Справа № 22-ц- 49 Головуючий у 1-й інстанції – Литовка М.І.
Категорія 67 Суддя-доповідач – Семеній Л.І.
У Х В А Л А
05 січня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі :
головуючого – Шевченка В.А.,
суддів – Семеній Л.І., Кононенко О.Ю.,
з участю секретаря судового засідання – Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на ухвалу Путивльського районного суду Сумської області від 20 листопада 2009 року
у справі за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа Управління пенсійного фонду України в Путивльському районі Сумської області про встановлення факту, що має юридичне значення,
в с т а н о в и л а:
Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 20 листопада 2009 року закрито провадження у справі за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа Управління пенсійного фонду України в Путивльському районі про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу скасувати та ухвалити рішення, яким задовольнити його вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення. Вказує, що встановлення факту, що має юридичне значення повинно розглядатись в порядку окремого провадження.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, який підтримав скаргу з мотивів в ній викладених, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Закриваючи провадження в даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки для встановлення зазначеного заявником факту Законом передбачено інший порядок.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, так як він відповідає вимогам процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, в якій просив встановити факт, що він працював трактористом безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції з 18 липня 1984 року по 03 березня 1997 року в Путивльському районному виробничому об»єднанні по виробничо-технічному обслуговуванню сільського господарства, реорганізованому в Путивльський райагроснаб у Путивльське районне державне підприємство по матеріально-технічному забезпеченню «Агротехсервіс», у ВАТ «Путивльське районне підприємство «Агротехсервіс»; з 03 березня 1997 року по 03 січня 2002 року в ДП «Путивль-МТС» -трактористом-машиністом 1 (першого) класу; з 01 квітня 2002 року по 02 вересня 2002 року в ДП «МТС» трактористом 1 класу; з 02 вересня 2002 року по 21 вересня 2004 року в ДП «Сервіс» -трактористом 1 класу; з 22 вересня 2004 року по 10 грудня 2004 року в ВАТ «Путивльагротехсервіс», що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно пункту «В» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 256 ЦПК України та роз'яснень, даних у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення " , справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються у судовому порядку, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Статтею 62 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788 "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявності трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із Порядком підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 , установлення фактів наявності трудового стажу здійснюється органами ПФ України.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років покладається на комісії, які створюються при Головних управліннях Пенсійного Фонду. Так як заявнику вказаною комісією було відмовлено у підтвердженні таких періодів його роботи, то він не позбавлений права оскаржити зазначене рішення в порядку адміністративного судочинства.
Оскільки суд першої інстанції закрив провадження у справі з додержанням норм процесуального права, підстав для зміни чи скасування ухвали колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Путивльського районного суду Сумської області від 20 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді
Статтею 256 ЦПК України передбачений вичерпний перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку та зазначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Жодна з підстав, зазначених у вище вказаній статті не знайшла підтвердження при розгляді заяви ОСОБА_2 в місцевому суді.
Про встановлення факту
28.09.2005, Ухвала, Верховний Суд України
СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
28.09.2005
(Витяг)
У квітні 2003 р. Т. звернувся до суду із заявою
про встановлення факту,
що має юридичне значення, виконання ним робіт
повного робочого дня виконувачем робіт у спеціалізованій
пересувній механізованій колоні N 554 об'єднання "Черкассільбуд"
для оформлення пенсії на пільгових умовах.
Корсунь-Шевченківський районний суд рішенням від 14 травня
2003 р., яке залишив без зміни Апеляційний суд Черкаської області
ухвалою від 17 липня 2003 р., заяву задовольнив і встановив, що Т.
з 3 вересня 1981 р. до 21 березня 1986 р. працював виконувачем
робіт із повним робочим днем у зазначеній колоні.
Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському
районі Черкаської області в касаційній скарзі, пославшись на
порушення судом норм матеріального та процесуального права,
просило скасувати судові рішення та закрити провадження у справі.
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали
справи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню, а судові рішення - скасуванню із закриттям
провадження у справі з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 271 ЦПК 1963 р. ( 1502-06 ) та роз'яснень, даних у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 5 ( v0005700-95 ) "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", справи про встановлення фактів, від яких залежать виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються у судовому порядку, коли чинним законодавством не
передбачено іншого порядку їх установлення.
Аналогічні положення містяться і в ч. 2 ст. 256 ЦПК 2004 р.
( 1618-15 )
Статтею 62 Закону від 5 листопада 1991 р. N 1788-XII ( 1788-12 ) "Про пенсійне забезпечення" передбачено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 ( 637-93-п ) ), установлення фактів наявності трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Ухвалюючи рішення про встановлення факту, що має юридичне
значення, суди обох інстанцій не звернули уваги на зазначені
положення та не врахували, що законодавством установлення
відповідного факту здійснюється в іншому порядку.
З огляду на зазначене й відповідно до вимог статей 205, 340
ЦПК 2004 р. ( 1618-15 ) та керуючись ст. 336 цього Кодексу, СУДОВА ПАЛАТА
палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційну
скаргу управління Пенсійного фонду України в
Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області задовольнила:
рішення Корсунь-Шевченківського районного суду від 14 травня
2003 р. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від
17 липня 2003 р. скасувала, а провадження у справі закрила.
Про встановлення факту, що має юридичне значення, зобов'язання зарахувати пільговий стаж роботи та стягнення матеріальної шкоди
N 6-26215св07, 03.12.2008, Ухвала суду, Верховний Суд України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 грудня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
г оловуючого Патрюка М.В.,
суддів: Берднік І.С., Прокопчука
Ю.В., Витяг
В.С., Пшонки М.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський", управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим про встановлення факту, що має юридичне значення, зобов'язання зарахувати пільговий стаж роботи та стягнення матеріальної шкоди за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим на рішення Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 березня 2007 року та рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 18 вересня 2007 року,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський" (далі - ВАТ "Нижньогірський"), управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим (далі - управління ПФУ в Нижньогірському районі АРК), в якому просив встановити факт його праці за період з 2 жовтня 1986 року по 13 вертесня 2006 року акумуляторщиком у радгоспі "Нижньогірський" і ВАТ "Нижньогірський" на роботі зі шкідливими і важкими умовами праці, що дає йому право на отримання пільгової пенсії за Списком № 2 відповідно до ст. 13 "б" Закону України "Про пенсійне забезпечення" ; зарахувати зазначений період у пільговий стаж роботи; стягнути з відповідача матеріальний збиток у розмірі неодержаної пенсії за період з 23 серпня 2004 року та на відшкодування моральної шкоди 2 000 грн.
Позивач зазначав, що управлінням ПФУ в Нижньогірському районі АРК йому було відмовлено в призначенні пільгової пенсії за Списком № 2, оскільки з вини адміністрації ВАТ "Нижньогірський" запис у його трудовій книжці про займану ним посаду не збігається із записами у відомостях про виплату заробітної плати.
Рішенням Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 березня 2007 року позов задоволено частково.
Встановлено факт, що ОСОБА_1 у період з 2 жовтня 1986 року до 13 вересня 2006 року працював аккумуляторщиком у радгоспі "Нижньогірський" і ВАТ "Нижньогірський".
Зобов'язано управління ПФУ в Нижньогірському районі АРК зарахувати період з 2 жовтня 1986 року до 13 вересня 2006 року у пільговий стаж роботи ОСОБА_1 у радгоспі "Нижньогірський" і ВАТ "Нижньогірський".
Стягнуто з ВАТ "Нижньогірський" на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 2 913 грн. 85 коп., судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7 грн. 50 коп.; на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 18 вересня 2007 року рішення Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 березня 2007 року змінено в частині стягнення з ВАТ "Нижньогірський" на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 2 913 грн. 85 коп., ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн.
У решті рішення Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 березня 2007 року залишено без змін.
У касаційній скарзі управління ПФУ в Нижньогірському районі АРК, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання управління ПФУ в Нижньогірському районі АРК зарахувати період з 2 жовтня 1986 року до 13 вересня 2006 року у пільговий стаж роботи ОСОБА_1 на посаді акумуляторщика та рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 18 вересня 2007 року; ухвалити нове рішення.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 256 ЦПК України та роз'яснень, даних у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" , справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються у судовому порядку, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Статтею 62 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788 "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявності трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із Порядком підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 , установлення фактів наявності трудового стажу здійснюється органами ПФ України.
Ухвалюючи рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, суди обох інстанцій не звернули уваги на зазначені положення та не врахували, що законодавством установлення відповідного факту здійснюється в іншому порядку.
Крім того, розглядаючи спір, суди не врахували і положень ст. 15 ЦПК України , відповідно до яких суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 17 КАС України спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності віднесено до компетенції адміністративних судів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єктом владних повноважень відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121 , Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.
Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788 "Про пенсійне забезпечення" (ст. 10) встановлено, що пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Вимоги позивача фактично зводяться до визнання незаконними дій суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з призначенням позивачу пенсії на пільгових умовах, а у зв'язку з цим і про стягнення матеріального збитку у розмірі неодержаної пенсії та заподіяної такими діями моральної шкоди.
Спір між сторонами з приводу оскарження дій суб'єкту владних повноважень - управління ПФУ при здійсненні ним владних управлінських функцій на підставі законодавства при призначенні пенсії не може розглядатись у порядку цивільного судочинства, а підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Ураховуючи, що як суд першої інстанції, так і апеляційний суд помилково після набрання чинності КАС України розглянули всі вимоги ОСОБА_1 у порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для з'ясування, які вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а які в порядку цивільного судочинства, та належного їх розгляду.
Керуючись ст. ст. 336 , 338 , 344 , 345 ЦПК України , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
Рішення Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 березня 2007 року та рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 18 вересня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді : І.С. Берднік
Витяг
Прокопчука
Пшонки М.П.