Справа № 450/3582/17 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І.І.

Провадження НОМЕР_4-ц/783/1487/18 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 44

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.

за участі секретаря: Куцика І.Б.

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення з садового будинку, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_7 звернулися з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про висення із задового будинку.

Позов мотивовано тим, що вони є співвласниками садового будинку АДРЕСА_1

Вони бажають переобладнати садовий будинок у повноцінно житловий, однак, в ньому незаконно проживають відповідачі та чинять перешкоди у користуванні майном.

З урахуванням зазначених обставин, просили виселити ОСОБА_8 та ОСОБА_5 з садового будинку НОМЕР_1 та земельної ділянки, площею 0, 0398 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1

Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення з садового будинку відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_3

В апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції був ознайомлений з Актом державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого листа № 450/1622/15-ц від 22 листопада 2017 р. про що свідчить аудіозапис судового засідання, однак в мотивувальній частині рішення суддя стверджує зворотне, вказуючи, що такий акт для огляду в судовому засіданні не надавався.

Також вказує, що у повному рішенні суду по справі № 450/1622/15-ц зазначено, що факт постійного проживання Відповідачів у садовому будинку АДРЕСА_1 не оспорювався.

Зазначає, що актом державного виконавця встановлено, що Відповідачі повідомили про намір продовжувати використовувати будинок та відмовились в подальшому виконувати вимоги виконавчого листа, однак суд, при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував вищезгадані обставини.

Просить рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 березня 2018 року скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 березня 2018 року скасуванню на підставі п2 ч.1 ст.376 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачами не подано доказів, які б підтверджували факт порушення їх прав з боку відповідачів, зокрема, щодо проживання у спірному будинку відповідачів.

З таким висновком суду погодитися не можна з наступних підстав.

Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до закону 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» закріплені принципи непорушності права приватної власності,який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру, користуються нею для особистого проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.319 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом та матеріалами справи установлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності ОСОБА_2 та ОСОБА_7 є співвласниками (по ? частці кожен) садового будинку НОМЕР_4 та земельної ділянки площею 0,0398 га. кадастровий номер НОМЕР_2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Відповідачі чинять перешкоди позивачам у користуванні їх власністю, що підтверджено рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 лютого 2017 року у справі №450/1622/15 - ц за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та садовим будинком.

Зазначеним рішенням суду, яке було залишено без змін Апеляційним судом Львівської області згідно постанови від 06 липня 2018 року встановлено, що у 2004 році ОСОБА_9 на прохання ОСОБА_6, який не мав де жити, дозволив останньому з ОСОБА_5 кизи проживати у самочинно спорудженому садовому будинку, за це вони зобов'язувались доглядати за будинком, сплачувати платежі, підвести електрику. Жодної оплати за цей будинок не отримував. В подальшому відповідачі перестали допускати ОСОБА_9 на належну йому земельну ділянку та будинок, тому був позбавлений можливості на власний розсуд користуватися та розпоряджатись належним йому майном. У зв'язку з цим з 2013р. неодноразово вимагав від відповідачів покинути належну йому земельну ділянку та садовий будинок, а також звертався з цього приводу у Пустомитівський РВ ГУ МВС України Львівської області для захисту своїх порушених прав. Проте відповідачі продовжують незаконно знаходитись у садовому будинку та перешкоджають користуватись належним позивачу майном.

Згідно рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 лютого 2017 року у справі №450/1622/15 зобов»язано ОСОБА_5 та ОСОБА_8 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_9 належною йому на праві власності згідно державного акту на право власності на землю НОМЕР_3 від 26.10.1995 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на землю за № 426, земельною ділянкою НОМЕР_4 площею 0,0398 га., кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на АДРЕСА_1 шляхом заборони у будь-який спосіб використовувати дану земельну ділянку, у тому числі і для проживання.

Зобов'язано ОСОБА_5 та ОСОБА_8 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_9 садовим будинком, який розташований на належній йому на праві власності згідно державного акту на право власності на землю НОМЕР_3 від 26.10.1995 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на землю за № 426, земельній ділянці НОМЕР_4 площею 0,0398 га., кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Чишківської сільської ради, АДРЕСА_1 щляхом заборони у будь-який спосіб використовувати даний садовий будинок, у тому числі і для проживання.

У зв»язку із невиконанням відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_8 рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 07 лютого 2017 року у справі №450/1622/15, що підтверджено актом державного виконавця від 24 грудня 2017 року, позивачі, з метою захисту своїх прав власності, звернулися з позовом про виселення їх із свого будинку.

Таким чином, беззаперечно встановлено, що відповідачі чинять перешкоди позивачам у користуванні своїм майном, що є підставою для задоволення позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відсутність доказів, які б підтверджували факт порушення прав позивачів у даному спорі з боку відповідачів.

З врахуванням наведеного, апеляційна скарга ОСОБА_3підлягає до задоволення, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 березня 2018 року скасуванню на підставі п.2 ч.1 ст. ст.374 ЦПК України з ухваленням нового рішення по суті спору.

Керуючись ст.ст., 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 березня 2018 року - скасувати.

Позов - задовольнити.

Виселити ОСОБА_8 та ОСОБА_5 з садового будинку НОМЕР_4 та земельної ділянки, площею 0, 0398 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_8 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 по 790 грн. судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2018 року.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Мельничук О.Я.