Справа № 22-Ц-5927/2009 р.                        Головуючий в 1 інстанції Коцюрба О.П.

                                                      Доповідач в 2 інстанції Малород О.І.

У  Х  В  А  Л  А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

    Головуючого: Дьоміної О.О.

    суддів: Малорода О.І., Яворського  М.А.

    при секретарі: Мацевич О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6 листопада 2009 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 – обидві 1993 року народження до відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_2 про виключення майна з акту опису , -

ВСТАНОВИЛА:

    Позивач, в інтересах неповнолітній дітей, звернувся до суду з даним позовом та просив виключити майно з акту опису та звільнити з під арешту -  квартиру АДРЕСА_1, накладеного постановою державного виконавця від 21 січня 2009 року.

    Мотивував вимоги тим, що  власником спірної квартири  була його дружина, яка 22 вересня 2007 року, за згодою з ним та після розлучення, подарувала спірну квартиру їх неповнолітнім дітям.

    Рішенням суду від 14 жовтня 2008 року з бувшої  дружини, приватного підприємця  – ОСОБА_6 стягнуто на користь відповідачки ОСОБА_2 26079 грн. 19 коп. грошових коштів.

    В липні 2007 року він звернувся до БТІ для реєстрації права власності на квартиру, однак 27 квітня 2009 року йому було відмовлено в проведенні реєстрації, поскільки на квартиру 21 січня 2009 року накладено арешт державним виконавцем.

    Просив виключити майно з акту опису, поскільки на час накладення арешту спірна квартира не належала боржнику.

    Рішенням суду позовні вимоги задоволено.

    Відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

    Так на думку скаржника суд при постановленні рішення невірно встановив обставини справи коли в описовій частині рішення указав, що сторонами  в договорі дарування є батьки та діти. Без належного підтвердження доказом зазначив, що позивач в інтересах дітей звернувся до відділу реєстрації 7 липня 2008 року.

    Вважає суд неправильно прийшов до висновку, що право обдарованого на дарунок виникає з часу його /дарунка/ прийняття. Указані висновки суду суперечать вимогам ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та норм Цивільного кодексу.

    Також на думку апелянта суд не врахував, що позивач мав можливість оскарження рішення державного реєстратора в судовому порядку обнак не скористувався ним.

Вважає, що до  державної реєстрації прав власності на спірну квартиру та внесення до Єдиного державного реєстру майно не належить обдарованим, а залишається у власності попереднього власника.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Суд першої інстанції встановив, що під час нотаріального посвідчення  договору дарування спірної квартири не було перешкод до його посвідчення, обдаровані  неповнолітні ОСОБА_4, ОСОБА_5 – 1993 року народження, через законного представника – батька, прийняли документи, що посвідчують право власності на річ, що є подарунком, прийняли подарунок – квартиру  та по даний час  проживають у квартирі.

    Суд з посиланням на ст. 719 ч.2, 722 ч.1 ЦК України прийшов до висновку, що право власності на спірну квартиру у позивачів виникло з моменту нотаріального посвідчення договору дарування та прийняття обдарованими документів на подарунок тобто з 22 вересня 2007 року.

    За таких обставин суд прийшов до висновку про безпідставність накладення арешту на спірну квартиру, поскільки на час накладення арешту на спірну квартиру вона не перебувала у власності боржника.

    Колегія погоджується з висновками суду і також вважає, що право власності на квартиру у позивачів виникло з часу нотаріального посвідчення договору дарування квартири.

    Суд вірно встановив обставини справи, вірно визначив правовідносини, що виникли між сторонами та застосував до них відповідні норми матеріального права.

    Колегія вважає, що вимоги ст. 182,210,334 ч.1 п.4 ЦК України є загальними нормами матеріального права, а тому в даному випадку слід застосовувати спеціальні норми, якими врегульовано спірні правовідносини.

     Колегія також враховує і ті обставини, що договір дарування було укладено за рік до прийняття судом рішення про стягнення боргу і не вбачає в діях боржника дій направлених на ухилення від сплати боргу таким чином.

    Заперечення про невірне встановлення судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду.

Також не спростовують висновки суду і можливість оскарження дій держаного реєстратора.

    За таких обставин, коли рішення суду ухвалено з додержанням норм  матеріального та процесуального права, колегія вважає за можливе апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін відповідно до вимог ст. 308 ч.1 ЦПК України.

Керуючись  ст. ст. 308 ч.1, 315 ЦПК України колегія  суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити.

    Рішення  Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6 листопада 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного суду України протягом 2 місяців .

Головуючий :

Судді: