Справа № 22-90/2010 Головуючий у І інстанції Павелко І.Л.
Категорія 27 Доповідач Єгорова С.М.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
13 січня 2010 року м.Кіровоград
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі: головуючого Вербицького В.С.
суддів: Єгорової С.М., Дуковського О.Л.
з участю секретаря Демешко Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (ВАТ КБ «Надра») на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 22 жовтня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ КБ «Надра» про зобов”язання виконати обов»язки за договором строкового банківського вкладу, стягнення пені, відшкодування моральної шкоди .
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів
В С Т А Н О В И Л А:
В квітні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ВАТ КБ «Надра» про зобов”язання виконати обов»язки за договором строкового банківського вкладу, стягнення пені, відшкодування моральної шкоди. Посилався на те, що 14 .02.2008 р. між ним та банком ВАТ КБ «Надра» в особі начальника Центрального відділення філії ВАТ КБ «Надра» Кіровоградського РУ був укладений договір № 8270098/04-Д про строковий банківський вклад (депозит) в банківських металах «Золотий вклад для фізичних осіб», відповідно до якого він передав, а банк прийняв банківський метал: золото у зливках (валюта вкладу-золото (ХАU) - 999,9 проби номіналом 1000 грам в кількості 1 (одна) шт., що складає 32,15 тройських унцій, на вкладний (депозитний) рахунок строком на 12 місяців (366 днів), визначивши дату повернення – 12.02.2009 р., з процентною ставкою за вкладом – 5 процентів річних. Проте, у визначену ними дату на його пропозицію про повернення вкладу та виплату нарахованих відсотків банк відмовився від виконання свого зобов»язання і не видав зливки вказаного банківського металу та не виплатив відсотки за користування вкладом, чим порушив умови договору та вимоги ст.ст.1060, 1073 ЦК України. Тому позивач просив суд зобов»язати відповідача сплатити йому 33,76 тройських унцій золота (XAU) з вкладного рахунку НОМЕР_1, грошовий еквівалент якого становить 229732,58 грн. за офіційним курсом банківських металів НБУ на 10.04.2009 р.(день звернення з позовом), стягнути з ВАТ КБ «Надра» на його користь пеню від простроченої суми 1,823 тройських унцій золота (XAU), грошовий еквівалент якого становить 12405,29 грн. за офіційним курсом банківських металів НБУ на 10.04.2009 р., 15000 грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати. В жовтні 2009 року позивач змінив позовні вимоги та просив стягнути пеню за весь час прострочення – в розмірі 8,339 тройських унцій золота (XAU).
Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 22 жовтня 2009 року позов задоволено частково. Зобов»язано ВАТ КБ «Надра» повернути ОСОБА_1 32,15 тройських унцій золота (XAU) з вкладного рахунку НОМЕР_1, грошовий еквівалент якого становить 229732 грн.58 коп. за офіційним курсом банківських металів НБУ на 10 квітня 2009 року. Стягнуто з ВАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_1 відсотки в розмірі 1,6 тройських унцій золота (XAU), пеню 8,339 тройських унцій золота (XAU), 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 30 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, та на користь держави 2297 грн. 32 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі ВАТ КБ «Надра» ставиться питання про скасування вказаного рішення в частині стягнення пені, відшкодування моральної шкоди та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог та зміну в частині визначення грошового еквіваленту вкладу до банківського металу золота і розміру судового збору. Зазначається, що рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, порушує його права. Висновки суду суперечать вимогам Закону України “Про банки і банківську діяльність”, зроблені без врахування постанов Національного банку України про призначення тимчасової адміністрації та введення мораторію на виконання банком зобов»язань на період з 10.02.09 по 10.02.10 р.р., умов договору та вимог ЦК України щодо відшкодування моральної шкоди і нарахування пені за неналежне виконання банком операцій за рахунками клієнта, Декрету КМУ «Про державне мито».
Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, які підтримали свої вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов в частині повернення депозитного вкладу та відсотків, суд першої інстанції встановив і правильно виходив з того, що вклад (депозит) - це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. За умовами укладеного між сторонами договору ВАТ КБ «Надра» зобов»язалося повернути у встановлену п.2.3. Договору дату(14.02.2009 р.) ОСОБА_1 вклад – банківський метал: золото (XAU) у зливках 999,9 проби номіналом 1000 грам в кількості 1 штука, що складає 32,15 тройських унцій, шляхом видачі через касу Банку зливків банківського золота не нижче 999,9 проби у зливках номіналом не менше 100 грамів та сплатити нараховані за вкладом проценти (5% річних), видавши їх зливками банківського золота вагою не менше 20 грамів, а залишок від суми процентів, що не є кратним 20 грамам сплатити у гривнях за офіційним (обліковим) курсом банківських металів НБУ на дату сплати. По закінченню строку дії Договору позивач звернувся до відповідача з заявою про повернення вищезазначеного вкладу та виплату процентів відповідно до умов договору. Тому, банк повинен виконати зобов»язання та повернути депозит в строки та спосіб, передбачений Договором, що відповідає вимогам цивільного законодавства.
Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також не допускати дій з наміром завдати шкоди іншій особі чи зловживати правом в інших формах (частина друга та частина третя ст. 13 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст.ст.1058, 1060, 1074 Цивільного кодексу України передбачено, за договором депозиту банк, який прийняв від вкладника грошову суму зобов»язується виплачувати останньому таку суму на умовах та в порядку, встановленому договором, в даному випадку договором про строковий вклад, і обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Матеріали справи свідчать, що Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 10.02.2009 р. N59, за якою в ВАТ КБ «Надра» з 10.02.2009 р. призначена тимчасова адміністрація строком на один рік та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку уведений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 10.02.2009р. по 10.08.2009 р., який був продовжений постановою НБУ № 452 від 5.08.2009 р. до 10.02.2010 р.
Поняття та зміст мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного Національним банком України стосовно комерційного банку, регулюються ст. 2 та ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Так, відповідно до визначення термінів, що вживаються у ст. 2 вищезазначеного Закону, мораторій - це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Статтею 85 Закону встановлено, що мораторій вводиться Національним банком України під час здійснення тимчасової адміністрації, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку та на строк не більше шести місяців. Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.
Із наведених вище норм чітко вбачається, що за своїм змістом мораторій є спеціальним заходом, що спрямований на відновлення фінансового стану банку за рахунок тимчасового припинення останнім виконання майнових зобов'язань перед кредиторами. Відповідно до визначень, наведених в ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань (очевидно, під "боржником" в даному випадку розуміється власне банк). Натомість, клієнт банку - це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.
Враховуючи викладене, суд дійшов правильного висновку, що власники рахунків, відкритих в установі банку, не є кредиторами банку стосовно коштів, які зберігаються на відповідних рахунках, адже ці кошти належать не банку, а власникам рахунків, а, відтак, на операції з цими коштами жодним чином не може розповсюджуватися мораторій.
Таким чином, зупинення виконання банком майнових зобов'язань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів означає, що з метою відновлення власної платоспроможності банк тимчасово, на строк, встановлений Національним банком України, припиняє розраховуватися за власними боргами, за рахунок чого акумулює власні кошти та власне майно, запобігаючи у такий спосіб подальшого банкрутства і ліквідації.
Саме таке розуміння поняття мораторію повністю кореспондується з наведеними вище нормами Цивільного кодексу України, що регулюють договір банківського рахунку, а також ч. 3 ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", в якій чітко зазначено, що мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій.
Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом постанов Національного банку про заборону дострокового повернення коштів за вкладними (депозитними) договорами не можуть бути взяті до уваги, тому що виходять за межі позовних вимог та не спростовують висновків суду. Строк виконання зобов»язань щодо повернення вкладу (депозиту) банківського металу - золота настав, тому банк повинен виконати умови договору, а для цього не існує передбачених законом перешкод. Призначення Правлінням НБУ тимчасового адміністратора та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не можна вважати форс-мажорними обставинами, які за умовами договору звільняють сторони від виконання своїх обов»язків.
Не може бути підставою для скасування або зміни рішення і та обставина, що суд зобов»язав виконати умови договору та повернути депозит та сплатити відсотки в банківському металі – золоті за офіційним курсом банківських металів НБУ, тому що відповідно до умов договору банк прийняв на зберігання з умовою користування на власний розсуд та зобов»язався повернути вклад (депозит) саме в цій валюті, що згідно до вимог ЦК України, Закону України "Про банки і банківську діяльність", Положення «Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами», затв. Постановою Правління НБУ №516 від 03.12.2003 р., може мати місце у випадках, встановлених законом, в даному випадку у відносинах з банками, які мають на це відповідну ліцензію.
Рішення суду в частині повернення депозитного вкладу та відсотків ухвалене судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, позивачем не оскаржується, доводами апеляційної скарги не спростовується, тому відповідно до ст.ст.303, 308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
В іншій частині рішення суду підлягає скасуванню з тих підстав, що суд зробив висновки, що не відповідають обставинам справи, не підтверджені відповідними доказами, та не правильно застосував норми матеріального права (п.п.2, 3, 4 ч.1, ч.2 ст.309 ЦПК України).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що через невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором банківського вкладу позивач був вимушений звертатись до суду за захистом своїх прав, тому йому завдано моральної шкоди, яка відповідно до ст. 611 ЦК України підлягає відшкодуванню.
Однак, суд не врахував, що відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Як убачається з укладеного сторонами договору строкового банківського вкладу (депозиту) в банківських металах, за порушення зобов'язання відшкодування моральної шкоди договором не передбачено.
У позовній заяві ОСОБА_1 просив стягнути моральну шкоду відповідно до вимог Закону України “Про захист прав споживачів”.
Проте п. 5 ст. 4 Закону України “Про захист прав споживачів” передбачено, що споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією, у випадках, передбачених законодавством.
Наслідки порушення договору встановлені ст. 625 ЦК України, яка не передбачає відшкодування моральної шкоди.
У порушення вищезазначених вимог закону та умов договору суд безпідставно стягнув з відповідача моральну шкоду.
Не відповідають змісту ст..1073 ЦК України, на яку послався суд, і висновки щодо стягнення пені за неналежне виконання операцій за рахунком позивача.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог про стягнення пені в розмірі 8,339 тройських унцій золота посилався на те, що ВАТ КБ «Надра» неналежно виконав його розпорядження по поверненню вкладу, тому на підставі ст.1073 ЦК України для нього наступають передбачені законом правові наслідки по сплаті пені (процентів), розмір якої встановлюється відповідно п.32.2. ст..32 Закону України « Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» 0,1 відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Проте, вищевказаний Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу
коштів (тобто руху певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі) в межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу (ст.1). Відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України (ст..5). Вкладний (депозитний) рахунок є одним з передбачених Законом видів рахунків, що можуть відкриватися банками своїм клієнтам (ст.7). Банки несуть відповідальність
відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. При цьому Законом передбачено, що за порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, банк зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день
прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу,
якщо інший розмір пені не обумовлений договором (ст..32).
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався із заявами до відповідача про повернення йому вкладу у вигляді банківського металу – золота у зливках відповідно до умов договору і просив не перераховувати вклад та відсотки на його поточний рахунок (а.с.10, 12), що спростовує його посилання на вищевказані вимоги Закону щодо наявності підстав для відповідальності Банку за невиконання доручення на переказ готівки, а також наявність обставин, передбачених ст.1073 ЦК України. За умовами укладеного між сторонами Договору також не встановлено неустойку (пеню) за порушення зобов»язання. Інші обставини або підстави для стягнення пені в позовній заяві не зазначені.
За таких обставин задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди та стягнення пені у вигляді банківського металу - золота не ґрунтується на законі та суперечить умовам договору, а тому судове рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
Також, суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат, визначаючи розмір судового збору, не врахував вимоги п.п.а п.1 ст.3 Декрету КМУ «Про державне мито», що судовий збір стягується у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає 1700 грн., тому рішення в цій частині підлягає зміні.
Керуючись ст.ст.88, 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ВАТ КБ «Надра» задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 22 жовтня 2009 року в частині відшкодування моральної шкоди та стягнення пені скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ КБ «Надра» про відшкодування моральної шкоди та стягнення пені відмовити.
Змінити рішення суду в частині судових витрат.
Стягнути з ВАТ КБ «Надра» на користь держави судовий збір в розмірі 1700 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з наступного дня.
Головуючий
Судді: