Справа № 22ц-135/2010 Головуючий І інстанції Щербаченко І. В.
Категорія 34 Доповідач Барков В. М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Маширо О. П.,
суддів Баркова В. М.,
Резнікової Л. В,
при секретарі Артамоновій С. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 12 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2007 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 21 жовтня 2006 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_1, перед початком руху по вулиці Пересипкіна в м. Горлівка не впевнився що це буде безпечно для інших учасників руху і порушивши п. 10.1 Правил дорожнього руху зіткнувся з належним йому автомобілем Опель Омега, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 В результаті зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження. Вважав відповідача винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди і просив стягнути з нього у відшкодування матеріальної шкоди 11 413 грн. 22 коп., моральної шкоди – 5000 грн.
В жовтні 2007 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом в якому, посилаючись на ті ж обставини та оспорюючи свою винність у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, просив стягнути з ОСОБА_3 1 599 грн. 15 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 грн. у відшкодування моральної, а також судові витрати.
Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки від 12 травня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 11 961 грн. 89 коп., у відшкодування моральної шкоди 1 000 грн. та судові витрати в сумі 509 грн. 80 коп., а також на користь держави судові витрати пов’язані з проведенням експертизи в сумі 450 грн. 72 коп. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач ОСОБА_2 звернувся із апеляційною скаргою в якій просив рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність за матеріальну шкоду необхідно покласти на відповідача ОСОБА_2, оскільки шкода заподіяна позивачу з його вини.
Цей висновок суду підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, які надані сторонами.
Згідно з положеннями ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Як встановлено судом, ОСОБА_2, 21 жовтня 2006 року о 14 год. 00 хв. керуючі автомобілем ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_3, порушивши п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, виїхав з узбіччя з поворотом ліворуч на смугу зустрічного руху по вулиці Пересипкіна в м. Горлівка Донецької області де зіткнувся з автомобілем Опель Омега, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечували, що є власниками автомобілів ВАЗ 21063 та Опель Омега відповідно.
З висновків судової автотехнічної експертизи № 9-23 від 18 березня 2009 року вбачається, що в даній дорожній ситуації дії водія автомобіля ВАЗ 21063, номерний знак НОМЕР_3, ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України та знаходилися в причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. Водій ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом виконання вимог зазначених пунктів Правил дорожнього руху України (а.с. 161-166).
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду відмовився від проведення додаткової судової автотехнічної експертизи, доказів винності водія ОСОБА_4 у виникненні дорожньо-транспортної пригоди не надав, на передачі йому пошкоджених деталей автомобілю Опель Омега, які підлягають заміні, не наполягав.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що нести відповідальність за спричинену матеріальну шкоду повинен відповідач в повному розмірі.
Однак, визначаючи розмір матеріальної шкоди яка підлягає стягненню з відповідача, суд припустився помилки.
Як вбачається із висновків спеціаліста № 235/01/10 від 02 листопада 2006 року вартість матеріальної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_3, складає 11 213 грн. 22 коп. яка і підлягає стягненню (а.с. 11-28).
Згідно із ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 200 грн. витрат, понесених ним на оплату послуг спеціаліста, суд першої інстанції виходив з того, що ці витрати підлягають відшкодуванню.
Однак погодитися з таким висновком не можна.
Так, відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, пов’язаних з явкою до суду; витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх розміщення та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що на замовлення позивача закрите акціонерне товариство «Український центр післяаварійного захисту «Експерт-Сервіс» в листопаді 2006 року, тобто ще до відкриття провадження у справі провело дослідження вартість якого позивач оплатив в сумі 200 грн.
Таким чином, понесені позивачем витрати на оплату замовленого ним дослідження не є ні судовими, ні матеріальною шкодою, а тому не можуть присуджуватися на його користь з відповідача у зв’язку з ухваленням рішення на його користь.
За таких обставин рішення суду першої інстанції слід частково змінити, зменшивши розмір стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди, а в частині стягнення витрат на оплату автотоварознавчого дослідження скасувати і в задоволенні позову в цій частині відмовити.
Інші доводи апеляційної скарги не приводять апеляційний суд до висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які є підставами до скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 12 травня 2009 року в частині відшкодування матеріальної шкоди змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 11 213 (одинадцять тисяч двісті тринадцять) грн. 22 коп.
В задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення витрат на оплату автотоварознавчого дослідження відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подачі протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді