Справа №2-4974/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2010 року   Бабушкінський  районний суд  м. Дніпропетровська  у складі

головуючого судді                           Максименка О.І.

при секретарі                                   Кузьминій С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного гірничого Університету про поновлення на роботі, зміну підстав укладення трудового договору, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та надання щорічної відпустки

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд  до  відповідача із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 16 квітня 1999 року  між ним та Національною гірничою академією України  був укладений строковий трудовий договір  про прийняття його на роботу на посаду старшого викладача кафедри правознавства до 30 червня 2000 року.  Потім наказом  №595-л від22 червня 2000 року термін роботи йому було продовжено до 30 червня 2003 року.

Наказом №727-л від 19 червня 2003 року, після реорганізації академії в Національний гірничий університет та створення юридичного факультету, термін його роботи було продовжено вже на посаді старшого викладача кафедри кримінального права і кримінології до 30 червня 2006 року.

Наказом № 571-л від 9 червня 2006 року термін його роботи на умовах контракту був продовжений до 30 червня  2009 року.

Наказом за №666 від 26 червня 2009 року він був звільнений з роботи з 30 червня 2009 року у зв’язку із закінченням  терміну дії контракту по п.2 ст. 36 КЗпП України.

Позивач вважає, що укладення з ним строкового договору,  неодноразове переукладення  договору та звільнення його з роботи по п. 2 ст. 36 КЗпП України є незаконним оскільки не було потреби укладати з ним стоковий трудовий договір, він не звертався до відповідача із заявою про укладення з ним строкового договору, трудовий контракт з ним не укладався і тому слід вважати, що трудовий договір між ним та відповідачем був укладений на невизначений строк.

Неправомірними діями відповідачем йому завдана значна моральна шкода та він був позбавлений права на відпочинок.

На підставі викладеного позивач просить суд поновити його на роботі, скасувати наказ № 456-л від 21 квітня 1999 року, зобов’язавши відповідача змінити підстави прийняття його на роботу, скасувати накази  №595-л від 22 червня 2000 року, № 727-л від 19 червня 2003 року про переукладення з ним строкових трудових договорів, скасувати наказ № 571-л від 9 червня 2006 року та зобов’язати відповідача  анулювати запис № 28 в його трудовій книжці, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, заподіяну моральну шкоду 10000 грн. та зобов’язати відповідача надати йому щорічну відпустку.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що позивач працював у відповідача по строковим трудовим договорам. Наказом за №666 від 26 червня 2009 року він був звільнений з роботи з 30 червня 2009 року у зв’язку із закінченням  терміну дії строкового трудового договору по п.2 ст. 36 КЗпП України.

Вислухавши позивача, представника відповідача дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги позивача є  необґрунтованими та такими, що  не підлягають задоволенню.

Як встановлено в судовому засіданні   що 16 квітня 1999 року  між позивачем та Національною гірничою академією України  був укладений строковий трудовий договір  про прийняття його на роботу на посаду старшого викладача кафедри правознавства строком до 30 червня 2000 року.  

Наказом  №595-л від 22 червня 2000 року, згідно з поданою заявою позивача про продовження дії трудового договору до 30 червня 2003 року, термін роботи йому було продовжено до 30 червня 2003 року.

Наказом №727-л від 19 червня 2003 року, після реорганізації академії в Національний гірничий університет та створення юридичного факультету, згідно з поданою заявою позивача про продовження дії трудового договору до 30 червня 2006 року, термін його роботи було продовжено вже на посаді старшого викладача кафедри кримінального права і кримінології до 30 червня 2006 року.

Наказом № 571-л від 9 червня 2006 року, згідно з поданою заявою позивача про продовження дії трудового договору на три роки, термін його роботи був продовжений до 30 червня  2009 року.

В зв’язку з тим, що позивач не звертався з заявою до відповідача про укладення з ним чергового строкового договору, наказом за №666 від 26 червня 2009 року він був звільнений з роботи з 30 червня 2009 року по п.2 ст. 36 КЗпП України.

Приймаючи до уваги викладене суд приходить до висновку, що позивач працював у відповідача по строковим трудовим договорам. Наказом за №666 від 26 червня 2009 року позивач був звільнений з роботи з 30 червня 2009 року по п.2 ст. 36 КЗпП України в зв’язку з закінченням терміну дії останнього строкового договору правомірно, тому суд не знаходить підстав для задоволення його позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись  ст.ст.  11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

 Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                     О.І.Максименко