РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2018 року

м. Рівне

Справа № 564/938/17

Провадження № 22-ц/4815/18/18

Рівненський Апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий суддя: Гордійчук С.О.

судді: Боймиструк С.В., Бондаренко Н.В.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач:ОСОБА_1

відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед"

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" на рішення Костопільського районного суду від 23 лютого 2018 року, ухваленого в складі судді Грипіч Л.А., у справі №564/938/17

в с т а н о в и в:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" (далі - ТОВ "Свиспан Лімітед" або Товариство) про визнання незаконними наказів відсторонення від роботи, про накладення дисциплінарних стягнень, про звільнення з роботи і їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Мотивуючи позов, посилався на необґрунтованість оспорюваних наказів, відсутність підстав для застосування дисциплінарних стягнень через те, що його вини у виникненні фактів, за які притягнуто до юридичної відповідальності, не було.

Рішенням Костопільського районного суду від 23 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" задоволено частково:

Визнано незаконним та скасувано наказ ТОВ «СВИСПАН ЛІМІТЕД» №505 від 14.04.2017 року «Про застосування дисциплінарних стягнень» в частині накладання на позивача ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Визнано незаконним та скасувано наказ ТОВ «СВИСПАН ЛІМІТЕД» №510 про припинення трудового договору (контракту) від 14.04.2017 року з позивачем ОСОБА_1

Поновлено ОСОБА_1 на посаді контролера-ревізора служби промислової безпеки ТОВ «СВИСПАН ЛІМІТЕД» з 14 квітня 2017 року.

Стягнуто з ТОВ «СВИСПАН ЛІМІТЕД» (код ЄДРПОУ 32358806, вул. Степанська,9, м.Костопіль Рівненської області) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 50685,88 (п'ятдесят тисяч шістсот вісімдесят п'ять гривень 88 копійок) грн. за мінусом вирахувань податку та інших обовязкових платежів, та 2000 (дві тисячі ) грн. на відшкодування моральної шкоди

Стягнуто з ТОВ «СВИСПАН ЛІМІТЕД» (код ЄДРПОУ 32358806, вул. Степанська,9, м.Костопіль Рівненської області) 2446,86 (дві тисячі чотириста сорок шість гривень 86 копійок) грн. судового збору в дохід держави.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді контролера-ревізора служби промислової безпеки ТОВ "Свиспан Лімітед" допущено до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутність мотивів притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення стягнення призвело до відсутності підстави його звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, тобто в зв'язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором. Крім того, відповідачем не доведено систематичності порушень в діях позивача,оскільки усі догани було винесено в один день у тому числі і наказ про звільнення.

У поданій на рішення апеляційній скарзі в частині задоволених позовних вимог, відповідач вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував та дійшов помилкових висновків стосовно застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідно до наказу №505, оскільки таке стягнення не є підставою для припинення трудового договору та внесення запису до трудової книжки працівника, а тому відповідачем правомірно прийнято наказ №510 від 14.04.2017 року про припинення трудового договору за п.3 ст.40 КЗпП України. Вважає висновок суду про відсутність систематичності невиконання працівником своїх обов'язків помилковим, оскільки саме 08.04.2017 року тричі о 19:48-19:51 та о 20:53-20:56 год та 22:35-22:50 год. вчинялись протиправні дії і позивач мав би бачити такі протиправні дії та належним чином відреагувати.Тобто, за кожне порушення тудових обов'язків було застосовано одне дисциплінарне стягнення.

Вказував, що ст.ст. 147, 149 КЗпП України передбачають чітку процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності, що роботодавцем виконано повністю. Вважає, що застосування до працівника дисциплінарних стягнень є підставою для розірвання трудового договору за п.3 ст.40 КЗпП України

Щодо вимоги про поновлення на роботі, то вона повністю пов'язується із обґрунтованістю попередніх - про систематичність чи безсистемність вчинених проступків.

При нарахуванні і стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом допущено помилкове застосування ст. 235 КЗпП України та ст. 27 Закону України "Про оплату праці". Усупереч Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, проведений судом розрахунок є неправильним. Тому вважає, що правильним є розрахунок середнього заробітку у розмірі 23970,87 грн.

Вказує, що розмір моральної шкоди, що присуджений судом, не ґрунтується на доказах і не відповідає обставинам справи, а саме ступеню погіршення відносин та втраті нормальних життєвих та професійних зв'язків, значному погіршенню матеріального становища.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення відповідає.

Установлено, що наказом №2770 від 31.12.2014 року позивач працював на посаді контролера-ревізора промислової безпеки ТОВ «Свиспан Лімітед».

Наказом ТОВ "Свиспан Лімітед" №474 від 12.04.2017 року "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1" разом з іншими працівниками служби промислової безпеки відповідно до доповідної записки керівника структурного підрозділу та вимог ст. 46 КЗпП України позивача відсторонено від роботи на період проведення службового розслідування з 12 по 13 квітня 2017 року.

13 квітня 2017 року роботодавцем видано наказ №480, яким продовжено термін відсторонення ОСОБА_1 та інших осіб від роботи до 14 квітня 2017 року через необхідність проведення ретельнішого службового розслідування порушень посадових обов'язків працівниками служби промислової безпеки .

Наказами №503, 504 від 14.04.2017 року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган за порушенн вимог п.п.2.1, 2.8, 2.14, 2.36, посадової інструкції №98 контролера-ревізора служби промислової безпеки. У якості підстави для винесення наказу вказано акт службового розслідування 13.04.2017 року, посадова інструкція №98, постова відомість за 08.04.2017 року, акти відмови від дачі пояснень позивача від 14.04.2017 року.

Наказом ТОВ «Свиспан Лімітед» №505 від 14.04.2017 року «Про застосування дисциплінарного стягнення» до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього посадовою інструкцією з врахуванням того, що до ОСОБА_1 вже були застосовані дисциплінарні стягнення у вигляді доган. У обґрунтуванні наказу зазначено, що згідно акта службового розслідування від 13.04.2017 встановлено, що на камеру відеоспостереження «PROHODNAY», зафіксовано як 08.04.2017 в період часу з 22:35 по 22:50 год здійснюється передача через паркан біля прохідної №1 начальником варти служби промислової безпеки із припаркованого поруч автомобіля ємностей (каністр), які вподальшому останній транспортував на велосипеді на територію підприємства. В цей час в приміщенні охорони на посту №1 згідно постової відомості чергував контролер-ревізор ОСОБА_1 Однак позивач цей факт не зафіксував, пояснивши відсутністю монітора з камерою відеоспостереження біля прохідної №1.

Наказом по ТОВ «Свиспан Лімітед» №510 від 14.04.2017 року з позивачем припинено трудовий договір (контракт) за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, за п.3 ст.40 КЗпП України. Підстава звільнення наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення від 14.04.2017 №505.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Частиною другою статті 147 КЗпП України встановлено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Заходами дисциплінарного стягнення є догана і звільнення (частина перша статті 147 КЗпП України).

Згідно зі статтями 148, 149 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під яким розуміється противоправне винне невиконання або неналежне виконання працівником його трудових обов'язків. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 за передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках ураховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення не минуло одного року.

Отже, законодавством передбачено, що підставою звільнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого й не втратившого юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення, а не фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення.

Оскільки дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за систематичне порушення трудовиї обовязків згідно з наказом від 14 квітня 2017 року № 505 застосовано до позивача не за наступний після останньої догани дисциплінарний поступок, а за сукупністю порушень трудових обовязків, то відповідач за одне і теж порушення тричі застосував дисциплінарне стягнення (спочатку дві догани, а потім звільнення), що суперечить вимогам частини другої статті 147 КЗпП України й не може бути підставою для застосування пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Таким чином, позов у цій частині є доведеним, а доводи апеляційної скарги безпідставні.

Крім того, накази №№503,504 від 14.04.2017 року є аналогічними за своїм змістом, відмінність між ними полягає у часі переміщення ємностей, із наказом №505 від 14.04.2017.

В наказах ТОВ "Свиспан Лімітед" від 14.04.2017 відсутні конкретні підстави для накладення стягнення, не зазначено, які саме трудові обов'язки позивачем порушено (не додержано), а також не встановлено вину (умисел чи необережність) працівника.

Разом з тим, 14 квітня 2017 року, ТОВ "Свиспан Лімітед" видано наказ за №510, яким зазначено про систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, тобто за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Як підставу для звільнення, вказано про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення від 14.04.2017 року №505.

Як правильно зазначено судом, для розірвання трудового договору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України необхідними є такі умови: належним чином зафіксований факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов'язків; порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника та випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків мало систематичний характер (тобто до працівника протягом року вже було застосовано дисциплінарне або громадське стягнення) і є чинним на момент звільнення працівника.

До застосування дисциплінарного стягнення (в т.ч. і звільнення) роботодавець повинен зажадати від працівника письмові пояснення згідно з правилами ч. 1 ст. 149 КЗпП України. На порушення цієї норми у ОСОБА_1 письмові пояснення не відбиралися.

Разом з тим встановлено, що оскаржувані накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не містить визначення, який саме дисциплінарний проступок він вчинив і коли, відповідач обмежився лише посиланням на пункти посадової інструкції невиконання трудових обов'язків, а тому апеляційний суд дійшо висновку про відсутність вини працівника, як однієї з ознак порушення ним трудової дисципліни.

Щоби поставити працівнику у вину невиконання чи неналежне виконання взятих на себе обов'язків і притягнути його до відповідальності, роботодавець повинен довести, що воно мало місце не внаслідок його неналежного керівництва і забезпечення необхідних умов праці, а через вину працівника. Презумпція невинуватості є заходом захисту трудового правовідношення, прав працівника від суб'єктивної оцінки його дій, поведінки з боку роботодавця і безпідставного притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

З огляду на незаконність оспорюваних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності суд зробив правильний висновок про відсутність ознаки систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Тому доводи апеляційної скарги щодо законності оскаржуваних наказів колегія суддів вважає безпідставними.

Згідно із ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган. який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що за період з 14 квітня 2017 року по 23 лютого 2018 року є вимушеним прогулом. Тому розрахунок середньоденної заробітної плати здійснено відповідно до положення постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" виходячи з двох календарних місяців, що перебували звільненню відповідно до довідки про доходи (а.с.92).

Середньоденний заробіток позивача склав 161,42 гривень, а час вимушеного прогулу за період з 14 квітня 2017 року по 23 лютого 2018 року - 314 днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначений правильно і становить 50 685,88 гривень.(314*161,42= 50685,88).

За таких обставин , доводи апеляційної скарги про неправильне обрахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу не знайшли свого підтвердження.

Вірними є висновки суду щодо заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок порушення його трудових прав.

Згідно із ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у різі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановивши, що позивач зазнав душевних страждань у зв'язку з незаконним звільненням, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Зменшуючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, а тому вірно визначив розмір її відшкодування.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим судове рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374-375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" залишити без задоволення

Рішення Костопільського районного суду від 23 лютого 2018 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Судовий збір за перегляд справи судом апеляційної інстанції покласти на відповідача.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текс постанови складений 11 жовтня 2018 року.

Головуючий:

Судді: