№ 2 – а – 5155/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 грудня 2009 року Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючого судді В.О. Шульги, при секретарі Т.А. Мірошниченко, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради, надалі УПСЗН, і просить: визнати неправомірними дії УПСЗН щодо невиплати їй щомісячної допомоги по догляду до досягнення нею трирічного віку за період з лютого 2007 року по червень 2009 року у розмірі меншому ніж передбачено ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”; зобов'язати відповідача виплачувати щомісячну допомогу по догляду дитини до трирічного віку в розмірі не менше від прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років з 25 лютого 2007 року по 8 грудня 2009 року; зобов'язати відповідача зробити перерахунок нарахованих сум цієї допомоги відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” до рівня не менше від прожиткового мінімуму на місяць та стягнути з нього різницю недоплаченої допомоги. В обґрунтування позову вказала, що з 25 лютого 2007 року перебуває у відпустці з догляду дитини до досягнення нею трирічного віку і отримує державну допомогу. 22 липня 2009 року вона зверталася до УПСЗН і просила здійснити перерахунок розміру доплати, але їй у цьому відмовили.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала і просила їх задоволити, суду пояснила, що в той час коли вона зверталася до відповідача за отриманням допомоги вона працювала і допомогу до досягнення дитиною трирічного віку їй призначали як працюючій. Позов заявлений до відповідача і платити допомогу їй повинен саме відповідач. До інших осіб у неї претензій з даного приводу немає.
Представник відповідача – УПСЗН в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні. Суду пояснила, що позивач звернулася до УПСЗН за допомогою і їй, як працюючій особі було призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення трьох років в розмірі 123,05 грн. Управління діяло в межах вимог чинного на той час законодавства.
Судом встановлено, що 8 грудня 2009 року позивач народила сина – ОСОБА_2, в зв'язку з чим звернулася до УПСЗН для отримання допомоги і така допомога їй була призначена, як працюючій застрахованій особі, в розмірі 123,05 грн. та виплачувалася. Дані обставини підтверджені свідоцтвом про народження, довідкою про доходи, визнані сторонами, і у суду немає сумнівів щодо їх достовірності та добровільності їх визнання.
Тобто позивач перебуває на обліку та отримує допомогу як застрахована у систему загальнообов'язкового державного соціального страхування особа.
За таких обставин суд вважає, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо визначення розміру грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
При вирішенні спору в частині вимог позивача за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року суд виходить з положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.
Відповідно ст. 2 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” суб'єкти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, це застрахована особа або інша особа у випадках, передбачених статтями 45, 47 цього Закону, страхувальник та страховик; страховий випадок – подія, з настанням якої виникає право у застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріальної допомоги.
З контексту ст. 35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” вбачається, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї такого страхового випадку, як догляд за дитиною віком до трьох років.
Відповідно ст. 43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно 5 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” до стабілізації економічного становища в Україні розмір виплати, передбаченої статтею 46 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму одночасно з встановленням розміру страхових внесків з поступовим наближенням виплат до прожиткового мінімуму.
Застосовуючи вказані норми суд виходить з загальновизнаних норм права про дію закону в часі і щодо пріоритетності законів та інших нормативних актів, і вважає їх діючими, оскільки внесені зміни були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України.
Таким чином, виходячи із системного аналізу приписів Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, право на отримання допомоги за цим законом має особа, застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, при настанні страхового випадку. При цьому розмір такої допомоги визначається щорічно Верховною радою України.
Враховуючи що позивач є застрахованою особою і народила дитину у неї настав страховий випадок і вона має право на отримання допомоги у розмірі визначеному ст. 43, п. 5 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.
В зв'язку з вказаним, суд вважає, що вимоги позивача за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року задоволенню не підлягають.
При вирішенні спору в частині вимог позивача за період з 25 лютого по 9 липня 2007 року та з 1 січня 2008 року по 8 грудня 2009 року суд При вирішенні спору суд виходить з положень ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, Конституції України.
Відповідно частини 2 ст. 56 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім й ям з дітьми” здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у таких розмірах: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – у розмірі що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім й ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму , встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України”.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність порушень вимог чинного законодавства в діях УПСЗ в період з 25 лютого по 9 липня 2007 року, так як відповідач в цей час діяв межах наданих йому повноважень та у спосіб, визначений законом, а тому відсутні підстави для визнання дій відповідача у вказаний період, протиправними та зобов'язання його вчинити дії щодо підвищення допомоги.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік (підпункт 2 пункту 23 Розділу ІІ) та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» внесені зміни, згідно з якими «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановлених для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.
До п. 3 розділу 8 «Прикінцевих положень» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» також було внесено зміни, викладена в іншій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року – 50 відсоткам, з 1 січня 2009 року – 75 відсоткам, з 1 січня 2010 року - 100 відсоткам прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців».
Зазначені зміни до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» не визнані неконституційними та не скасовані, тому відповідач з 1 січня 2008 р. керувався вимогами нової редакції ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», здійснюючи виплати у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановлених для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.
Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли закон, який був чинний до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність порушень вимог чинного законодавства в діях УПСЗ, так як з 1 січня 2008 р. відповідач діяв в межах наданий йому повноважень та у спосіб, визначений законом, а тому відсутні підстави для визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання його вчинити дії щодо підвищення допомоги.
З урахуванням вказаного суд вважає, що позов не обґрунтований і задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 71, 158-162, 163, 167, 186 КАС України, -
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанову суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя... підпис.
Копія вірна:
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_3