Справа № 2-1832/09р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ    

23 грудня 2009 року                                                                                        м. Каховка

Каховський міськрайонний суд Херсонської області  у складі:

                                             судді                            Подіновської Г.В.,

при секретарях            Кузнецовій А.О., Крамаренко А.В.,

за участю: позивача   ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача  ОСОБА_3,  

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в приміщенні суду в місті Каховка Херсонської області цивільну справу за позовом:  

ОСОБА_1

до Комунального підприємства “Комунальне транспортне підприємство”

про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу

в с т а н о в и в  :

Позивачка звернулася до суду  з позовом про  поновлення її на посаді техніка по обліку Комунального підприємства “Комунальне транспортне підприємство” (далі – КП «КТП»),  стягнення з відповідача  на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06 травня 2009 року  по день поновлення на роботі та  моральної шкоди у розмірі 3000 гривень.

В обгрунтування своїх вимог вона посилалась на те, що з 13 лютого 2008 року працювала на посаді обліковця з реєстрації бухгалтерських даних КП «КТП», а 01.12.2008 року її було переведено техніком по обліку.

Наказом № 79-К від 05.05.2009 року її звільнено з займаної посади на підставі п.4  ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Вважає звільнення незаконним з огляду на наступне: відповідачем було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, оскільки в день звільнення – 05.05.2009 року не було надано копію наказу про звільнення, не враховано те, що невихід на роботу 15.04.2009 року та 16.04.2009 року було вчинено з поважних причин – у зв’язку із зверненням до лікаря-терапевта, про що відповідач був належним чином повідомлений, крім того,  позивачку було звільнено під час непрацездатності.

Просила поновити її на посаді  техніка по обліку КП «КТП», стягнути з відповідача  на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 травня 2009 року  по день поновлення на роботі та  моральну шкоду, завдану неправомірною поведінкою відповідача, яку вона оцінює в  3000 гривень.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі за обставинами, викладеними в позові.

Представник відповідача позовні вимоги позивачки не визнала і пояснила, що ОСОБА_1 була відсутня на роботі 15.04.2009 року та 16.04.2009 року. 27.04.2009 року позивачка надала довідку від 24.04.2009 року про те, що у вказані дні вона зверталася за медичною допомогою до дільничного лікаря. Враховуючи, що відповідно до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян,  довідка не може бути підставою для звільнення від роботи, підприємство вимушено було звільнити ОСОБА_1 відповідно до ст.40 п.4 КЗпП України за прогули без поважних причин.

Після засідання профспілкового комітету 05.05.2009 року,  на  якому було дано згоду на звільнення позивачки, ОСОБА_1 не зайшла до каси підприємства отримати розрахункові. Запис в трудову книжку  було зроблено 05.05.2009 року.

06.06.2009 року вранці зателефонувала сестра позивачки і повідомила, що ОСОБА_1 знаходиться у лікарні.

Після цього працівниками підприємства  було відвезено до лікарні, де знаходилась ОСОБА_1, трудову книжку та наказ про звільнення від 05.05.2009 року №79-К.

Вважає, що звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст. 40 КЗпП України є законним.

В задоволенні позову просила відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності, вважає, що  позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що  позивачка  ОСОБА_1  з 13 лютого 2008 року працювала на посаді обліковця з реєстрації бухгалтерських даних КП «КТП», а 01.12.2008 року - техніком по обліку цього ж підприємства (а.с.5-10).

           Наказом № 79-К  від 05.05.2009 року  ОСОБА_1 була  звільнена з роботи згідно ст. 40 п.4 КЗпП України за прогули (відсутність на роботі більше трьох годин без поважних причин 15, 16 квітня 2009 року) з 05.05.2009 року( а.с.11). З вказаним наказом позивачка ознайомлена 06.05.2009 року, що підтверджується її підписом.  

Відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як пояснила в судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, дійсно 15 та 16 квітня 2009 року вона не вийшла на роботу до  КП «КТП», однак це було викликано поважною причиною, а саме її поганим самопочуттям, у зв’язку з чим вона зверталася  до лікаря. Про відсутність на роботі  через хворобу її  сестра завчасно попередила секретаря і за сумісництвом інспектора відділу кадрів ОСОБА_4, подзвонивши вранці 15.04.2009 року по телефону. Повернувшись з лікарні, позивачка передзвонила ОСОБА_4 та повідомила, що наступного дня її також не буде, бо знову треба до лікарні. 16.04.2009 року, після проходження УЗД щитовидної залози, позивачці  стало погано, і вона була змушена піти додому.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердила, що дійсно вранці 15.04.2009 року сестра позивачки по телефону попередила, що ОСОБА_1 захворіла.

Як вбачається з копії довідки №7/77, виданої Каховською ЦРЛ 24.04.2009 року, ОСОБА_1 зверталась за допомогою до дільничного терапевта 15.04.2009 року та 16.04.2009 року,  проходила обстеження (а.с.14).

Свідок ОСОБА_5, дільничний лікар-терапевт Каховської ЦРЛ, пояснила, що 15.04.2009 року після 12 години дня, під час прийому,  ОСОБА_1 звернулася з проханням направити до кардіолога. Свідок, оглянувши позивачку, видала направлення на обстеження та на консультацію до кардіолога.  15.04.2009 року ОСОБА_6 була працездатною, про що свідок зробила запис в медичній картці позивачки. 16.04.2009 року ОСОБА_1 до лікаря не зверталась.

За клопотанням представника позивачки ОСОБА_2 копія запису з медичної картки (а.с.18), подана позивачкою, виключена з числа доказів. Оригінал медичної картки, як пояснили позивачка та її представник, загублений.

Крім пояснень свідка ОСОБА_5, відсутність підстав для визнання  позивачки 15.04.2009 року та 16.04.2009 року непрацездатною  підтверджується  листом Каховської ЦРЛ від 30.04.2009 року №659 (а.с.39), де вказано, що довідка №7/77 від 24.04.2009 року підставою для звільнення від роботи не може бути, оскільки є документом, який підтверджує факт звернення хворого за медичною допомогою.

Пояснення, аналогічні викладеному в листі Каховської ЦРЛ, дав у судовому засіданні спеціаліст ОСОБА_7

Про те, що довідка,  видана позивачці 24.04.2009 року, не є документом, який засвідчує тимчасову непрацездатність, зазначено й у листі управління охорони здоров’я Херсонської обласної державної адміністрації від 28.08.2009 року № п-85-282/1.

Відповідно до п.1.1. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я N 455 від 13.11.2001року, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Згідно з п.2.7. Інструкції, особам, не визнаним тимчасово непрацездатними, лікарем лікувально-профілактичного закладу видається довідка довільної форми з позначкою про час звернення до лікувально-профілактичного закладу, а п. 2.19 передбачено, що особам, які самостійно звернулись по консультативну допомогу, видається довідка довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідченим печаткою лікувально-профілактичного закладу, з обов’язковим зазначенням часу проведеної консультації.

В довідці №7/77 від 24.04.2009 року, в порушення вимог вищезгаданої інструкції, не вказано часу звернення   до лікувально-профілактичного закладу, проте факт звернення ОСОБА_1 до лікаря 15.04.2009 року, проходження обстежень, здачі аналізів підтверджується як показанями свідка ОСОБА_5, так і даними щодо результатів аналізів та обстежень (а.с.19-21, 23-24).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що 15.04.2009 року ОСОБА_1, хоча й не була визнана тимчасово непрацездатною, була відсутня на роботі з поважних причин, що не може вважатися прогулом.

Що стосується відсутності ОСОБА_6 на роботі без поважної причини  більш ніж три години 16.04.2009 року, то в судовому засіданні було встановлене наступне.

У відповідності з вимогами ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 цього Кодексу.

Як пояснила ОСОБА_1 та підтверджується матеріалами справи (а.с.22-25), 16.04.2009 року вона проходила лабораторні дослідження та УЗД щитовидної залози. Вказані обставини у суду сумнівів не викликають.

Разом з тим, спеціаліст ОСОБА_7 пояснив, що лабораторія Каховської ЦРЛ працює з 7 до 10 години ранку, тому позивачка могла перебувати там лише у вказані години. Суд вважає, що після 10 години позивачка могла повернутись на роботу.

УЗД щитовидної залози ОСОБА_1 пройшла близько 12 години дня, що підтвердила й свідок ОСОБА_8

Свідок  ОСОБА_8 також пояснила, що ОСОБА_1 в цей час погано себе почувала, тому вона відвела останню додому. На думку свідка, ОСОБА_1 в такому стані не могла працювати.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України, обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а згідно до вимог ст.60 ч. 4 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не приймає до уваги вказані пояснення свідка ОСОБА_8 щодо непрацездатності позивачки, так як свідок не є  фахівцем в галузі медицини, крім того, тимчасова непрацездатність працівника не може бути підтверджена показаннями свідків.

З цих же підстав суд   критично оцінює пояснення свідка ОСОБА_9, матері позивачки. Крім того, з її показань вбачається особиста заінтересованість свідка у вирішенні спору на користь ОСОБА_1

Суд зазначає, що позивачка не була позбавлена можливості у разі захворювання звернутися до дільничного лікаря, яка в цей день працювала до 13 год. 47 хв., або безпосередньо в прийомне відділення ЦРЛ, отримати медичну допомогу та підтвердити непрацездатність належним чином.

Приймаючи до уваги, що робочий час на підприємстві встановлений до 16.00 години, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 була відсутня на роботі з 12 до 16 години,  більше трьох годин протягом робочого дня,  без поважних причин, тобто вчинила прогул.

Таким чином, підприємство  мало право звільнити ОСОБА_1 на підставі п.4 ст.40 КЗпП.

Звільнення за вчинення прогулу є дисциплінарним стягненням і повинно здійснюватись з дотриманням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.

Частиною 3 статті 40 КЗпП встановлено, що звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці не допускається. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Відповідно до ст. 43 КЗпП,   розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Подання власника або уповноваженого ним органу щодо згоди на звільнення працівника має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пояснили,  що ОСОБА_1 була присутня на засіданні профспілкового комітету 05.05.2009 року та давала пояснення щодо причин відсутності на роботі 15 та 16 квітня 2009 року. Вказану обставину позивачка не оспорює. Проте ОСОБА_1 не була присутня при прийнятті рішення щодо її звільнення, що підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_11

Свідок ОСОБА_4 підтвердила, що наказ про звільнення ОСОБА_1В було видано 05.05.2009 року після засідання профспілкового комітету, для чого свідок затрималась на роботі. Суд також приймає до уваги, що засідання профспілкового комітету закінчилось після 16 години, тоді як робочий день позивачки закінчується о 16.00 годині.

Проте з наказом позивачку було ознайомлено 06.05.2009 року, коли остання перебувала в лікарні. В цей же день позивачці було видано трудову книжку.

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи, поясненнями свідка ОСОБА_12 та не оспорюються сторонами.

Відповідно до ст. 47 КЗпП  України, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов’язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Згідно п. 4.1.Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України N 58 від 29.07.93 р. власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника.

З урахуванням викладеного, днем звільнення ОСОБА_1 слід вважати 06.05.2009 року.

Судом встановлено, що 05.05.2009 року о 20.40 ОСОБА_1 була госпіталізована до Каховської ЦРЛ, що підтверджується листом Каховської  ЦРЛ від 15.09.2009 року № 1524 (а.с. 116) та копією листка непрацездатності серія АБО №020058 (а.с.16).

Як зазначено в п. 17 Постанови Пленума Верховного Суду України N 9 від 06.11.92   «Про практику розгляду судами трудових спорів», розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обгрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Зважаючи на те, що позивачка була звільнена в період її тимчасової непрацездатності,  з порушенням вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП,  суд вважає, що є всі підстави щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді техніка по обліку Комунального підприємства “Комунальне транспортне підприємство”

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один рік. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Таким чином, вимога позивачки про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню.

В силу   ст. 237-1 КЗпП України  відшкодування  власником або уповноваженим  ним органом моральної шкоди  працівникові проводиться у разі, якщо порушення  його законного права призвели до моральних страждань , втрати нормальних життєвих зв’язків і  вимагають від нього додаткових зусиль для  організації  свого  життя.

У суду не виникає сумніву, що внаслідок необґрунтованого звільнення позивачці заподіяно моральну шкоду, яка виразилася у впливі психологічного стресу та переживань. Так, через дії відповідача виникла ситуація, яка  призвела до вираженої проблематизації  життєвих обставин ОСОБА_1, тобто до негативних змін ритму її існування, до ускладнення матеріального становища.

 Розмір відшкодування  моральної  шкоди  суд визначає виходячи з характеру та обсягу страждань ,  яких зазнала позивачка , характеру немайнових втрат , їх тривалості та з урахування віку і стану здоров’я позивачки, при  цьому  виходить із засад розумності , виваженості та справедливості і вважає, що з відповідача на користь позивачки  слід стягнути  500 грн., задовольнивши таким чином  вимоги ОСОБА_1  частково.

Судові витрати  підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 21, 43, 124 Конституції України,   ст.ст. 3, 15, 23  ЦК України, ст.ст.  40, 147, 149, 235 та 237-1    КЗпП України,  ст.ст. 10, 11, 60,  88, 209, 212-215, 218, 367  ЦПК України,  

                                                                в и р і ш и в :          

Позов  ОСОБА_1 до Комунального підприємства “Комунальне транспортне підприємство” про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді техніка по обліку Комунального підприємства “Комунальне транспортне підприємство” з 06 травня  2009 року.

Стягнути з Комунального підприємства “Комунальне транспортне підприємство”  на користь  ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 травня 2009 року по 23 грудня 2009 року.

Стягнути з Комунального підприємства “Комунальне транспортне підприємство”  на користь  ОСОБА_1 500 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства “Комунальне транспортне підприємство”   на користь держави 51 грн судового збору  та 120 грн. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення присудженої заробітної плати, але не більше ніж за  1 місяць.                                                                                    

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

 Апеляційну скаргу може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Херсонської області через Каховський міськрайонний суд.

    Суддя :                                 Г.В. Подіновська