Справа № 127/7602/18

Провадження № 22-ц/772/1948/2018

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Борисюк І. Е.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 рокуСправа № 127/7602/18м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М.,

суддів: Зайцева А. Ю., Панасюка О. С.,

секретар судового засідання Куленко О. В.,

учасники справи:

позивач - (особа яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_3

відповідач - Вінницька міська рада,

відповідач - Третя вінницька державна нотаріальна контора,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 Апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2018 року в складі судді Борисюк І. Є., постановлене в м. Вінниця, повний текст судового рішення складено 26.07.2018, -

в с т а н о в и в :

3 квітня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області із позовом до Вінницької міської ради, Третьої Вінницької державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Обґрунтовуючи позов, зазначив що 24 травня 2005 року його рідний брат ОСОБА_4 склав заповіт, за яким заповів частку квартири АДРЕСА_1, власником якої він був, йому, ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер. Після смерті брата позивач перебував у важкому психологічному стані, маючи заповіт та користуючись спадковим майном, вважав, що він прийняв спадщину і лише в березні 2018 року звернувся до Третьої вінницької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Постановою державного нотаріуса Ковальської Л. В. від 27 березня 2018 року за № 560/02-31 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини та відсутністю інших спадкоємців, через що він був змушений звернутись до суду із вимогами про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті брата ОСОБА_4 , та просив надати такий строк терміном у 1 місяць з дня набрання законної сили рішенням суду.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмолено. Судовий збір залишено за ОСОБА_3

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини, не є поважними, оскільки не пов'язані з об'єктивними та непереборними обставинами. Крім того, суд зазначив, що Третя вінницька державна нотаріальна контора не є належним відповідачем у даному спорі, що виник із цивільних відносин.

На таке рішення суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що його брат мав тяжку психічну хворобу, через що проживав у відповідному пансіонаті де проходив лікування, тому він і не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Вказує, що про існування заповіту він дізнався випадково у лютому 2018 року, коли розбирав речі свого покійного брата, серед яких і зайшов заповіт на своє ім'я, оскільки за життя брат не повідомляв його про існування заповіту. Саме з моменту знаходження заповіту він і звернувся до суду з метою реалізації свого Конституційного права на отримання спадщини.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідачі не скористались, нотаріальна контора подала заяву про розгляд справи у відсутність її представника.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Згідно з п. 8 розділу XIII «Перехідних положень» ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Тому справа підлягає розгляду Апеляційним судом Вінницької області.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до наступних висновків.

По справі встановлено таке:

- 24 травня 2005 року, ОСОБА_4 склав заповіт, яким належну йому на праві власності всю частину квартири під АДРЕСА_1 він заповідає ОСОБА_3 (а.с. 6);

- ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 10 квітня 2017 року (а.с. 7, 42);

- 27 березня 2018 року ОСОБА_3 подав заяву до Третьої вінницької державної нотаріальної контори про прийняття спадкового майна за заповітом, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 Інші спадкоємці - відсутні (а.с 41(зворот) - 47);

- Постановою державного нотаріуса Третьої вінницької державної нотаріальної контори Ковальською Л. В. № 560/02-31 від 27 березня 2018 року ОСОБА_3 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме: у видачі на його ім'я свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4, в зв'язку з пропуском шестимісячного строку звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а також у зв'язку з тим, що інші спадкоємці, які б могли включити в коло спадкоємців його, ОСОБА_3, як спадкоємця за заповітом, відсутні (а.с. 8).

Спір виник з приводу надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до загальних положень про спадкування, викладених у статтях 1220, 1222, 1270 ЦК України, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, до прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, початком перебігу якого є час її відкриття.

Згідно із частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Частиною третьою статті 1272 ЦК України встановлено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Суд першої інстанції, обмежившись констатацією факту, що позивач ОСОБА_3, знав про заповіт, не з'ясував коли йому стало відомо про його існування, формально віднісся до вирішення даної справи, обмежившись посиланням на те, що незнання порядку прийняття спадщини не є безумовною підставою для поновлення строку для прийняття спадщини, при цьому не врахував об'єкт спадщини, обставини пропуску встановленого законом 6-місчного строку для прийняття спадщини.

Квартира АДРЕСА_1 була приватизована та належала на праві приватної, спільної часткової власності ОСОБА_6 -1/3 (батько позивача), ОСОБА_4 - 1/3 (брат позивача) та ОСОБА_3 - 1/3 (позивач по справі), загальна площа квартири становить 43,6 кв.м., що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 26.11.2004 року серії НОМЕР_1 (а.с. 10-108).

Після смерті батька ОСОБА_6 спадщину прийняли ОСОБА_4 (1/3 частка спадкового майна) та ОСОБА_3 (2/3 частки спадкового майна), що підтверджено Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом (а.с. 106).

Отже, об'єктом спадщини є частка(4/9) квартири АДРЕСА_1, яка належала покійному ОСОБА_4. Власником іншої частини квартири (5/9) є позивач ОСОБА_3, який з квітня 2001 року та до сьогодні зареєстрований і проживає в цій квартирі (копія паспорта на а.с. 111, 112), що також підтверджено Довідкою ТОВ «ЖЕО» (а.с. 109).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України), тому не можна стверджувати, що спадкоємець повинен знати про існування заповіту з часу його складення.

В суді апеляційної інстанції було з'ясовано питання коли ж спадкоємцеві другої черги позивачеві ОСОБА_3 стало відомо про існування заповіту та встановлено, що про існування заповіту йому випадково стало відомо в лютому 2018 року, коли він розбирав речі покійного брата і потім в квітні 2018 році він звернувся до нотаріальної контори. Підстав ставити таке твердження позивача під сумнів немає, адже його подальші дії по зверненню до нотаріальної контори протягом двох місяців з моменту отримання інформації про заповіт також підтверджують те, що він бажає оформити спадщину, від неї не відмовляється.

З набранням чинності 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального Кодексу України було оновлено перелік основних засад (принципів) цивільного судочинства, в якому особливе місце посів основоположний принцип верховенства права. Принцип верховенства права неодноразово був розтлумачений Європейським судом з прав людини в контексті Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, які є джерелом права (стаття 3 ЦПК України). Тому при вирішенні справи не варто дотримуватися виключно рамок формальної законності як суворої відповідності букві закону, а слід тлумачити закон та вирішувати конкретну справу з точки зору сутнісних вимог верховенства права, таких як правова визначеність, пропорційність, пріоритетність прав людини, тощо.

Тому в справі що розглядається, виходячи з принципу верховенства права, враховуючи що об'єктом спадщини є частка квартири (загальна площа квартири 43,6 кв.м.), яка першочергово була набута у власність шляхом приватизації батьком двома синами, на сьогодні є місцем проживання останнього живого з колишніх власників квартири - позивача ОСОБА_7, враховуючи порівняно невелику тривалість пропущеного часу, наявність заповіту та відсутність інших спадкоємців, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову з метою надання позивачеві можливості юридично оформити спадкові права.

Отже, апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржуване рішення скасуванню як таке, що постановлене з неповним з'ясуванням обставин справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 липня 2018 року скасувати та постановити нове:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Визначити ОСОБА_3 додатковий строк терміном один місяць з дня набрання судовим рішенням законної сили для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча підпис Т. М. Шемета

Судді: підпис А. Ю. Зайцев

підпис О. С. Панасюк

Згідно з оригіналом

головуючий суддя: Т. М. Шемета

Повний текст постанови виготовлено 12 жовтня 2018 року.