РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2018 року

м. Рівне

Справа № 566/1115/17

Провадження № 22-ц/4815/27/18

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструк С.В., Бондаренко Н.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1,

відповідач: ОСОБА_2,

розглянув в порядку письмового позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 27 березня 2018 року, ухваленого в складі судді Феха Т.С., повний текст якого складено 30 березня 2018 року, у справі № 566/1115/17,

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення за договором будівельного підряду боргу в сумі 116984 грн. 49 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у серпні 2016 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено в усній формі договір будівельного підряду. Відповідно до якого він зобов'язався виконати будівельні роботи. З 25 серпня 2016 року до 26 грудня 2016 року ним було виконано роботи по зведенню дерев'яної будівлі за адресою АДРЕСА_1.

Згідно кошторису виконаних робіт та витрат, що складено на підставі актуальних показників вартості робіт станом на 2016 рік, загальна вартість виконаних ним робіт становила 171984,49 гривень, з яких відповідач станом на 28 січня 2017 року сплатив 55000,00 гривень.

Після виконання будівельних робіт відповідач не оплатив вартість виконаних робіт в повному обсязі. Вважає, що в діях відповідача вбачаються порушення умов договору будівельного підряду, тобто не оплачено вартість виконаних робіт. Недотримання письмової форми договору, не дає підстав для визнання договору нікчемним та не виконувати його умови щодо оплати вартості виконаних робіт.

З вказаних підстав у позовній заяві позивач просив визнати дійсним договір будівельного підряду щодо зведення дерев'яної споруди, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, між ним ОСОБА_1, та відповідачем ОСОБА_2 у серпні 2016 року, та стягнути з відповідача за договором будівельного підряду борг в сумі 116984,49 гривень.

Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 27 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження укладення та виконання робіт по договору будівельного підряду позивачем суду.

У поданій на рішення апеляційній скарзі , позивач вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд дійшов помилкового висновку, що договір будівельного підряду між сторонами не укладався в установленому законодавством порядку.Скаржник стверджує, що факт укладення усного договору про здійснення будівництва деревяної будівлі на присадибній ділянці між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтверджується показами свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які безпосередньо здійснювали будівництво вказаного об'єкта та отримували від ОСОБА_1 за це грошові кошти, які виплачував ОСОБА_2

Вважає, що договір будівельного підряду не відноситься до правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність, а тому висновок суду про те, що договір між сторонами не укладався є помилковим.

Крім того, судом не враховано, що відповідач надав позивачу будівельний майданчик та фронт робіт, а також прийняв будівельні роботи та частково оплатив їх по завершенню, відтак на переконання позивача такі дії свідчать про укладення сторонами договору будівельного підряду.Покликається на домовиленність про те, що вартість і обсяг робіт буде відображена у кошторисі складеному замовником.

Скаржник звертає увагу суду на те, що відповідачем не надано суду кошторису виконаних будівельних робіт, що є його обов'язком в силу ст. 875 ЦК України. При цьому, стверджуючи, що вартість виконаних робіт на його думку оцінується у 55000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення суду є законним та обгрунтованим. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 352ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду таким вимогам відповідає.

За положеннями пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У частині третій статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У статті 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна зі сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до частин першої, третьої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Умова про предмет договору підряду є істотною. Предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника на який спрямована узгоджена воля сторін.

Умова щодо предмета договору підряду уточнюється ціною підрядних робіт.

Ціна договору підряду - це грошова сума, належна підрядникові за виконане замовлення. За статтею 843 ЦК України у договорі підряду визначається або конкретна ціна роботи, або способи її визначення. Отже, ціна може бути визначена в тексті договору підряду безпосередньо, або у договорі підряду може зазначатися спосіб визначення ціни. Крім того, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі, який містить постатейний перелік затрат на виконання робіт, є додатком до договору та його невід'ємною частиною.

За відсутності цих умов ціну може встановити суд на основі звичайно застосовуваних за аналогічні роботи цін з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Таким чином, закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір. Причому консенсуальність договору підряду означає, що він визнається укладеним у момент одержання особою, що направила оферту, акцепту.

Відповідно до статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів установлюються в договорі підряду. Якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

При цьому в оферті та в акцепті щодо виконання будівельних підрядних робіт повинна бути чітко виражена воля осіб щодо істотних умов договору.

Договір будівельного підряду в письмові формі між сторонами не укладався.

Докази виготовленої в установленому законом порядку проектно-кошторисної документації в матеріалах справи відсутні.

Посилання позивача на локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 від 07 грудня 2016 року, акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року від 07 грудня 2016 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2016 року (а.с. 7-17, 94-104) не заслуговують на увагу з огляду на те, що вказані документи не підписані відповідачем, а тому не можуть свідчити про погодження сторонами обсягу будівельних робіт та їх вартість.

Частиною 1 ст. 188 ЦПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки відсутність підстави для задоволення основної вимоги - визнання договору будівельного підряду дійсним, вимога про стягнення боргу, як похідна також не підлягає до задоволення.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження виконання скаржником підрядних робіт на суму 171948,49 грн., а також відсутність висновків експертних установ щодо обсягу, вартості робіт та їх відповідності будівельним нормам і правилам, а тому висновки місцевого суду про недоведеність позовних вимог є правильними.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 76-81 ЦПК України не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим судове рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України в зв'язку з відмовою в позові судові витрати за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 374, ст. 375, ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 27 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 11 жовтня 2018 року.

Головуючий :

Судді: