Справа № 339/440/17

Провадження № 22-ц/4808/19/18

Категорія 33

Головуючий у 1 інстанції Головенко О. С.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді - доповідача Фединяка В.Д.

суддів: Василишин Л.В., Максюта І.О. секретаря Мельник О.В.

з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 представників: прокуратури Івано-Франківської області Верешка М.І.;

Головного управління Національної поліції України в Івано- Франківській області Луцишина В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, за апеляційною скаргою представника Державної казначейської служби України Пальчика Віктора Олеговича на рішення Болехівського міського суду від 04 травня 2018 року, ухвалене суддею Головенко О.С. в м. Болехів, повний текст рішення складено 14 травня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулась в суду з позовом до Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності

Позовні вимоги мотивувала тим, що 11 квітня 2012 року щодо неї було порушено кримінальну справу №332516 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.172 КК України та 09 червня 2012 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України. В ході розгляду справи після пред'явленння обвинувачення за двома статтями КК України, щодо неї обирався запобіжний захід та проводились перевірки стосовно її підприємницької діяльності, вчинялись слідчі дії, які обмежували її права. Вироком Долинського районого суду її визнано винною та призначено покарання, проте після розгляду в апеляційному та касаційному судах,вирок був скасований та справу направлено для розгляду до суду першої інстанції. За результати розгляду справи Долинський районний суд повернув кримінальну справу прокуратурі для проведення додаткового розслідування. 29.12.2014 року за результатами досудового розслідування винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Посилаючись на те, що внаслідок неправомірних дій працівників органу досудового слідства, прокуратури та суду, вона протягом трьох років не могла займатися підприємницькою діяльністю, була позбавлена конституційного права на працю та права вільно пересуватися, щодо неї було застосовано запобіжний захід підписку про невиїзд, що призвело до позбавлення нормального і достойного життя, просила стягнути з Державного казначейства України відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000 грн за рахунок коштів державного бюджету.

Ухвалою Болехівського міського суду від 06 лютого 2018 року замінено відповідача Головне управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області на належного відповідача Державну казначейську службу України та залучено в якості співвідповідачів - прокуратуру Івано-Франківської області та Головне управління Національної поліції України в Івано-Франківській області.

Рішенням Болехівського міського суду від 04 травня 2018 року позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, прокуратури Івано-Франківської області, Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 100 000 (сто тисяч) гривень 00 коп. моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду та 1482 (одну тисячу чотириста вісімдесят дві) грн 67 коп. судових витрат.

На дане рішення представник Державної казначейської служби України Пальчик В. О. подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, вказуючи на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Розмір мінімальної заробітної плати на 2017 рік згідно Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік» становить 3723 грн. Разом з тим відповідно до п. 3 розділу ІІ « «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітня плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та інших виплат, таким чином слід застосовувати виплату у розмірі 1600 грн. Вважає, що розмір морального відшкодування ОСОБА_1 безпідставно завищено та незаконно стягнено з Державної казначейської служби України сплачений позивачем судовий збір, оскільки відповідно до Закону України «Про судовий збір» сторони у справі про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування чи прокуратури звільняються від сплати судового збору.

Позивачка рішення суду у справі не оскаржує.

У порядку п.8 ч.1 Розділу XIIІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах від 29.12.2017 № 452/2017 ліквідовано, зокрема: Апеляційний суд Івано-Франківської області, та утворено Івано-Франківський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Івано-Франківську область, з місцезнаходженням у місті Івано-Франківську.

Відповідно до частини шостої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди, що ліквідуються, припиняють здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи Івано-Франківський апеляційний опубліковано в газеті «Голос України» від 03.10.2018 № 185 (6940).

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Івано-Франківським апеляційним судом та у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

У судовому засіданні представник Державної казначейської служби України Пальчик В. О. підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити скаргу.

Представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнали, вважають рішення суду законним та обгрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційних скарг з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 перебувала під слідством та судом з 11.04.2012 року (з дня порушення щодо неї кримінальної справи) по 29.12. 2014 року (по день винесення постанови про закриття кримінального провадження ), тобто 32 повних місяців, впродовж якого вона була незаконно притягнута до кримінальної відповідальності, до неї застосувавася запобіжний захід, накладався арешт на майно та проводилися перевірки щодо дотримання вимог трудового та податкового законодавства. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. З огляду на період перебування позивача під слідством і судом протягом 32 місяців розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягає стягненню на її користь у відповідності до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», не може бути меншим 119136 грн. ( 3723 грн. х 32 місяці) . Позивач, звертаючись до суду, просила в позовній заяві стягнути моральну шкоду в розмірі 100000 грн. Тому, врахувавши обсяг заподіяної шкоди, глибину, тривалість та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, характеру її немайнових втрат, порушення нормальних життєвих зв'язків, суд з урахуванням засад розумності та справедливості, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 100000 грн.

Висновок суду відповідає вимогам закону і обставинам справи.

Судом встановлено і вбачається з матеріалів справи, що 11 квітня 2012 року щодо ОСОБА_1 в.о. Долинського міжрайонного прокурора Павлюк Ф.В. порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.172 КК України (т.1а.с.1) та 09 червня 2012 року щодо неї старшим слідчим Долинської міжрайонної прокуратури М.М.Конів також порушено кримінальну справу за ч.1 ст.366 КК України, які об'єднані в одне провадження (т.1 а.с.10).

11 червня 2012 року ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення за ч.2 ст.172 КК України, ч.1 ст.366 КК України та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, накладено арешт на майно ( т.1 а.с.145-154).

Вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2013року ОСОБА_1 виправдано за ч.1 ст.366 КК та засуджено за ч.2 ст.172 КК України до покарання у виді штрафу розміром 1700 грн., запобіжний захід у вигляді підписки залишено без змін ( т.2 а.с.50-53).

Апеляційний суд Івано-Франківської області 24.09.2013 року за результатами розгляду апеляційних скарг прокурора та засудженої ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_10, скасувавши вказаний вирок, визнав ОСОБА_1 винуватою у вчиненні злочинів за ч.1 ст. 366 КК України та ч.2 ст.172 КК України та призначив покарання за сукупністю злочинів - 1700 грн. штрафу з позбавленням права займати посади, пов'язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах і установах та підприємстваї усіх форм власності строком на два роки. ( т.2 а.с.117-124).

За результатами розгляду касаційної скарги Вищим спеціалізованим судом України 24.12.2013 року скасовано вирок апеляційного суду від 25.09.2013 року, а справу направлено на новий апеляційний розгляд ( т.2 а.с.223-228).

Апеляційний суд Івано-Франківської області 13.03.2014 року скасував вирок Долинського районного суду від 27 травня 2013 року та направив на новий судовий розгляд ( т.2 а.с. 252-255).

Слідчим Долинського РВ УМВС Дмитришин О.О. 29.12.2014 року закрито кримінальне провадження, порушене щодо ОСОБА_1, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України ( т.4 а.с.46).

Таким чином внаслідок незаконного кримінального переслідування ОСОБА_1 під слідством і судом перебувала 32 місяці (11.04.2012 - 14.12.2014 років).

Зазначені обставини визнані сторонами, підтверджені письмовими доказами, суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, тому відповідно ч.1ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У частинах першій, другій статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» зазначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 зроблено висновок, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

З урахуванням висновку, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи, а територіальний орган казначейства приймав участь у розгляді цієї справи, реалізуючи всі процесуальні права відповідача.

Отже, згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Встановивши, що позивач у результаті незаконного кримінального переслідування зазнав моральних страждань, і це переслідування призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків, він був позбавлений можливості будувати своє життя відповідно до своїх бажань, стану здоров'я, потреб та прав, виходячи із засад розумності та справедливості обґрунтовано визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди в сумі 100 000,00 грн.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом розмір моральної шкоди є завищений, так як розрахований не з розрахункової величини 1600 грн відповідно до п. 3 розділу ІІ « «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», оскільки відповідно ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом встановленого на час розгляду справи.

Розмір мінімальної заробітної плати на 2017 рік згідно Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік» становить 3723 грн.

Також не заслуговують уваги доводи апеляційної скарги щодо звільнення Державної казначейської служби України від сплати судового збору, оскільки не передбачені вимогам встановленим ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Крім цього Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення суду таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування цього рішення суду за доводами апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Державної казначейської служби України Пальчика Віктора Олеговича залишити без задоволення. Рішення Болехівського міського суду від 04 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 жовтня 2018 року.

Судді: В.Д.Фединяк

Л.В.Василишин

І.О.Максюта