Справа №22-1252  2009 р.                        Головуючий суддя у 1 інстанції – Горегляд  О.І.

Ц-40                                                        Доповідач : Шеремет А.М.

                                                                 У  Х  В  А  Л  А

                                                       І М Е Н Е М     У К Р А І Н И

 21 грудня 2009 року                                                                        м.Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі :

                                      Головуючого : Оніпко О.В.

                                      Суддів: Шеремет А.М.  Шимківа С.С.

                                       При секретарі: Омельчук А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне  апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду від 07 травня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житлом та встановлення порядку користування житлом, -

                                                    В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Кузнецовського міського суду від 07 травня 2009 року позов ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 задоволений частково.

Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні квартирою АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_1 надати ОСОБА_3 ключі від вхідних дверей спірної квартири. Виділити в користування ОСОБА_3 ізольовану жилу кімнату, площею 16,6 кв.м, а ОСОБА_1 – ізольовану жилу кімнату, площею 11. 5 кв. м  з балконом, площею 0.8 кв.м. Решту приміщень залишено у спільному користуванні.

Не погодившись з рішенням суду в частині встановлення порядку користування житлом ОСОБА_1 покликається на те, що суд безпідставно дійшов до висновку, що він обмежив право власності на Ѕ частину квартири, яка належить  його дочці, оскільки за рішенням цього ж суду від 18.11.1998 р. дочка залишена на виховання і проживання з матір’ю.

Крім того, суд не врахував положень ст.ст.173 та 177 СК України згідно яких він має право приймати участь в управлінні майном дитини. Всі витрати по утриманню житла несе він.

Він як співвласник квартири не має наміру надавати право на проживання і користування житлом колишній дружині. Вважає, що на підставі рішення суду ОСОБА_2 може вимагати вселення в спірне житло, чим порушується його право власності.

Просить рішення змінити, встановивши порядок користування житлом, згідно якого ізольовану кімнату розміром 16,6 м.кв. виділити у користування йому, а кімнату площею 11,5 м.кв. – дочці ОСОБА_3. Решту приміщень залишити у спільному користуванні.

В іншій частині законність рішення суду сторонами не оспорюється.

В поданому запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.    

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно свідоцтва про право на житло, виданого Рівненською атомною електростанцією від 18 січня 2000 року, яке зареєстроване в Кузнецовському МБТІ, співвласниками квартири АДРЕСА_1, в рівних долях є ОСОБА_1 та його неповнолітня дочка – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ч. 3 ст. 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. ОСОБА_3 визначила місце свого проживання квартиру АДРЕСА_1.

Статтями 321 та 391  ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що  права ОСОБА_3 у користуванні житлом, порушуються іншим співвласником майна – відповідачем ОСОБА_1 і ці права підлягають судовому захисту.

Судом встановлено, що спірна квартира складається з двох ізольованих кімнат площею 16,6 м.кв. та 11.5 м.кв. Частки обох співвласників є рівними. Визначаючи порядок користування житлом суд врахував характеристику квартири, її місце розташування, вік стать і стан здоров’я ОСОБА_3,  інші обставини, які є суттєвими для правильного вирішення справи і обґрунтовано виділив їй в користування кімнату розміром 16,6 кв.м, а відповідачу кімнату розміром 11,5 м.кв. із балконом, площею 0,8 кв.м, залишивши їм у спільному користуванні коридор, кухню, вбиральню, ванну кімнату та кладову.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону  і не вбачає підстав для його скасування.

На підставі наведеного та керуючись ст. 160, СК України, ст.ст. 321, 391 ЦК України, 11, 303, 304, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 07 травня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.

               Головуючий:                                                  Оніпко О.В.

                Судді:                                                            Шеремет А.М.

                                                                                       Шимків С.С.