Справа №2-а-2415/2009р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 листопада 2009 р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
в складі : головуючого-судді Сотської С.О.
при секретарі – Биковій О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Первомайську Миколаївської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни».
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду з позовом до управління пенсійного фонду України в місті Первомайську Миколаївської області (далі – УПФУ) про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої державної допомоги «Дітям війни» за 2006-2009 роки, мотивуючи тим, що є пенсіонеркою за віком, має статус дитини війни. З 1 січня 2006 року її щомісячна пенсія, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (надалі – закон 2195-ІV)повинна збільшуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Втім УПФ вказану вимогу закону не виконало.
Посилаючись на викладені обставини, просила суд відновити пропущений строк для звернення до суду з 01.01.2006 року до 11.11.2008 року, визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з УПФ на користь позивача недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу з січня 2006 року до листопада 2008 року, та 2009 рік включно 4801,30 грн. та зобов’язати УПФУ її виплатити
В судове засідання позивачка не з’явилася, направила заяву про слухання справи в її відсутність. Позовні вимоги підтримала.
Представник відповідача позов не визнав, обґрунтовував свою відмову тим, що на законодавчому рівні не вирішено питання щодо визначення величини мінімального розміру пенсії за віком, яка повинна застосовуватися для обчислення підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України № 2195-IV передбачено, що фінансування виплат за цим законом проводиться із державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України. Держбюджетом такі видатки не передбачені.
Крім того, відповідач послався на те, що позивачем був порушений строк для звернення до суду за захистом порушених прав. Поважних причин його пропуску не наведено.
Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи дійшов до наступного.
Позивачка відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV, має право на отримання державної соціальної грошової допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України 2195-ІV.
Законом України від 19 січня 2006 року №3367-18 було внесено такі зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»: виключено пункт 17 ст.77, стаття 110 викладена в такій редакції: установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Вказані положення Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» не були визнані неконституційними. Порядок запровадження пільг в 2006 році, передбачений ст.6 Закону України № 2195-ІV Кабінетом Міністрів України визначений не був.
Таким чином, в 2006 році відповідач не мав підстав проводити виплати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України №2195-ІV з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено на 2007 рік.
09.07.2007 року рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України».
Відповідно до п. 41 розділу V Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та внесення змін до деяких законодавчих актів України внесено зміни до ст. 6 Закону України № 2195-ІV дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх спеціального захисту») до пенсії, або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни – 10% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність. Положення п. 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають конституції України, згідно з рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно зі ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом, або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачка звернулася до суду з позовом 30 жовтня 2009 року.
Враховуючи положення ст. 99 КАС України позивачкою було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
В своєму запереченні проти адміністративного позову УПФУ просить відмовити у задоволенні адміністративного позову з підстав пропущення строку звернення до адміністративного суду.
Доводи позивача щодо необізнаності суд вважає не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
За таких підстав суд дійшов висновку, що права позивача підлягають захисту з 30 жовтня 2008 року.
Отже, в період з 30 жовтня 2008 року відповідач зобов’язаний був нарахувати та сплачувати підвищення до пенсії позивачу в розмірі встановленому ст. 6 Закону України № 2195- ІV.
Доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для нездійснення таких виплат, або відмови в задоволенні позову.
Судом не взяті до уваги і доводи УПФУ про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2009 року № 1058-ІV. Іншого нормативно-правового акту який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір немає, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України « 2195-ІV.
Таким чином, позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, який необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», так як чинним законодавством не встановлено інших, крім передбачених ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідач в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України не довів та не надав суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Отже відсутність коштів в УПФУ, яке не вчинило жодної дії щодо їх отримання для забезпечення своїх зобов’язань, або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення виплати позивачу гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірною бездіяльність УПФУ.
Керуючись ст.ст. 159-163 КАС України, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Первомайську Миколаївської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» за 2006-2009 рік задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління пенсійного фонду України в м. Первомайську Миколаївської області щодо не проведення виплати ОСОБА_1 за період з 30 жовтня 2008 року по підвищення розміру пенсії за віком в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати управління пенсійного фонду України в місті Первомайську Миколаївської області нарахувати ОСОБА_2 доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленим ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 30 жовтня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог в задоволені позову відмовити.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного адміністративного суду всіма учасниками процесу через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
СУДДЯ:
підпис
Копія вірна
Суддя Первомайського міськрайонного суду
Миколаївської області ОСОБА_3