КОПІЯ
Апеляційний суд Хмельницької області
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„09” грудня 2009 р. м. Хмельницький
колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого судді Харчука В.М.,
суддів: Переверзєвої Н.І.
Матковської Л.О.
при секретарі: Вінярській А.А.
з участю: сторін та їх представників
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22-ц-2355 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та торгового підприємства „Віра” на рішення Полонського районного суду від 05 жовтня 2009 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та торгового підприємства „Віра” про визнання договору купівлі-продажу недійсним та переведення прав та обов’язків покупця, заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судова колегія,
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її сестра ОСОБА_4, яка була засновником та членом торгівельного підприємства „Віра” в місті Полонному.
Підприємству належала будівля № 5 по вулиці Гончаренка у місті Полонному.
Після смерті сестри вона в нотаріальному порядку оформила свої спадкові права на майно сестри, в тому числі і на майнову частку сестри в ТП „Віра”.
На початку травня 2009 року їй стало відомо, що 03 березня 2009 року торгівельне підприємство „Віра” продало ОСОБА_2 за 8570 гривень зазначене нежиле приміщення.
Так як вона є співвласником цього приміщення і має переважне право на його купівлю у випадку продажу, то просила суд визнати недійсним укладений між ТП „Віра” та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу нежилої будівлі АДРЕСА_1, загальною площею 54,4 кв. метрів, перевести на неї права та обов”язки покупця, виплатити ОСОБА_2 внесені нею кошти в сумі 8570 гривень.
Відповідачі ОСОБА_2 та представник ТП „Віра” позову не визнали, посилаючись на те, що договір купівлі-продажу приміщення укладено відповідно до вимог чинного законодавства і підстави до визнання його недійсним відсутні. ______________________________________________________________________Головуючий у першій інстанції –Боб’як Б.В. Справа № 22-ц-2355 Доповідач – Харчук В.М. Категорія № 20
ОСОБА_3 не повідомляла ТП „Віра” та його засновників про те, що оформила спадщину після смерті сестри ОСОБА_4 і що бажає стати
членом підприємства.
Рішенням Полонського районного суду від 05 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилої будівлі за адресою АДРЕСА_1 від 03 березня 2009 року, укладений між торговим підприємством „Віра” та ОСОБА_2.
Переведено на ОСОБА_3 права та обов’язки покупця за цим договором зі сплатою ОСОБА_2 8570 гривень, внесених позивачем на депозит суду.
Стягнуто із ТП „Віра” на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в сумі 85,70 та 250 гривень.
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_2 та торгове підприємство „Віра” посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права – ст.ст.362, 330 ЦК України, ст.134 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 5, 213-214 ЦПК України.
Суд помилково застосував норму матеріального права, яка не регулює спірні правовідносини, ухвалив незаконне та не обґрунтоване рішення.
Власником проданого приміщення являлось торгове підприємство „Віра”, а не його засновники чи учасники (члени).
Саме це підприємство продавало належне йому на праві власності майно, а кошти використало на погашення боргів, тому позивач не являлась співвласником цього майна і не може претендувати на переважне право купівлі та переведення прав покупця на неї.
Судом не враховано, що після оформлення спадщини після смерті сестри позивач ОСОБА_3 не стала засновником чи членом підприємства, не повідомила про це інших засновників.
Суд вилучив у добросовісного набувача Матвіюк придбане нею майно.
Крім того, ОСОБА_2 здійснила капітальний ремонт купленого приміщення, його вартість істотно збільшилась, грошова компенсація не покриває реальної вартості торгового приміщення.
Тому апелянти просили скасувати рішення Полонського районного суду від 05 жовтня 2009 року, ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 відмовити.
Судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянтів підлягає задоволенню, а рішення Полонського районного суду від 05 жовтня 2009 року скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у позові з мотивів невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування та порушення судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права – ст.ст. 325, 356, 362 ЦК України, ст.23 Закону України „Про власність” від 15 квітня 1991 року, що діяв на час створення торгового підприємства „Віра”, ст.ст.62-63, 66, 133-134, 167 Господарського кодексу України, ст.ст. 10, 60, 213 ЦПК України.
Відповідно до зазначених процесуальних норм спір вирішується судом на засадах змагальності, кожна сторона зобов’язана довести доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.23 Закону України „Про власність”, що діяв на час створення підприємства колективної форми власності торгового підприємства „Віра”, ст.325 ЦК України 2003 року, ст.ст.62-63, 66 Господарського кодексу України власністю колективного підприємства, а не його засновників, є придбане підприємством майно.
У майні колективного підприємства визначаються вклади його працівників.
Працівникові, що припинив трудові відносини з підприємством, а також спадкоємцям померлого працівника виплачувалась вартість вкладу.
Відповідно до розділів І, ІУ,УІІ, п.п.1.2, 1.3, 4.1, 7.6 Статуту торгового підприємства „Віра” – це підприємство колективної форми власності зі статусом юридичної особи, і тільки йому, а не засновникам чи членам належить право власності на відокремлене майно, яким це підприємство вправі розпоряджатись на власний розсуд.
При припиненні членства в підприємстві у зв’язку зі звільненням чи смертю, член підприємства чи його спадкоємець набуває права на отримання частки майна від прибутку, а не право власності на майно підприємства.
Відповідно до установчого договору про створення торгового підприємства „Віра” (п.п.4, 5, 7, 12) майно підприємства створюється за рахунок грошових або інших внесків його засновників, доходів від його господарської діяльності та за рахунок інших джерел.
Це майно являється спільною частковою власністю засновників, між якими частки розподіляються за їх взаємною згодою.
У випадку вибуття особи зі складу засновників підприємства йому повертається його пайовий внесок, а також належна його частка прибутку, яка є на момент вибуття.
Засновники мають привілеєве право викупу майнової частки особи, яка вибуває із числа засновників.
Прийняття в члени підприємства та в склад засновників підприємства інших осіб повинно проводитись за рішенням засновників підприємства та оформлятись укладанням нового установчого договору чи доповнень до існуючого.
Судом встановлено, що внаслідок приватизації та викупу товариством покупців державного майна 11 квітня 1995 року створено підприємство колективної форми власності зі статусом юридичної особи – торгове підприємство „Віра”, яке купило у виконкому Полонської міської ради торгове приміщення за адресою місто Полонне, вулиця Гончаренка, 5 (теперішня адреса вулиця Гончаренка № 83), набуло право власності на це майно.
Засновниками і власниками цього колективного підприємства, його членами були ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (в рівних частках).
Один із засновників та членів цього підприємства ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і спадщину після її смерті оформила її сестра ОСОБА_3, якій нотаріусом Полонської державної нотаріальної контори 22 червня 2007 року видане свідоцтво про право на спадщину за законом, в тому числі і на майнову частку в торговому підприємстві „Віра” в сумі 500 гривень.
Саме на цю частку в сумі 500 гривень, а не на спірне торгове приміщення, ОСОБА_3 і набула право власності. Спірне торгове приміщення перебувало і продовжувало перебувати у власності торгового підприємства „Віра”.
Після оформлення спадщини ОСОБА_3 не зверталась до інших власників підприємства (його засновників та членів) ні з вимогами про виплату їй цієї частки, ні з заявами про прийняття її в число засновників (членів) підприємства, і не стала його засновником (членом) у встановленому чинним законодавством порядку. Це не позбавляє її такого права в даний час.
03 березня 2009 року торгове підприємство „Віра”, а не його засновники чи члени, в особі новообраного директора ОСОБА_10 за рішенням зборів засновників продало ОСОБА_2 за 8570 гривень належне підприємству торгівельне приміщення за АДРЕСА_1, а кошти використало на виробничі потреби.
Наведені обставини фактично визнаються сторонами і повністю підтверджуються дослідженими доказами: копіями статуту підприємства та установчого договору про його створення (а.с.56-62, 65-66, 68-75), договору купівлі продажу спірного приміщення та реєстраційними документами про право власності на приміщення (а.с.11-12,47-52), свідоцтва про право на спадщину (а.с.9), свідоцтва про державну реєстрацію підприємства (а.с.14-15), протоколами загальних зборів засновників підприємства (а.с.53-54, 83), іншими доказами.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції помилково виходив із того, що ОСОБА_3 набула право власності на майно торгового підприємства „Віра”, а не на частку в підприємстві в сумі 500 гривень, що вона стала членом підприємства і що відповідно до ст.362 ЦК України являється співвласником проданого торгівельного приміщення і набула переважне право купівлі цього приміщення у підприємства.
Ці обставини позивачем належними доказами не доведені і висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи і суперечать зазначеним нормам матеріального права.
Судом першої інстанції ухвалене незаконне і не обґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 314-316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
В И Р І Ш И Л А :
апеляційну скаргу ОСОБА_2 та торгового підприємства „Віра” задовольнити, рішення Полонського районного суду від 05 жовтня 2009 року скасувати.
У позові ОСОБА_3 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:/підпис/
Судді:/підписи/
Копія вірна:
Суддя апеляційного суду В.М. Харчук