Справа № 1-351/09
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Ковель 18 грудня 2009 року
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді - Восковської О.А.
при секретарі - Канашковій О.М.
з участю прокурора - Волинець С.В.
адвоката - ОСОБА_1
законного представника неповнолітньої підсудної - ОСОБА_2
неповнолітньої підсудної - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ковелі кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_3, 11. 01. ІНФОРМАЦІЯ_1, українки і громадянки України, уродженки і жительки м.Ковель, вул. Дачна, 16, не заміжньої, учениці ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючої, раніше судимої 24.09.2009 року Ковельським міськрайонним судом за ст. 296 ч. 2, 309 ч. 1 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим терміном на 2 роки, -
- за ст. 186 ч.2 КК України, суд, -
в с т а н о в и в :
24 липня 2009 року в період з 01 год. по 02 год. ночі в провулку навпроти Свято - Воскресенського собору, що по вул. Незалежності, 174 в м. Ковелі, ОСОБА_3 з метою відкритого викрадення чужого майна підійшла до ОСОБА_4, який рухався в попутному з нею напрямку і перебував в стані алкогольного сп’яніння, та застосувавши до нього насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, збила останнього з ніг та стала наносити йому удари ногами в різні частини тіла, після чого відкрито заволоділа належним потерпілому мобільним телефоном «NOKIA - 5130» з навушниками, вартістю 1229 грн. 95 коп., в якому знаходився стартовий пакет «Beeline» вартістю 25 грн., на рахунку якого було 29 грн. 80 коп., завдавши, таким чином, ОСОБА_4 майнової шкоди на загальну суму 1284 грн. 75 коп.
Підсудна ОСОБА_3 свою вину у скоєнні інкримінованого їй діяння визнала повністю та показала наступне. В кінці липня 2009 року близько 24.00 год. вона зустрілась в місті разом зі своїми подругами ОСОБА_5, двома дівчатами на ім’я ОСОБА_6 і ОСОБА_3, з якими знаходилась біля магазину «Явір» по вул. Театральній в м. Ковелі. Одна з дівчат на ім’я ОСОБА_6 пішла додому, а інші залишились з нею. В цей час до ОСОБА_5, що залишилась, подзвонила дівчина на ім’я ОСОБА_6, що перед цим відійшла від них, і сказала, що біля ресторану «Вогник» йде хлопець з її мобільним телефоном і слухає музику. Пограбувати його вона їй не пропонувала. Цього ж вечора близько 23.00 - 23.30 год. з задньої кишені її штанів пропав мобільний телефон марки «Nokia 5130» з навушниками до нього. При яких обставинах він пропав не помітила. Почувши, що хтось йде з її телефоном, вона відразу побігла від магазину «Явір» у тому напрямку. Слідом за нею побігла і ОСОБА_5, яку вона покликала з собою, сказавши, що хоче забрати свій втрачений телефон. Цього дня у неї на ногах були шльопанці кавового кольору і наздоганяючи незнайомця, вона зняла шльопанці з ніг і дала їх ОСОБА_5, щоб було легше бігти. Добігши до ресторану «Вогник», ОСОБА_3 з цієї ж сторони побачила незнайомця, що йшов в напрямку ринку по вул. Брестській і який знаходився у п’яному стані. Підійшовши до незнайомця, який слухав музику з мобільного телефону через навушники, вона сказала до нього: «Давай пробіжимося», він відповів: «Давай», після чого взяла його під руку і вони побігли в напрямку собору. Коли він вирвався вперед, вона дотягнулась до його теніски, яка порвалась. Біля собору він перебіг через дорогу і біля дерев’яного паркану ОСОБА_3 наздогнала його і запитала: «Навіщо ти вкрав мій мобільний телефон?». При цьому незнайомець розвернувся і спіткнувшись об її ногу, впав, після чого вона відразу нанесла йому кілька ударів ногою в живіт. Коли він впав, то в цього чоловіка випав з кишені мобільний телефон такої ж марки як і у неї. ОСОБА_3 підняла його та навушники і побігла назад через дорогу. Інна в цей час стояла поряд і не втручалась в те, що відбувалось. Коли вона побігла, то ОСОБА_5 побігла слідом за нею. Навпроти ресторану «Вогник» вони перебігли на іншу сторону вулиці і забігли на територію дитсадка. Коли вони втікали з місця події, ОСОБА_5 згубила один з її шльопанців. Там вона подивилась мобільний телефон і виявила, що в ньому не її стартовий пакет. ОСОБА_3 зрозуміла, що цей телефон не її і вирішала повернути телефон власнику. Вона та Інна пішли до місця пограбування, де ОСОБА_3 знайшла свій шльопанець на металевому паркані біля входу в собор, але того чоловіка там вже не було і вони удвох з ОСОБА_5 повернулись до магазину «Явір». Там вони зустріли знайомого ОСОБА_7 на прізвисько «Гризлі», якому вона показала викрадений мобільний телефон, сказавши йому, що на рахунку стартового пакету є 26 грн. з копійками. ОСОБА_7 вийняв цю картку і почав пересилати гроші з неї на телефони своїх знайомих. Потім він запропонував їй продати цей мобільний телефон в Польщу, однак вона не погодилась і пішла звідти. Наступного дня чи через день ввечері біля річки Турія на «грибках» вона зустріла ОСОБА_7, який попросив у неї мобільний телефон. Подивившись його, він сказав їй, що продасть телефон. Приблизно через два-три дні після цього вона відпочивала ввечері разом зі своїми знайомими в барі «Омега». Між її знайомими та Едіком, який зайшов туди, виник словесний конфлікт, оскільки вони говорили щоб він віддав їй телефон або гроші за нього. ОСОБА_7 кинув якісь дві паперові купюри на стіл, які взяла в рахунок оплати за замовлене бармен.
У скоєному щиро розкаюється, просить суворо не карати.
Крім повного визнання своєї вини підсудною, винуватість ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого їй діяння повністю доведена і зібраними по справі доказами.
Так, свідок ОСОБА_6 показала суду, що 24 липня 2009 року близько 19.00 год. неподалік швейної фабрики по вул. Незалежності в м. Ковелі вона зустріла свою подругу ОСОБА_5, з якою вони пішли гуляти до міста. Повернувши на вул. Театральну, вони підійшли до магазину «Явір», де побачили дівчину на ім’я ОСОБА_3, яка була одягнена у білу жилетку, на ногах світло-коричневі шльопанці, ОСОБА_3 стояла одна. Під час розмови з ними вона розповіла, що гуляла в парку і десь загубила свій мобільний телефон, який випав у неї. Потім вона попросила у ОСОБА_6 її мобільний телефон і стала до когось дзвонити, зробивши кілька дзвінків. До кого саме вона дзвонила ОСОБА_6 не знає, оскільки відходила від неї, зайшовши до магазину. При ній вона зробила два дзвінки і розповіла комусь, що загубила свій мобільний телефон. Потім ОСОБА_6 повернулась до неї і вони стояли розмовляли. Приблизно о 23.00 год. до неї на мобільний телефон хтось подзвонив і жіночий голос попросив передати телефон ОСОБА_3. ОСОБА_6 дала мобільний телефон ОСОБА_3., вона послухала, сказала: «Добре» і повернула їй телефон. В цей час ОСОБА_5 відійшла від них, оскільки хотіла піти додому. Ірина окликнула її і сказала щоб вона зачекала і вони підуть разом. Ірина розповіла, що їй сказали, що через міст пройшов якийсь п’яний чоловік і що його можна побити і забрати телефон. Після цього ОСОБА_3 наздогнала ОСОБА_5, яка трохи відійшла, і вони обоє побігли в напрямку мосту через річку. Пізніше, близько 24.00 год. ОСОБА_6 разом зі знайомими хлопцями поверталась додому. Біля 00.30 год. вони проходили біля собору, що на перехресті вулиць Незалежності і Сагайдачного, і біля огорожі, що обмежує тротуар від проїзної частини, біля входу в собор вона побачила один шльопанець, впізнавши у ньому шльопанець, що був на ОСОБА_3, який вона згубила. Хлопці повісили його на огорожу і вони пішли далі.
Свідок ОСОБА_8 підтвердив суду, що приблизно в кінці липня 2009 року, близько 18.00 год. на пляжі («лягушатнік») в м. Ковелі він випадково зустрівся з дівчиною на ім’я ОСОБА_3, яка сказала йому, що їй терміново потрібні гроші і що вона хоче продати свій мобільний телефон марки «Nokia 5130» чорного кольору з червоними вставками по бокам. В цей час вона саме слухала музику з цього телефону через навушники. За телефон ОСОБА_3 просила 500 (п’ятсот) грн. ОСОБА_8 перепитав чи дійсно це її мобільний телефон і вона відповіла, що так, після чого він погодився взяти цей телефон щоб спробувати комусь продати. В місті біля бару «Апельсин» він випадково зустрів свою знайому Тетяну віком приблизно до 30 років, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3 і приїжджає в м. Ковель за продуктами. В розмові з нею ОСОБА_8 поцікавився чи не потрібний їй мобільний телефон і показав телефон, який йому дала ОСОБА_3. Подивившись мобільний телефон, Тетяна сказала, що може дати за нього 400 (чотириста) грн. В цей момент ОСОБА_3 подзвонила до нього з іншого мобільного телефону і він їй сказав, що за її телефон дають 400 грн., на що вона погодилась, сказавши, що пізніше віддасть документи до нього, В той же вечір вони зустрілись в барі «Омега», де ОСОБА_3 відпочивала з якимись незнайомими йому трьома хлопцями. ОСОБА_8 дав їй 400 грн., з яких вона дала йому за послугу 100 грн.
Свідок ОСОБА_5 показала суду, що приблизно в кінці липня 2009 року, близько 20.00 год. біля свого будинку вона зустріла подругу ОСОБА_6, з якою пішли гуляти до міста. Проходячи біля магазину «Явір» по вул. Театральній в м. Ковелі, вони зустріли спільну знайому ОСОБА_3, яка була одягнена у жилетку білого кольору. Ірина розповіла їм про те, що цього дня у неї вкрали мобільний телефон, але при яких обставинах і хто це зробив вона не повідомляла. Через деякий час на мобільний телефон ОСОБА_6 хтось подзвонив і вона передала телефон ОСОБА_3, яка з кимсь говорила. ОСОБА_5 в цей час відійшла і розмовляла з ОСОБА_6. Коли ОСОБА_3 закінчила розмову, вона сказала, що вже піде додому. Ірина попросила її зачекати і вона проведе її додому. Після цього вони пішли удвох по вул. Незалежності, а ОСОБА_6 залишилась біля магазину «Явір». Проходячи повз ресторану «Вогник», ОСОБА_5 побачила як їм назустріч по цій же стороні вулиці йде чоловік середнього зросту віком близько 25 років, що перебував у стані алкогольного сп’яніння. ОСОБА_9 сказала їй, що у цього чоловіка її мобільний телефон і щоб вона почекала її, поки вона дізнається звідки у цього чоловіка її телефон. Чи був у цього чоловіка якийсь телефон ОСОБА_5 не помітила. Ірина підійшла до незнайомця і сказала: «Йдемо поговоримо». Він погодився і вони удвох пішли вперед, напроти собору перейшли через дорогу і зайшли у провулок між магазином і недобудованою будівлею. ОСОБА_5 пішла слідом за ними, перейшла через дорогу і зупинилась біля дерев’яного паркану. Потім вона почула крик ОСОБА_9 і підбігши до них побачила, що вони шарпають один одного за одяг, ОСОБА_9 наносить удари руками, а незнайомець відмахується. Як це все почалось вона не бачила. ОСОБА_9 ОСОБА_5 підійшла до ОСОБА_9 і почала відтягувати її від цього чоловіка та запитувати, що вона робить. Коли вона відтягувала ОСОБА_9, то цей чоловік став шарпати її і вона відштовхнула його від себе двома руками в груди. В цей момент в руках у ОСОБА_9 вона побачила мобільний телефон. Коли саме він опинився у неї, ОСОБА_5 не помітила. Після цього вона побігла звідти, а ОСОБА_9 побігла слідом за нею. Вони забігли у провулок біля дитсадка, що розташований навпроти ресторану «Вогник». Там вона запитала у ОСОБА_9 чи це її мобільний телефон. Вона відповіла, що ні, не її. ОСОБА_9 ОСОБА_5 сказала ОСОБА_9 щоб вона попросила вибачення у незнайомця і повернула телефон. На це ОСОБА_9 відповіла, що не віддасть його, оскільки у неї також вкрали мобільний телефон. Вона побачила, що це був телефон марки «Nokia». Від дитсадка ОСОБА_5 пішла додому, а ОСОБА_9 пішла в сторону центру міста. Потерпілого по дорозі вона вже не бачила.
Винуватість ОСОБА_3 підтверджується і письмовими доказами по справі, а саме: протоколом очної ставки між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від 18.09.2009 р., де кожна з учасників очної ставки підтвердила свої покази ( а.с. 32 - 33); протоколом очної ставки між потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 24.09.2009 р., під час якої обидва учасника підтвердили свої покази ( а.с. 34); протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_8 та ОСОБА_3 від 12.10.2009 р. під час проведення якої кожен із учасників очної ставки підтвердили свої покази ( а.с. 35); протоколом виїмки від 18.08.2009 р., згідно якого в приміщенні Ковельського МВУМВС України у Волинській області у ОСОБА_4 було проведено виїмку належної йому футболки, яка була на ньому під час вчинення відкритого викрадення майна ( а.с. 41); протоколом огляду предмета від 2.09.2009 р. згідно якого було оглянуто футболку, вилучену у гр-на ОСОБА_4, нижня частина якої має пошкодження у вигляді відриву краю штанини ( а.с. 42-43); протоколом усної заяви про злочин від 6.08.2009 р., згідно якого ОСОБА_4 заявив про те, що 24.07.2009 р. в період з 1.00 год. до 2.00 год. біля центрального Собору невідомі особи нанесли йому тілесні ушкодження та викрали мобільний телефон «Nokia 5130» з навушниками ( а.с. 7 ); висновком експерта № 451 від 19.08.2009 р., згідно якого у ОСОБА_4 виявлено тілесне ушкодження у вигляді ділянки шкіри рожевого кольору з гладкою блискучою поверхнею зовнішньої поверхні нижньої третини лівого плеча, яка може бути наслідком заживання садна і за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень ( а.с. 38 ); копією фіскального чеку, згідно якого мобільний телефон марки «Nokia 5130» придбаний 9.07.2009 р. у магазині «Мобілочка», що по вул. Незалежності, 120 в м. Ковелі, за ціною 1229 грн. 95 коп. ( а.с. 14 ).
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії підсудної у відкритому викрадені чужого майна, поєднаними з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, вірно кваліфіковані органами досудового слідства за ч. 2 ст. 186 КК України
При обранні міри кримінального покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину та особу винної у їх сукупності, наявність пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин справи.
Так, до обставин, які пом’якшують покарання підсудній ОСОБА_3 суд відносить повне визнання нею своєї вини та щире каяття у скоєному, повне і добровільне відшкодування заподіяної шкоди та вчинення злочину у неповнолітньому віці.
Обставини, які б обтяжували покарання підсудній - відсутні.
Крім цього, судом враховується негативні характеристики ОСОБА_3 з ВКМСД Ковельського МВ та по місцю навчання (а.с. 95, 99, 100), та те, що будь-яких претензій до підсудної потерпілий ОСОБА_4 не має, та просить її суворо не карати, про що потерпілий вказав у своїй письмовій заяві від 27.11.09 р., посвідченій нотаріально.
Судом враховується і та обставина, що даний злочин н/л ОСОБА_3 був вчинений до постановлення відносно неї попереднього вироку суду від 24.09.2009 р.
Таким чином, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання неповнолітньої підсудної ОСОБА_3 можливе без її ізоляції від суспільства, а при складанні покарань за ч. 4 ст. 70 КК України суд вважає за доцільне застосувати часткове складання покарань, частково приєднавши до нового покарання невідбуте покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду від 24.09.2009 р.
Міру запобіжного заходу щодо підсудної слід залишити попередню - підписку про невиїзд з місця проживання.
Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд, -
З А С У Д И В:
ОСОБА_3 визнати винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.
На підставі ст.70 ч. 4 КК України до покарання за даним вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду від 24.09.2009 року та остаточно визначити ОСОБА_3 до відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 5(п’ять) років.
На підставі ст.ст. 75,76,104 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного їй покарання, встановивши їй іспитовий термін строком на 2 (два) роки, якщо вона протягом цього терміну не вчинить нового злочину та виконуватиме такі покладені на неї обов’язки:
- не виїжджати за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої системи;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, навчання або роботи;
- періодично з’являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Контроль за поведінкою засудженої покласти на орган виконання покарань за місцем її проживання.
Зарахувати в строк відбуття покарання засудженій ОСОБА_3 строк її попереднього ув’язнення з 15.09.2009 р. по 24.09.2009 року.
Речові доказ у справі, - футболку, - яка знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_4 - залишити в користуванні останнього.
Міру запобіжного заходу щодо засудженої ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередню - підписку про невиїзд з місця проживання.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги (подання) протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Головуюча: О.А. ВОСКОВСЬКА