Справа № 447/724/17 Головуючий у 1 інстанції: Карбовнік І.М.

Провадження № 22-ц/783/2109/18 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 69

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.

за участі секретаря: Куцика І.Б.

з участю представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 24 травня 2018 року у справі за заявою ОСОБА_2, зацікавлена особа - ОСОБА_6, ОСОБА_7 про встановлення юридичного факту,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт її проживання від народження і по даний час в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1.

Заява мотивована тим, що вона з 1967 року і по даний час проживає у спірному житловому будинку разом із смоєю сім"єю: чоловіком ОСОБА_8, сином ОСОБА_9 та дочкою ОСОБА_10 без реєстрації. Також у вказаному будинку проживає її рідна сестра ОСОБА_11, її дочка ОСОБА_12 та її мати ОСОБА_4. Для отримання необхідних довідок у сільській раді для одержання субсидії чи довідки про склад сім"ї їй потрібна згода членів сім"ї , які зареєстровані у вказаоному житловому будинку, однак останні вказаної згоди не дають.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 24 травня 2018 року заяву задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_2 від народження з ІНФОРМАЦІЯ_2 по даний час в будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі посилається на те, що між сторонами існує спір про право, що неодноразово письмово повідомляли суд, а також на цьому наголошувалось під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Зазначає, що у судових засіданнях, які відбулися 30 жовтня 2017 року та 11 грудня 2017 року ОСОБА_2 вказує, що при подачі заяви у ДНК м. Новий Розділ про прийняття спадщини нею було зазначено, що вона приймає лише земельний пай, а про житловий будинок нічого не вказувалось, а тому не існує спору про право. Але із тексту заяви, яку подала ОСОБА_2 в Новороздільську ДНК, убачається що вона претендує на житловий будинок.

Відтак вважає, що у відповідності до ч. 6 ст. 294 ЦПК України суд повинен був залишити заяву без розгляду і роз'яснити заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Просить рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 24 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким залишити без розгляду заяву ОСОБА_2, в порядку окремого провадження про встановлення юридичного факту проживання ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2, від народження з ІНФОРМАЦІЯ_2, в будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на її заперечення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 та встановлюючи факт її проживання від народження з ІНФОРМАЦІЯ_2 по даний час в будинку за адресою: АДРЕСА_1 суд першої інстанції виходив з того, що встановлення даного юридичного факту в достатній мірі захистить інтереси заявника та відповідатиме завданням цивільного судочинства, визначеним ст. ПК України.

Проте, з вказаним висновком суду не можна погодитись виходячи з наступного.

Встановлено, що 13 грудня 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_11 звернулися до Миколаївського районного суду Львівської області з позовною заявою до Станківської сільської ради Миколаївського району Львівської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 (а.с.75-78).

06 лютого 018 року ОСОБА_2 звернулась до Миколаївського районного суду Львівської області із зустрічною позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1/3 ідеальну частину індивідуального будинку разом з господарськими спорудами та земельну ділянку, що розташовані в АДРЕСА_1, в порядку визнання за нею права власності на належну їй частку 1/3 в спільному сумісному майні колишнього колгоспного двору та в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_13, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.83-87).

Ще раніше, зокрема 15 березня 2016 року ОСОБА_14 звернулася в Новороздільську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_13, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Серед спадкового майна на яке претендує ОСОБА_2 є житловий будинок в АДРЕСА_1 на який претендують ОСОБА_4 та ОСОБА_11

ОСОБА_4 та ОСОБА_11 заперечують факт проживання ОСОБА_2 в будинку за адресою: АДРЕСА_1, вказуючи, що у 1988 році ОСОБА_2 була виписана із с. Станківці, у зв'язку з вибуттям на інше постійне місце проживання у м. Новий Розділ, де була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2, де і була зареєстрована до червня 2017 року.

Згідно з ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до положень п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 234 та п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК України (в редакції від 18.03.2004 року) і роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій.

Відповідно до ч.6 ст.294 ЦПК України якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз»яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Згідно пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку має місце спір про право, який унеможливлює розгляд заяви в порядку окремого провадження, відтак рішення суду підлягає скасуванню із залишенням заяви ОСОБА_2 без розгляду.

Керуючись ч.4 ст. 294, ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - задовольнити.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 24 травня 2018 року скасувати.

Заяву ОСОБА_2 про встановлення факту проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 від народження з ІНФОРМАЦІЯ_2 по даний час в будинку за адресою: АДРЕСА_1 - залишити без розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2018 року.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Мельничук О.Я.