Справа № 2-1584/10 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л.В.

Провадження № 22-ц/802/40/18 Категорія: 81 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2018 року                                                 місто ОСОБА_1

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів - Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

секретар судового засідання – Концевич Я.О.,

з участю державного виконавця – Левчук І.О.,

боржника – ОСОБА_2,

представника боржника – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за поданням головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 червня 2018 року,

                                        В С Т А Н О В И В :

05 червня 2018 року головний державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, мотивуючи його тим, що на виконанні у державного виконавця перебуває виконавче провадження №52093577 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-1584/10 від 07.09.2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «ОТБ Банк» 277635,38 грн. боргу та 1820 грн. судових витрат.

Боржник у добровільному порядку судове рішення не виконав, також ігнорував неодноразові його виклики до державного виконавця.

Згідно даних Державної прикордонної служби України боржник неодноразово перетинав державний кордон України.

Оскільки кошти боржником на час звернення із поданням не сплачено, державний виконавець просив тимчасово обмежити право виїзду   ОСОБА_2 за межі України до виконання боржником судового рішення.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 08 червня 2018 року подання задоволено.

Тимчасово обмежено боржника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 у праві виїзду за межі України до виконання зобов’язань, покладених на нього згідно з виконавчим провадженням №52093577 по виконавчому листу № 2-1584/10 від 07.09.2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «ОТБ Банк» заборгованості у розмірі 277635,38 грн. та 1820 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі боржник ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати цю ухвалу та прийняти нове судове рішення – про відмову в задоволенні подання державного виконавця.

Державний виконавець відзив на апеляційну скаргу не подав.

У судовому засідання боржник та його представник апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав та просять її задовольнити.

Державний виконавець апеляційну скаргу заперечила та просить залишити її без задоволення.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін з таких підстав.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця від 02.09.2016 року відкрито виконавче провадження №52093577 щодо примусового виконання виданого Луцьким міськрайонним судом виконавчого листа № 2-1584/10 від 07.09.2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «ОТБ Банк» 277635,38 грн. боргу та 1820 грн. судових витрат (а.с.29, 31).

Про відкриття такого виконавчого провадження боржник ОСОБА_2 достовірно знає із 20 жовтня 2017 року – дати ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження та подальшим одержанням 23.10.2017 року копій цих матеріалів (а.с.17).

У зв’язку із несплатою коштів у добровільному порядку державний виконавець 10.01.2018 року надсилав рекомендованим листом виклик ОСОБА_2, який залишився без реагування зі сторони боржника (а.с.8, 9).

З метою перевірки майнового стану боржника державним виконавцем здійснено відповідні запити. Наданою державному виконавцю інформацією встановлено, що у боржника відсутні будь-які доходи чи належне йому на праві власності майно.

На надіслані державним виконавцем запити до ОСОБА_1 центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України останній надав інформацію про те, що ОСОБА_2 багаторазово перетинав кордон із тривалим періодом перебування за період з вересня 2016 року (дата відкриття провадження) і до березня 2018 року (дата відповіді на запит) (а.с.5-6).

Право громадян України на пересування, у тому числі і залишення території України закріплено у ст.33 Конституції України. У той же час Конституція України передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що не заборонені законом.

Згідно зі ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров’я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно п.19 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи чи керівника боржника – юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, – до виконання зобов’язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не з’являється на виклики державного виконавця та навіть за період з жовтня 2017 року по даний час кошти не сплатив, при цьому протягом спірного періоду багаторазово перетинав державний кордон із тривалим перебуванням за межами України, що свідчить про наявність у нього коштів.

Боржник ОСОБА_2 є працездатною особою, як безробітний у відповідних органах не зареєстрований, про місце своєї роботи та отримані доходи державного виконавця не повідомляє.

Покликання ОСОБА_2 в судовому засіданні на те, що він не сплачував і не буде сплачувати кошти, оскільки їх не отримував у банку – відхиляються апеляційним судом, оскільки ні судове рішення, ні постанови державного виконавця ним не оскаржені і є чинними на час розгляду справи апеляційним судом.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви.

Покликання боржника та його представника на допущене судом порушення норм процесуального права, яке полягає у розгляді справи без участі державного виконавця – відхиляється апеляційним судом, оскільки зазначена обставина не порушує будь-яких прав чи інтересів самого боржника і не є істотною обставиною, яка б перешкоджала розгляду подання. 

Згідно із ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст.368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

                                        П О С Т А Н О В И В :                                    

Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 червня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий – суддя:       

Судді: