УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2009 року №4/517/08-АП
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Кожана М.П. (доповідач) ,
суддів - Проценко О.А.
- Стежко В.А.
при секретарі - Дегтярьов Д.В
за участю представників сторін:
позивача - Крамаренко А.А.
відповідача - представник не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приморського орендного підприємства теплових мереж
на постанову Господарського суду Запорізької області від 11 грудня 2008 року у справі №4/517/08-АП
за позовом: Приморського орендного підприємства теплових мереж
до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької області
про скасування рішення №200 від 30.05.2008р., -
встановила:
У вересні 2008 року Позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з адміністративним позовом, у якому просив скасувати Рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду, №200 від 30.05.2008р.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 11 грудня 2008 року у справі №4/517/08-АП в задоволенні позову відмовлено повністю. Дана постанова, обґрунтована тим, що оскаржуване рішення №200 від 30.05.2008р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду, прийнято в межах наданої відповідачу компетенції і у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Не погодившись з вказаною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що постанова Господарського суду Запорізької області від 11 грудня 2008 року у справі №4/517/08-АП прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 11 грудня 2008 року у справі №4/517/08-АП та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що картка особового рахунку платника є основним доказом по даній справі, а постановлення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без витребування вказаного доказу є необ’єктивним, а посилання суду першої інстанції у своїй постанові на картку особового рахунку платника є безпідставним, оскільки вона у письмовому вигляді не надавалась.
Розпорядженням голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009року №1021 дану справу передано на розгляд колегії суддів у складі Кожана М.П., Проценко О.А., Стежко В.А.
Суд належним чином повідомив учасників адміністративного процесу про дату, час і місце слухання справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, - 05.06.2008року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із скаргою №529 на рішення №200 від 30.05.2008року., із посиланням на те, що згідно постанови господарського суду Запорізької області від 23.04.2007р. по справі №27/114/07-АП від 23.04.2007р. Приморського ОПТМ на користь УПФУ в Приморському районі Запорізької області стягнуто 72973,55грн. заборгованості по страховим внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з 17.07.2006р. по 14.03.2007р. з розстрочкою сплати боргу з 23.04.2007р. по 31.12.2007р. щомісячно по 9121,69грн. Підприємство належним чином виконувало рішення суду, сплачуючи щомісячно на користь відповідача визначену суму – 9121,69грн. Відповідач в порушення вимог пенсійного законодавства в період, у який судом була надана розстрочка погашення боргу та підприємство не гасило одночасно та у повному обсязі суму боргу перед Пенсійним фондом, застосував до позивача штрафні санкції та нарахував пеню, при цьому за період, який не стосується періоду, за який стягнуто суму боргу.
Рішенням про результат розгляду скарги №3448/06 від 27.06.2008р. позивачу відмовлено у задоволенні його скарги, а рішення УПФУ в Приморському районі Запорізької області №200 від 30.05.2008р. залишено без змін.
Позивач, не погоджуючись з результатами розгляду скарги, 10.07.2008р. звернувся до Пенсійного фонду України зі скаргою №700 на рішення УПФУ в Приморському районі Запорізької області №200 від 30.05.2008р. та рішення Головного Управління ПФУ в Запорізькій області про результат розгляду скарги №3448/06 від 27.06.2008р. аналогічною за змістом скарзі №529 від 05.06.2008р.
Рішенням Пенсійного фонду України №16088/09-10 від 12.09.2008рю. скарга Приморського ОПТМ була залишена без задоволення, а рішення УПФУ в Приморському районі Запорізької області №200 від 30.05.2008р. без змін.
Позивач не погоджуючись з таким рішенням. Звернувся до суду з вимогою про скасування Рішення №200 від 30.05.2008р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності спірного рішення виходячи з наступного.
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 p. № 1058-IV (далі Закону №1058) встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний Фонд України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за №64/8663 (далі – Інструкція №21-1, страхувальники є платниками страхових внесків.
Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, - Приморське ОПТМ зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа Приморською РДА Запорізької області 08.08.1996 р. рішенням за № 1094120000000165 та зареєстрований в УПФУ в Приморському районі Запорізької області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове деря пенсійне страхування за № 08200101.
Частиною 2 ст. 5 Закону № 1058 передбачено, що виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборговано цими внесками.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до пункту 6 ст. 20 Закону № 1058, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Частиною 5 ст. 106 Закону № 1058 встановлено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пеня та фінансових санкцій.
Суми страхових внесків своєчасно не сплачених страхувальниками у строки, визначені ст. 20 Закону № 1058, вважаються простроченою заборгованістю (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону №1058.
Як встановлено частиною 10 ст. 20 Закону № 1058, у разі несвоєчасної або в неповному обсязі сплати страхувальником страхових внесків, до нього застосовуються фінансові санкції передбачені ст. 106 Закону.
Відповідно до частини 8-9 ст. 106 Закону № 1058 і пункту 9 Інструкції № 21-1, якщо страхувальник несвоєчасно або не у повному обсязі сплачує страхові внески, до нього застосовуються фінансові санкції залежно від строку затримки платежу у такому розмірі:
- 10 % своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати до 30 календарних днів включно;
- 20 % - у разі затримки їх сплати до 90 календарних днів включно;
- 50 % - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
При цьому складається рішення за формою згідно з Додатком 14 до Інструкції №21-1.
Підпунктом 9.3.2 пункту 9 Інструкції № 21-1 передбачено, що розрахунок фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, як передбачено п. 10 Інструкції № 21-1, починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу до дня його фактичної сплати страхувальником.
При затримці плати страхових внесків до 30 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів, рішення про застосування фінансових санкцій виноситься у розмірі 10 % від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей час недоїмки. Рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період 1 до 30 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за цей період.
Таким чином, з аналізу наведених норм законодавства, вбачається, що на виконання повноважень по управлінню пенсійним забезпеченням, яке полягає у збиранні та своєчасному фінансуванні витрат на виплату пенсій визначеним законодавством категоріям громадян, а також здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій за витрачанням коштів, органам Пенсійного фонду України надано право застосовувати до страхувальників штрафні санкції та пеню за несвоєчасну сплату або несвоєчасне перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та виносити відповідні рішення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Рішення № 200 від 30.05.2008 р. прийнято відповідачем у межах повноважень.
Відповідно до приписів чинного пенсійного законодавства надання відстрочки чи розстрочки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на підставі рішення суду не звільняє страхувальника від відповідальності, передбаченої частинами 2 та 8 ст. 106 закону № 1058.
Також, під час розгляду даної справи судом встановлено, що постановою господарського суду Запорізької області № 27/114/07-АП від 23.04.2007p., яка у встановленому законом порядку набула законної сили, з Приморського ОПТМ на користь УПФУ в Приморському районі Запорізької області стягнуто 72 973,55 грн. заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 17.07.2006 р. по 14.03.2007 р. з відстрочкою сплати суми боргу з 23.04.2007 р. по 31.12.2007 р. по 9121,69 грн.
Нараховані за оспорюваним рішенням № 200 від 30.05.2008 р. фінансові санкції та пеня були застосовані до позивача в зв'язку із несвоєчасною сплатою самостійно нарахованих страхових внесків за період в проміжку з 22.08.2005 р. по 17.12.2007 р. із строками затримки до 30 календарних днів, про що свідчать надані відповідачем розрахунки фінансових санкцій та пені по особовому рахунку за ставкою 1-5 % та за ставкою 4 %, 32 %, 42 %.
Відповідачем до заперечень на апеляційну скаргу надано розгорнутий розрахунок штрафних санкцій за спірним рішенням та відомості особового рахунку позивача за спірний період, з яких вбачається, що на протязі періоду 2004-2008 років за позивачем рахувалася недоїмка по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яку позивач не погашав повністю, у зв'язку із чим у відповідності до ч. 5 ст. 106 Закону № 1058 недоїмка погашалася за рахунок поточних платежів.
Вищенаведеним спростовується твердження позивача, що в період, у який судом була надана розстрочка погашення боргу, відповідач безпідставно застосував до нього штрафні санкції та нарахував пеню, при цьому за період, який не стосується періоду, за який стягнуто суму боргу.
Крім того, з аналізу змісту частини 8-9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і пункту 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний Фонд України вбачається, що застосування фінансових санкцій можливо лише на сплачений борг по внескам.
Проаналізувавши наведені норми законодавства та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржуване рішення № 200 від 30.05.2008 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду, прийнято в межах наданої відповідачу компетенції і у відповідності з вимогами чинного законодавства, а, відповідно, у суду не має підстав для його скасування.
Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами по справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами, рішення суду прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права.
Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими по справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, п.1ч.1 ст.198, 200, п.1ч.1 ст.205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу Приморського орендного підприємства теплових мереж на постанову Господарського суду Запорізької області від 11 грудня 2008 року у справі №4/517/08-АП залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Запорізької області від 11 грудня 2008 року у справі №4/517/08-АП залишити без змін.
Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги з моменту виготовлення у повному обсязі.
Ухвалу складено в повному обсязі 28.12.2009р.
Головуючий: М.П. Кожан
Судді: О.А. Проценко
В.А. Стежко