УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2009 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Баранник Н.П. (доповідач),
суддів:
при секретарі:
за участю:
представника позивача: Бишевської Н.А., Коршуна А.О.,
Красота А.О.,
Тригуб В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків
у м. Запоріжжі
на постанову господарського суду Запорізької області
від 04.08.2008 року у справі №3/191-3/192-9/218/08-АП-23/83/08-АП
(категорія статобліку 2.11.3)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
«ТС ЛТД»
до
про Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків
у м. Запоріжжі
визнання нечинним податкового повідомлення рішення,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою господарського суду Запорізької області від 04.08.2008р. у справі №3/191-3/192-9/218/08-АП-23/83/08-АП позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС ЛТД» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення – рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 31.03.2005 року №0000760303/03 частково в сумі 8453831,56 грн, в тому числі 4 544 538,26 грн. - основного платежу та 3 909 293, 30 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 04.08.2008 року у даній справі та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач подав письмові заперечення, в яких зазначив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи і прийняв законне та обґрунтоване рішення, а тому підстави для його скасування відсутні.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений судом у встановленому порядку, участь свого представника в судовому засіданні не забезпечив.
Заслухавши представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 28.04.2004р. №18462/1/1-04 та протокольного рішення засідання Міжвідомчої комісії з питань державної цінової політики у гірничо-металургійному комплексі від 14.04.2004р. відповідачем проведена позапланова комплексна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.03р. по 31.03.04р..
За результатами перевірки складений акт №28/30473392/33-321 від 12.08.2005р., яким, зокрема, встановлені порушення п.1.23, 1.31 ст.1, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.5.5.1 п.5.1 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11, п.5.1 ст.5, п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податку на прибуток за період з 01.07.2003р. по 01.04.2004р. на суму 4 797 506, 00 грн., в тому числі: за 3 квартал 2003 року - на 2 544 950, 00 грн., за 4 квартал 2003 року - на 1 415 933, 00 грн., за 1 квартал 2004 року - на 836 623, 00 грн..
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000760303/0 від 17.08.2004р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток розмірі 9 286 094,10 грн. (4 797 506, 00 грн. - основний платіж, 4 488 588, 10 грн. - штрафні санкції).
За результатами розгляду скарги позивача рішенням від 01.11.2004р. №12328/10/10 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі податкове повідомлення - рішення №0000760303/0 було змінено: збільшено суму основного платежу на 1 597, 00 грн.; зменшено розмір штрафної санкції на 479 750,50 грн. Таким чином визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 8 807 940,50 грн. (4 799 103 грн. - основний платіж, 4 008 837,50 грн. - фінансова санкція).
На підставі рішення від 01.11.2004р. №12328/10/10 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.11.2004 р. №0000760303/1 на суму 8 807 940,50грн. ( 4 799 103 грн. – основний платіж, 4 008 837, 50 грн. – фінансова санкція).
За результатами розгляду скарги позивача рішенням від 10.01.2005р. ДПА у Запорізькій області, податкове повідомлення - рішення від 17.08.2004р. № 0000760303/0 збільшено на суму не донарахованої штрафної санкції - 1 278,30 грн. з врахуванням рішення від 01.11.2004р. №12328/10/10 про результати розгляду скарги (податкове повідомлення-рішення від 01.11.2004р. №0000760303/1).
На підставі зазначеного рішення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2005р. №0000760303/2 на суму 8 809 218,80 грн. (4 799 103 грн. - основний платіж, 4 010 115 ,80 грн. - фінансова санкція).
За результатами розгляду скарги позивача рішенням від 23.03.2005р. ДПА України:
- скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.11.2004р. № 0000760303/1 в частині 1 597, 00 грн. донарахованого податку на прибуток та податкове повідомлення-рішення від 13.01.2005р. № 0000760303/2 в частині збільшеного на 1 278,30 грн. розміру штрафної санкції з податку на прибуток, та, одночасно зобов'язано ДПА у Запорізькій області забезпечити прийняття окремих податкових повідомлень-рішень про донарахування 1 597, 00 грн. податку на прибуток і про застосування 1 278,30 грн. штрафної санкції з податку на прибуток;
- скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.08.2004р. № 0000760303/0 з урахуванням рішень, прийнятих за розглядом первинної і повторної скарг (податкові повідомлення-рішення від 01.11.2004р. №0000760303/1, від 13.01.2005р. № 0000760303/2), в частині донарахованої суми податку на прибуток по операціях з надання транспортних послуг при здійсненні поставок обладнання на умовах EXW - склад постачальника (франко - завод ) та скасовано у відповідній частині штрафні санкції і у зазначеній частині рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі і ДПА у Запорізької області, прийняті за розглядом первинної і повторної скарг;
- скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.08.2004р. № 0000760303/0 з урахуванням рішень, прийнятих за розглядом первинної і повторної скарг (податкові повідомлення-рішення від 01.11.2004р. №0000760303/1, від 13.01.2005р. №0000760303/2) в частині арифметичних помилок, допущених перевіркою при визначенні сум податків за збитковими операціями згідно з податковими накладними від 31.07.2003 року №3/7 і від 03.11.2003р. №45 (позиції "43504008 7312034 Вал насоса МК. 211.00.001", "Устройство ограничения напряжения хол. Вода УСНТ-2-УЗ", "Кондиционер оконный Samsung LG 9").
На підставі рішення від 23.03.2005р. №2417/6/25-1015 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі 31.03.2005p. винесено податкове повідомлення-рішення №0000760303/3 на суму 8 474 074, 54 грн. (основний платіж 4 555 192, 46 грн., штрафні (фінансові санкції) 3 918 882, 08 грн.) та №0000760303/3 на суму 2 875, 00 грн. (основний платіж - 1 597, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції -1 278, 00 грн.).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21 жовтня 2005 року позов TOB „ТС ЛТД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання недійсними податкових-повідомлень рішень № 0000760303/3 та № 0000171323/3 від 31.03.2005 року задоволений частково. Податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 31.03.2005р. № 0000760303/3 визнано недійсним в сумі 126 976, 29 грн. (основний платіж 2 719, 85 грн., штрафні (фінансові) санкції 124 256, 44 грн.), в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 31.03.2005 року № 0000171323/3 відмовлено.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26 січня 2006 року апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС ЛТД" залишена без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 21.10.2005р. залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.11.2007г. касаційна скарга TOB „ТС ЛТД" задоволена частково, рішення господарського суду Запорізької області від 21.10.2005р. та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 26.01.2006р. скасовані частково, а справу направлено на новий розгляд в частині завищення TOB „ТС ЛТД" валових витрат у третьому кварталі 2003р. - першому кварталі 2004рр. за операціями з реалізації товарів за цінами, нижчими ніж ціни придбання, на суму 13 046 528 00 грн. та у 3 кварталі 2003 року за операціями уступки права вимоги на суму 2 650 615,00 грн.
Податкове повідомлення-рішення №0000760303/3 від 31.03.2005 є предметом оскарження позивачем в суді у справі саме в частині, направленій Вищим адміністративним судом України на новий розгляд.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з наступного.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до вимог п. 1.32.ст. 1 цього ж Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Виходячи із юридичного змісту наведених правових норм, основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності. Також, як вбачається з наведених норм, здійснення підприємницької діяльності спрямоване на отримання доходу, а не прибутку, і відсутність доходу від конкретної окремо взятої господарської операції, а не від діяльності підприємства в цілому за певний звітний період, не може свідчити про відсутність у підприємства ознак господарської діяльності.
Пунктом 5.2.1 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
При цьому, п. 5.11 цієї статті передбачено наступне: установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Звернення до загальних норм Закону про прибуток дозволяють зробити висновок про те, що законодавець передбачив віднесення до валових витрат суми будь - яких витрат, сплачених, нарахованих у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» дає визначення господарської діяльності, використовуючи поняття „доход" (який визначається пунктом 1.21 статті 1 та пунктом 4.1.1 Закону), а не поняття „прибуток" (який визначено статтею 3 Закону).
Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Визначення фінансового результату за окремими операціями, а тим більше обмеження щодо включення витрат по таким операціям до складу валових витрат є неправомірним з наступних підстав. По-перше, визначення, чи використовувались окремі товари у власній господарській діяльності платника податку, чи ні, не залежить від різниці між цінами їх придбання та продажу, по-друге, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено визначення оподатковуваного прибутку окремо за операціями з придбання та продажу кожного окремого товару.
Крім того, в Положенні (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87, міститься визначення понять – «доход», «витрати», «прибуток», «збиток». При цьому, виходячи з цих визначень, у підприємства:
Доходи - витрати = прибуток, у випадку, якщо доходи перевищують пов'язані з ними витрати, або
Доходи - витрати = збиток, у випадку перевищення сум витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.
Таким чином, в вищезазначеному стандарті бухгалтерського обліку, поняття «доходи» не є тотожнім поняттю «прибуток», а наявність збитків не є підтвердженням відсутності доходів.
Відповідач здійснює підміну понять, оскільки для висновку, що господарська діяльність позивачем не проводилась за окремими операціями, за якими отримано збиток, наводиться визначення «доходи», але в підтвердження відсутності доводів наводиться не факт відсутності доходів, а сума збитків позивача за окремими операціями, які між тим визначені відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського 5ліку 3 (Доходи - витрати = збиток), тобто наявність саме доходів у позивача (в термінах вищезазначеного стандарту) є безсумнівною.
Також помилковим є і твердження відповідача щодо необхідності з метою оподаткування визначати фінансовий результат особи за кожною відповідною господарською операцією. По-перше, термін «фінансовий результат» взагалі не використовується при оподаткуванні прибутку підприємства. По-друге Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» чітко визначає, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону
Відповідно, позивач мав повне право включити до складу валових витрат витрати, які були понесені у зв'язку з придбанням вищезазначених товарів, оскільки вони були використані у власній господарській діяльності, тобто з метою отримання доходу, підтверджується і фактичним отриманням цих доходів за всіма операціями.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач є прибутковим підприємством, оподатковуваний прибуток якого визначається відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням всього скоригованого валового доходу і всіх валових витрат протягом всього звітного періоду за всіма операціями (а за кожною окремо), і на величину якого до того ж впливає розмір амортизаційних відрахувань.
Реалізація товарів за цінами, нижчими за ціни придбання, здійснювалась єдиному контрагенту - ВАТ „Інгулецький ГЗК". Позивач як акціонер ВАТ „Інгулецький ГЗК" володів 17,28% статутного капіталу комбінату. Зазначений пакет акцій був придбаний у ФДМУ за конкурсом. Відповідно до встановлених державою обтяжень щодо придбання пакета акцій позивач обов'язаний сприяти реалізації програм технічного переоснащення виробництва ВАТ „Інгулецький ГЗК" та підвищенню конкурентоспроможності продукції комбінату.
Товари, що реалізовувались на Інгулецький ГЗК за цінами, нижчими ніж ціни придбання, є обладнанням, яке використовувалось на комбінаті саме при реалізації програм технічного переоснащення комбінату. Таким чином, позивач, забезпечуючи постачання на Інгулецький ГЗК біля 80% обладнання за цінами, нижчими ніж ціни придбання такого обладнання, виконував конкурсні умови, визначені державою та сприяв зменшенню собівартості залізорудного концентрату. В свою чергу, зменшення собівартості залізорудного концентрату дало змогу позивачу отримувати значний прибуток від своєї основної господарської діяльності - реалізації залізорудного концентрату металургійним підприємствам України.
З викладеного випливає, що реалізація обладнання за цінами, меншими ніж ціни придбання, створює підстави для отримання позивачем прибутку від реалізації залізорудного концентрату, що виробляється Інгулецьким ГЗК, та робить прибутковою господарську діяльність підприємства в цілому.
Крім того, згідно зі ст. 23 Закону «Про підприємства в Україні» від 27.03.91р. № 887-ХІІ, зі змінами та доповненнями, (діяв до 1 січня 2004 року), підприємство реалізує свою продукцію, майно за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на договірних засадах, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, - за державними цінами і тарифами.
Аналогічно, відповідно до ст. 190 Господарського кодексу України (діє з 01 січня 2004 року), вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.
Відповідно, право встановлювати ціни на реалізовану продукцію або товари, що не підлягають державному регулюванню, належить тільки самим підприємствам. А це означає, що продукція або товари можуть бути реалізовані за цінами як вище, так і нижче цін придбання.
Що стосується уступки права вимоги, то як встановлено податковим органом під час перевірки, позивач уклав з Компанією «ROSSTON LIMITED» (КВС Suite 401,302 Regent street London WIR 6HH England) договори „Про уступку права вимоги", а саме:
1) Договір № 4-194 „Про уступку права вимоги" від 20.05.2003р., згідно якого позивач приймає від Компанії «ROSSTON LIMITED» право вимоги по контракту №194-09 від 25.03.1998р., укладеному в м. Кривий Ріг, боржником по якому є ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (м. Кривий Ріг).
Додатковою угодою до договору № 4-194 „Про уступку права вимоги" від 20.05.2003р. визначено, що за виконану уступку по вказаному договору позивач винен Компанії «ROSSTON LIMITED» винагороду в сумі 1 010 380, 00 грн.. Розрахунок проводиться шляхом зменшення заборгованості по договору поруки №Teh/99-POR від 03.01.2000р., згідно якого Компанія «ROSSTON LIMITED» має заборгованість перед позивачем в сумі 10 091 627,78 грн.
2) Договір № 04-07 „Про уступку права вимоги" від 21.08.2003р., за яким позивач приймає від Компанії «ROSSTON LIMITED» право вимоги по контрактах № 96/001 від 23.12.1995 p., № 219 від 28.03.1995 p., № 463 від 01.10.1996 p., укладених 27.12.1999р., боржником по яких є ВАТ «Інгулецький ГЗК".
Додатковою угодою до договору визначено, що за виконану уступку по вказаному договору позивач винен Компанії «ROSSTON LIMITED» винагороду в сумі 1640235,00грн. Розрахунок проводиться шляхом зменшення заборгованості по договору поручительства №Teh/99-POR від 03.01.2000р., згідно якому Компанія «ROSSTON LIMITED» має заборгованість перед позивачем в сумі 9 081 247,78 грн..
Відповідно вказаних договорів позивач провів в бухгалтерському обліку залік заборгованості на суму 2 650 615, 00 грн. У податковому обліку вказані операції відображені у 3 кварталі 2003 року: позивач віднес до складу валових витрат суму боргової вимоги в розмірі 2 650 615 грн., яка виникла за договорами про уступку права вимоги від 20.05.2003 p. №4-194 та від 21.08.03 p. №04-07 з Компанією «ROSSTON LIMITED» за першою подією, в момент її виникнення.
Друга подія - надання компенсації права вимоги кредитору (Компанії «ROSSTON LIMITED») відбувалась одночасно, за порядком проведення розрахунків, встановленим п. 3 зазначених договорів, а саме: "Набувач вимоги" сплачує кредитору винагороду в загальній сумі 2 650 615, 00 грн.. Розрахунок проводиться шляхом зменшення заборгованості кредитора перед набувачем вимоги, яка виникла за договором поруки № Teh /99-POR від 03.01.2000р., згідно якому Компанія «ROSSTON LIMITED» має заборгованість перед позивачем в сумі 10 091 627,78грн.
В акті перевірки вчинено запис про те, що станом на 01.07.2003р. за даними бухгалтерського обліку підприємство має дебіторську заборгованість перед Компанією «ROSS-TON LIMITED» в сумі 10 091 627,78 грн. (рах. 6852).
Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Правила ведення податкового обліку, на які робиться посилання у п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначені статтею 11 цього Закону.
Відповідно до пп. 11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є: а) нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).
Виходячи з системного аналізу п.п.1.2., 1.4, 1.5. ст.1, п.п. 8.2.1. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого наказом Мінфіну від 31.03.99р. № 87, уступка вимоги недовгострокового боргу вважається продажем товару.
У даному випадку датою оприбуткування платником податку товарів є дата укладення договорів уступки права вимоги та отримання документів, що підтверджують право вимоги, що уступається. Зазначений факт був належним чином підтверджений відповідними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку - оригінальними примірниками договорів про уступку права вимоги № 4-194 від 20.05.2003р. та № 04-07 від 21.08.2003р., а також актами приймання-передачі документів, що підтверджують право вимоги.
Отже, позивачем повністю виконані сукупні вимоги п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 та п.п.11.2.3. п.11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», і ним цілком правомірно віднесено до складу валових витрат суми винагороди, належні до сплати згідно умов вищевказаних договорів.
Приймаючи рішення у справі господарський суд також зазначає, що при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток позивача в податковому повідомленні-рішенні від 31.03.2005р. №0000760303/3 податковий орган припустився арифметичних помилок. З урахуванням рішення ДПА України від 23.03.2005р. "Про результати розгляду повторної скарги", суд дійшов висновку, що основна сума донарахування податку на прибуток за цим податковим повідомленням-рішенням відповідно до п. п. "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" повинна складати 4 552 472, 00 грн.; сума штрафних санкцій відповідно до п.п. 17.1.3, 17.1.6 п.17.1 ст.17 цього ж Закону повинна складати 3 794 625, 64 грн..
Розрахунок TOB "ТС ЛТД" (т.1, а.с.17) з приміткою про незгоду позивача з нарахованими податковими зобов'язаннями є правильним по суті і відповідає фактичним обставинам справи.
На підставі викладеного вище, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо часткової протиправності спірного податкового повідомлення-рішення відповідача є такими, що відповідають чинному законодавству.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення спору, дав їм правильну юридичну оцінку і прийняв законне рішення, з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Передбачені ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні.
Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, з огляду на що, апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.
Керуючись ч.3 ст. 160, п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі в великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення .
Постанову господарського суду Запорізької області від 04.08.2008 року у справі №3/191-3/192-9/218/08-АП-23/83/08-АП залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
У повному обсязі ухвалу виготовлено 16.01.2010р..
Головуючий суддя: Н.П. Баранник
Судді: Н.А. Бишевська
А.О. Коршун