Справа № 2а-10882/09/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2009 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Завальнюка І.В.,
при секретарі – Катеренчук І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма «ІСТР» до Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма «ІСТР» (далі – ТОВ «ІВКФ «ІСТР») звернулося до суду із зазначеним позовом та просило суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ №0001042301/0 від 19.08.2009 року про донарахування ТОВ «ІВКФ «ІСТР» податку на прибуток підприємств із штрафними санкціями в сумі 40877,00 гривень, №0001052301/0 від 19.08.2009 року про донарахування ТОВ «ІВКФ «ІСТР» податку на додану вартість із штрафними санкціями в сумі 111755,00 гривень, №0001062301/0 від 19.08.2009 року про зменшення ТОВ «ІВКФ «ІСТР» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 165 071,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що залишки сировини, що створились в результаті виробничої діяльності та знайдені під час проведення інвентаризації платником податку самостійно, не відносяться до безоплатно наданих, оскільки за ними були понесені витрати на їх придбання. В зв’язку із цим вони мають бути віднесені на збільшення даних обліку відповідних матеріальних цінностей з подальшим коригуванням доходів і витрат, а також приросту (убутку) запасів. Відтак, залишки металолому, що створюються в процесу виробничої діяльності позивача, безпідставно віднесені Ізмаїльською ОДПІ до безоплатного отриманих товарів та, відповідно, безпідставно нарахований податок на прибуток в сумі 20 301,00 гривень та застосована штрафна санкція в сумі 20 576,00 гривень. Позивач не погоджується із рішенням Ізмаїльської ОДПІ щодо нарахування податку на додану вартість із штрафними санкціями та зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за прийняття залишків активів і пасивів Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВКФ «ІСТР» в процесі реорганізації Відкритого акціонерного товариства «ІВКФ «ІСТР», оскільки між підприємствами не укладались цивільно-правові угоди поставки валових активів. Так, на момент створення ТОВ «ІВКФ «ІСТР» такого підприємства як ВАТ «ІВКФ «ІСТР» вже не існувало, що унеможливлює укладання між цими підприємствами цивільно-правової угоди поставки. Проте Ізмаїльською ОДПІ зазначена реорганізація вбачається поставкою підприємства як окремого об’єкту підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. Не погоджуючись із прийнятими податковим органом рішеннями, позивач звернувся до суду.
В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги із викладених вище підстав, просили суд позов задовольнити.
Представники Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що позивачем в порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (яким визначено, що до складу валових доходів платника включаються доходи з інших джерел, в тому числі, у вигляді вартості товариів, безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді) безпідставно не віднесено до складу валових доходів вартість безоплатно отриманого в процесі виробництва металолому, чим занижено податкові зобов’язання з податку на прибуток. Крім цього, ТОВ «ФВКІ «ІСТР» в порушення п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону у декларації з податку на прибуток за 2008 рік віднесено до складу валових витрат витрати, пов’язані з від’ємною курсовою різницею, яка виникла при розрахунках за покупцями-нерезидентами в сумі 185139 гривень. Також позивачем у листопаді 2008 року при поставці за компенсацію сукупних валових активів іншому підприємству не нараховане податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 269748,00 гривень на передані матеріальні активи згідно передавального акту, які з метою оподаткування вважаються умовно проданими за звичайними цінами, що є порушенням п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». У зв’язку із цим, з врахуванням показників податкової звітності позивача, розмір донарахованих йому податкових зобов’язань з ПДВ було визначено в сумі 74503,00 гривень, а також зменшено суму заявленого бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2008 року на 165071,00 гривень. Зважаючи на відповідність прийнятих податкових повідомлень-рішень чинному податковому законодавству, представники відповідача просили відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим частковому задоволенню. Судом встановлено, що на підставі направлень від 30.06.2009 року №577 та від 28.07.2009 року №701, виданих Ізмаїльською об’єднаною державною податковою інспекцією, співробітниками останньої була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ІВКФ «ІСТР» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складений акт від 13.08.2009 року №19172301/02971185.
На підставі зазначеного акту, Ізмаїльською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення №0001042301/0 від 19.08.2009 року, яким ТОВ «ІВКФ «ІСТР» визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 20301,00 та штрафну санкцію в сумі 20576,00 гривень, а всього 40877,00 гривень, №0001052301/0 від 19.08.2009 року, яким ТОВ «ІВКФ «ІСТР» визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 74503,00 гривень та штрафну санкцію в сумі 37252,00 гривень, а всього 111755,00 гривень, №0001062301/0 від 19.08.2009 року, яким ТОВ «ІВКФ «ІСТР» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 165071,00 гривень.
Судом встановлено, що ТОВ «ІВКФ «ІСТР» не віднесено до складу валових доходів доходи із інших джерел у вигляді вартості металолому, отриманого платником податку в процесі власного виробництва безкоштовно, на загальну вартість 197427,00 гривень, яка була визначена відповідно до норм Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та оприбуткована на балансі підприємства.
Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових доходів платника податку включаються доходи з інших джерел, в тому числі, у вигляді вартості товарів, безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.
Згідно з п. 1.23 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.
Підпунктом 7.3.3. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).
Суд не враховує доводи позивача щодо того, що залишки сировини, яка не була використана під час виробництва, не відносяться до безоплатно наданих товарів, оскільки в даному випадку мають місце товари, отримані в процесі виробництва. Таким чином, позивач фактично оприбуткував металолом як новий вид запасів, без використання будь-яких витрат на його придбання, чим фактично здійснив заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток та порушив п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Крім того, товариством у декларації з податку на прибуток у 2008 році віднесено до складу валових витрат витрати, повязані із відємною курсовою різницею, яка виникла при розрахунках з покупцями-нерезидентами в сумі 185139 гривень, чим порушено вимоги п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ від 19.08.2009 року №0001042301/0 є обгрунтованим та прийнятим у межах діючого законодавства.
Крім того, судом встановлено, що 13.11.2008 року здійснена реорганізація ВАТ «ІВКФ «ІСТР» в результаті його перетворення у ТОВ «ІВКФ «ІСТР» (зміна організаційно-правової форми). На підставі передавального акту б/н ТОВ «ІВКФ «ІСТР» прийняло залишки активів і пасивів ВАТ «ІВКФ «ІСТР» станом на 31.10.2008 року. В акті перевірки податковим органом зазначено, що в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством не нараховано податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 269748,00 гривень на відображені в передавальному акті виробничі товари та готову продукцію.
Статтею 104 ЦК України визначено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади (ст. 106 ЦК України). У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.
Згідно з п.п. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку. Під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи.
Відповідно до п. 1.4 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Однією з умов застосування норм п.п. 3.2.8 п. 3.2 ст. 8, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є отримання компенсації реорганізованим підприємством від підприємства-покупця, яке є його правонаступником.
При реорганізації підприємства не відбувається передача активів та обов’язків за господарськими та цивільно-правовими договорами, які передбачають наявність покупця та продавця (ст.ст. 265,293 ГК України, ст.ст. 655, 712, 715 ЦК України).
Крім того, частиною 2 ст. 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Цивільна дієздатність на вимогу ч. 4 ст. 91 ЦК України виникає з моменту створення юридичної особи і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення.
З викладеного вбачається, що поставка товарів має місце при цивільно-правових договорах та передбачає перехід власності на товар (послуги, роботи) від однієї особи до іншої. Для укладання цивільного-правового договору необхідна одночасна наявність двох дієздатних осіб: особа, що відчужує товар, то особа, яка його набуває.
Відповідно до ч. 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року №118, у разі перетворення юридичної особи за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. Таким чином, два підприємства з одним і тим самим кодом не можуть одночасно існувати в Єдиному державному реєстрі. Відтак, на момент створення ТОВ «ІВКІ «ІСТР», такого підприємства як ВАТ «ІВКФ «ІСТР» вже не існувало, що унеможливлює укладання між цими підприємствами цивільно-правової угоди поставки.
Таким чином, операція по реорганізації юридичної особи не є поставкою за компенсацію в розумінні п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», а передача активів та обов’язків – безоплатною поставкою. Отже до операції перетворення юридичної особи не може застосовуватись норма п.п. 3.2.8 п. 3.2 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість».
З урахуванням вищевикладеного, не є об'єктом оподаткування операції з включення активів (чи їх частини) реорганізованого підприємства до складу активів підприємства - платника ПДВ, який набуває прав і обов'язків цього реорганізованого підприємства. Здійснення зазначених операцій не призводить до збільшення чи зменшення податкових зобов'язань та податкового кредиту.
Листом від 05.05.2006 року №8537/7/16-1517-15 ДПА України роз’яснює, що норма п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не повинна застосовуватись до операцій, які не є поставкою в розумінні п. 1.4 ст. 1 цього Закону.
Таким чином, передача підприємством, що реорганізується, новоствореному основних фондів не є операцією з продажу в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки у даному випадку немає передачі прав власності за компенсацію. Передача активів та пасивів в процесі реорганізації підприємства не може розглядатись як операція купівлі-продажу підприємства або як безоплатна передача активів підприємства, так як економічна сутність реорганізації полягає у переході активів і зобов’язань підприємства і при реорганізації здійснюється включення валових активів та пасивів одного підприємства до складу іншого, при цьому зобов’язання також переходять згідно до передавального акту.
Аналогічна правова позиція висловлена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 04.12.2007 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-польське підприємство «ЛОСТ ЛТД» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що Ізмаїльською ОДПІ помилково ототожнені операція по передачі майна до статутного фонду новоствореного товариства внаслідок реорганізації позивача, оформленої передавальним актом, з операцією купівлі-продажу основних засобів, що підлягає оформленню відповідною цивільною угодою, яка в даному випадку не укладалася.
З огляду на це, суд приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВКФ «ІСТР» при передачі матеріальних активів згідно передавального акту не було допущено порушень Закону України «Про податок на додану вартість», а зобов’язання з податку на додану вартість обчислені у відповідності з діючим законодавством, у зв’язку із чим податкові повідомлення-рішення №0001052301/0 від 19.08.2009 року, яким ТОВ «ІВКФ «ІСТР» визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 74503,00 гривень та штрафну санкцію в сумі 37252,00 гривень, а всього 111755,00 гривень, та №0001062301/0 від 19.08.2009 року, яким ТОВ «ІВКФ «ІСТР» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 165 071,00 гривень є протиправними.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ « ІВКФ «ІСТР» підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання нечинним податкових повідомлень- рішень Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції Одеській області №0001052301/0 від 19.08.2009 року та №0001062301/0 від 19.08.2009 року. В іншій частині позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма «ІСТР» задовольнити частково.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції Одеській області №0001052301/0 від 19.08.2009 року про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма «ІСТР» податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 74503,00 гривень та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 37252 гривень, а всього в сумі 111755,00 гривень.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції Одеській області №0001062301/0 від 19.08.2009 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма «ІСТР» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 165071,00 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано «15» грудня 2009 року.
Суддя ______________________ І.В. Завальнюк