ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №615/764/18 Суддя 1-ї інстанції: Товстолужський О.В.

Провадження № 33/818/25/18

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.10.2018 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Цілюрик В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Валківського районного суду Харківської області від 04.07.2018 року у відношенні ОСОБА_2,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Валківського районного суду Харківської області від 04.07.2018 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Судом першої інстанції було встановлено, що 15 травня 2018 року о 18:30 по вулиці Шкільній в с. Мізяки Валківського району Харківської області ОСОБА_2 керував мопедом «Alpha», без державного номеру з ознаками алкогольного сп'яніння. Після зупинки працівниками поліції від огляду за допомогою алкотестера «Драгер» на місці зупинки та проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у КЗОЗ «Валківська ЦРЛ» відмовився в присутності двох свідків. Такими діями він порушив вимоги п. 2.5 Правил Дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову від 04.07.2018 року скасувати, та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Також просить поновити строк на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи його тим, що судові повістки про виклик до суду не отримував, а під час ознайомлення з матеріалами справи в графі про одержання стоїть сторонній підпис. Також вказує, що в строк апеляційного оскарження хворів, що підтверджується довідкою від 14.08.2018 року, та лише 17.08.2018 року його адвокатом було подану апеляційну скаргу, але постановою Апеляційного суду Харківської області від 23.08.2018 року її було повернуто, у зв'язку з відсутністю витягу з договору, де також було зазначено, що ОСОБА_2 не позбавлений права самостійно звернутись з клопотанням про поновлення строку та апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі вказує, що 15.05.2018 року він дійсно керував мопедом в с. Мязяки Валківського району Харківської області, та на вул. Шкільній в нього «заглух» двигун, у зв'язку з чим він рухався з мопедом пішки, чекаючи сина, який повинен був йому допомогти. Так, чекаючи сина біля магазину він пив пиво, і в цей час до нього підійшли працівники поліції, запитали чому він керує транспортним засобом та при цьому вживає алкоголь, на що ОСОБА_2, поясняв що наміру керувати мопедом він немає, оскільки він несправний. Такі пояснення працівники поліції до уваги не взяли, після чого було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначає, що особи зазначені у протоколі в якості свідків, насправді присутніми не були, та вказує, що дійсно відмовився в присутності двох осіб від проходження відповідного огляду, але це були не ОСОБА_3 та не ОСОБА_4

Також вказує, що пояснення свідка ОСОБА_5 складені ним не власноруч, а підписи залишені в поясненнях та в графі про роз'яснення прав різняться.

Дослідивши матеріали справи, вважаю за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки повідомлені причини такого пропуску апеляційний суд вважає поважними, та відмовити у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

До початку розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 подав до загальної канцелярії заяву, та просив розглядати справу без його участі та просив закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУПАП, або п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційним судом не встановлено порушень суддею суду першої інстанції вимог вказаної правової норми.

В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні вимог апелянта апеляційний суд виходить з того, що згідно дослідження наявного в матеріалах справи відеозапису встановлено, що ОСОБА_2 дійсно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного засобу та в закладі охорони здоров'я в присутності двох свідків. При цьому він не посилається на те, що не керував мопедом, як зазначив в апеляційній скарзі, а лише вказав, що дійсно випивав. Виходячи з наведеного апеляційний суд не бере до уваги твердження апелянта, викладені в апеляційній скарзі, що він ніби то не керував транспортним засобом, і тому вжив алкогольні напої, оскільки вони не підтверджуються а ні змістом вказаного вище відеозапису, а ні поясненнями ОСОБА_2, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім того апеляційний суд критично оцінює твердження апелянта, що пояснення ОСОБА_5 викладені не його рукою, оскільки під такими поясненнями власноруч викладено, що з його слів записано вірно і ним прочитано. Підстав вважати такі пояснення невірними, апеляційному суду не наведено.

Доводи апелянта, що особи, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення під час його складання ніби то присутніми не були, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки вони також ні чим не підтверджені.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій зобов'язаний на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Суд зауважує, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додатковіо бов'язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичнийо гляд для визначення стану сп'яніння.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або підвпливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння; а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 014425 від 15.05.2018 року, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, змістом зазначеного вище відеозапису. Цим доказам судом першої інстанції було надано повну та належну оцінку.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.

Крім того, безпідставними вважає апеляційний суд доводи апелянта щодо необхідності закриття справи у зв'язку з закінченням на даний момент строків накладання адміністративного стягнення, оскільки ОСОБА_2 було вчинено адміністративне правопорушення 15.05.2018 року, справу було розглянуто 04.07.2018 року, таким чином адміністративне стягнення було накладено у строк, передбачений ст. 38 КУпАП.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення вимог апелянта.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на подачу апеляційної скарги на постанову судді Валківського районного суду Харківської області від 04.07.2018 року у відношенні ОСОБА_2 задовольнити, вказаний строк поновити.

Апеляційну скаргу вороніна С.М. залишити - без задоволення, а вказану вище постанову - без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Харківського

апеляційного суду В.П. Цілюрик