Справа 2-83 /2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

14 січня 2010  року        Печерський районний суд м.Києва

в складі головуючого судді          Остапчук Т.В.

при секретарі                                   Помозова О.А.

розглянув в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  

ОСОБА_1  до Міністерства охорони здоров»я України , Львівської обласної лікарні , МП «Діла» , Київське міське бюро судово-медичної експертизи  про стягнення коштів , визнання висновку недійсним

В С Т А Н О В И В

    Позивач звернувся в суд з даним позовом , посилаючись на те що є інвалідом 2 гр. з 1991р. До того як звернутись у березні 1969р. до Львівської обласної лікарні  з метою лікування сечового міхура –ДЗ: простатит  був цілком здоровий чоловік . Там йому призначили курс лікування  з застосуванням судинно- розширюючого прозерину і електропроцедур : атропіна з пілокарпіном. На той час медики не з»ясували особливість його організму – чи можливе і доцільне проведення лікування хвороби цим лікарським засобом , чим порушили чинне законодавство та зробили здоров»ю шкідливі наслідки: 2група інвалідності, захворювання спинного мозку з нестерпними пекучими болями в ногах, реальною загрозою для життя. В 1993р. йому було рекомендовано лікування за кордоном . В 2007р. МЗО України прийняло нове рішення  про недоцільність його лікування за кордоном. Тому просить зобов»язати МОЗ, Львівську обласну лікарню компенсувати йому витрати на реабілітаційне лікування хвороби за кордоном  та стягнути 266880    грн. При проведенні по справі судової медичної експертизи  на виконання вказівки експерта він здав кров  для аналізу в МП «Діла» , де в нього виявили вірус Епштейн-Бора ПЛР , дані результати аналізу він вважає недійсними , оскільки повторно здав аналізи в інших клініках , де не виявили даний вірус.  Через помилкові дані  результату крові   висновок експерта КМБСМЕ № 83 є помилковим та неправдивим , тому просить його скасувати , видати йому новий висновок. Та просить взяти до уваги висновок професора ОСОБА_2 від 3.09.2008р., що сумісне застосування прозерину і пілокарпіну  з електричним струмом не рекомендується. В судовому засіданні позов, уточнив позовні вимоги та просив задовольнити.

    Представник МОЗ України проти позову заперечувала, вказувала на те що питання про направлення на лікування за кордон вирішується комісією  . 14.02.2007р. було прийнято рішення про недоцільність лікування позивача за кордоном . Неправомірних дій чи бездіяльність відносно позивача не вчиняли , моральну шкоду не спричиняли. В подальшому представник відповідача в судове засідання не з»явилась, просила розглядати справу в її відсутність.

    Представник Львівської обласної лікарні  проти позову заперечував , вказував на те що дані про призначення курсу лікування в 1969р. не збереглись , причинно-наслідковий зв»язок між призначеним лікуванням та захворюванням позивача відсутній . В подальшому представник відповідача в судове засідання не з»явилась, причину неявки не повідомив.

    Представник відповідача МП «Діла» в судове засідання не з»явився , просив розглядати справу в його відсутність, надала письмові заперечення.

    Представник відповідача Київського міського бюро судово-медичної експертизи проти позову заперечував, вказував що не існує норми закону, яка дозволяє визнати недійсним та протиправним висновок експерта . Експертиза проводилась на підставі ухвали суду та експерти попереджувалися про кримінальну відповідальність.

    Суд , заслухавши пояснення сторін , дослідивши письмові матеріали справи, приходить до слідуючого.

    Позивач є інвалідом 2 гр. з 1991 р. З 1969 р. неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах.

    Комісією МОЗ України з питань направлення громадян на лікування за кордон від 14.02.2007р. (Протокол № 1) було прийнято рішення про недоцільність лікування позивача за кордоном, оскільки за висновком головного позаштатного спеціаліста МОЗ України зі спеціальності «неврологія» ОСОБА_4 він потребує реабілітаційного лікування , яке проводиться на Україні.

    Відповідно до ст..60 ЦПК України  кожна сторона зобов”язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків ,встановлених статтею 61 цього Кодексу.

    Відповідно до ст.. 1167 ЦК України  моральна шкода , завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями , діями чи бездіяльністю , відшкодовується особою , яка її завдала , за наявності  її вини , крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

    В судовому засіданні не встановлено та позивачем не надано доказів , що з вини відповідачів він став інвалідом ,  дана обставина спростовується висновком  експерта КМБСМЕ № 83 від 27.10.2008р. та поясненнями експерта ОСОБА_5

    Посилання позивача  на лист доктора медичних наук ОСОБА_2 від 3.09.2008р. , що сумісне застосування прозерину і пілокарпіну з електричним струмом  не рекомендується  не може бути взято судом до уваги оскільки не є відповідним висновком , а також було досліджено експертами при дачі висновку від 27.10.2008р.

    Згідно акту позапланової перевірки від 27.02.2009р. МОЗ України – позитивний результат дослідження 1 вересня 2008р. наявності в ОСОБА_1 ДНК вірусу Епштейна-Барр (ЕВV ) в біологічному матеріалі (кров) методом ПЛР  міг бути негативним через певний проміжок часу  при повторному дослідженні в інших лабораторіях , що є результатом  природного перебігу даної інфекції , особливо при високих рівнях серологічних показників (специфічних антитіл ) у вересні 2008р.

    Відповідно до ст.. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом  свого особистого немайнового або майнового права та інтересу . Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ч.2 даної статті.

    Як правило , власник порушеного права може скористатись не любим , а цілком конкретним способом захисту свого права. Тому позовні вимоги про  визнання протиправним висновку експерта КМБСМЕ № 83 від 27.10.2008р., визнання недійсним результат дослідження в медичній лабораторії « Діла» від 1.09.2008р. по виявленню в ОСОБА_1 вірусу Епштейна-Барра (кров) недійсним є безпідставними та задоволенню не підлягають.

  Позивачем не надано суду доказів підтвердження факту заподіяння моральних страждань , за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони завдані  , ступінь вини заподіювача , яких моральних страждань зазнав позивач, в якій грошовій сумі та з чого при цьому виходить  вказуючи  суму 266880грн.

При таких обставинах суд вважає що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є безпідставними , не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та задоволенню не підлягають , суду немає підстав вважати , що відповідачі своїми діями завдали позивачу моральної  шкоди .

Керуючись ст.ст.1167,1195 ЦК України,  ст.ст.10,11,60,209, 212,213 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В

    В позові ОСОБА_1  до Міністерства охорони здоров»я України , Львівскої обласної лікарні , МП «Діла» , Київське міське бюро судово-медичної експертизи  про стягнення коштів , визнання висновку недійсним  відмовити.

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Печерський районний суд м.Києва. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                     Остапчук Т.В.