Справа №2а-1037-09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2009 року Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі головуючого судді Ходоровського Б.В., при секретарі Алексюк О.О. розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Нетішин Хмельницької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання виплатити підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,
ВСТАНОВИВ:
Позивач в позові зазначив, що за віком має статус дитини війни. Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% розміру мінімальної пенсії за віком. Відповідач за 2006-2007 роки не нараховував і не виплачував підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а в 2008 році та включно по жовтень 2009 року таке виплачене в розмірі 10 відсотків, а тому просить зобов’язати відповідача виплатити підвищення до пенсії за 2006 – жовтень 2009 років у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що становить загальну суму 4887,90 грн., при цьому поновити строк звернення до суду з причин наявністю правової колізії у законодавстві щодо виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Позивач в судове засідання не з’явився, згідно письмової заяви просить розгляд справи проводити у його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні та в письмових запереченнях позов не визнала, посилаючись на те, що Законами України про державний бюджет на 2006 та 2007 роки не було передбачено для такої категорії, як позивач, виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а в 2008-2009 роках згідно зі змінами в законодавстві передбачено виплату в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, яка виплачена і виплачується позивачу.
Крім того звертається увага суду на пропущення позивачем строку звернення до суду і відмови в позові з означених підстав.
Дослідивши докази по справі суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2-4 ст. 9 КАСУ суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Пунктом 1 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» законодавство України про соціальний захист дітей війни складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України. Державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Так, позивач згідно посвідчення належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.
Згідно довідки управління Пенсійного фонду України в м. Нетішин, в 2006-2007 роках для позивача щомісячна виплата підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком не здійснена, в 2008 – жовтні 2009 роках здійснена частково.
З огляду на вищезазначені Закони, посилання представника відповідача, що виплата здійснювалась в межах асигнувань, закладених в законах про державний бюджет на означені роки, як на підставу відмови її виплати у розмірах встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є неправомірним, оскільки не закладення та зменшення коштів в державному бюджеті на ці виплати не є підставою для невиконання державою своїх зобов’язань, в даному випадку щодо реалізації соціальних гарантій громадян. Така позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема в п. 26 рішення від 08 листопада 2005 року у справі Кечко проти України, заява № 63134/00, Суд зазначив, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Таким чином, оскільки ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була чинною в період, що є предметом спору, суд вважає, що відповідач зобов’язаний був керуватися саме означеним Законом, а не законами про державний бюджет на відповідний рік.
Частинами першою та другою статті 100 КАСУ передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
З вимог позивача про поновлення строку звернення до суду вбачається, що строк звернення до суду за оспорюваний період пропущено у зв’язку із наявністю правової колізії у законодавстві щодо виплатити підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протягом зазначеного строку.
Суд вважає за необхідне поновити строк звернення до суду, оскільки наведені обставини є переконливими для суду, заслуговують на увагу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 161, 162 КАС України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,
ПОСТАНОВИВ:
Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Нетішин щодо щомісячної невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2006 року по 31 жовтня 2009 року, неправомірною.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Нетішин виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 01 січня 2006 року по 31 жовтня 2009 року, з урахуванням виплаченого підвищення до пенсії у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком за 2008 – жовтень 2009 роки.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного адміністративного суду через Нетішинський міський суд.
Суддя Ходоровський Б.В.