ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2344/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код 31557119)

до Фізичної особи - підприємця Цуканова Ігоря Володимировича (61124, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)

про стягнення 26279,11 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Фізичної особи - підприємця Цуканова Ігоря Володимировича, в якій позивач просить стягнути з відповідача: грошові кошти у розмірі 26279,11 грн., яка складається з : заборгованості за невиконання договірних зобов'язань у сумі 21306,71 грн. за договором №15026 від 01.04.2011р., що був укладений між позивачем та відповідачем, за період з березня 2015 р. по квітень 2018р., інфляційних у розмірі 3363,58 грн., 3% річних у розмірі 849,82 грн. та пені у розмірі 759,00 грн. Крім того, позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.08.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/2344/18. Призначено розгляд справи в судовому засіданні на "19" вересня 2018 р. о (об) 11:00.

Розгляд справи відкладався на: 03.10.2018р. о 10:00; 17.10.2018р. о 11:00.

Присутній представник позивача у судове засідання не з'явився.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. До господарського суду Харківської області повернулась ухвала: про відкриття провадження у справі від 23.08.2018р.; що була направлена відповідачу на адресу його місцезнаходження відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61124, АДРЕСА_1, але не була відповідачем отримана та повернута "Укрпоштою" до суду із відміткою: за закінченням терміну зберігання.

Враховуючи вищевикладені обставини суд розглядає справу за відсутності відповідача та за наявними матеріалами.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01.04.2011 між позивачем та відповідачем був укладений договір №15026 купівлі-продажу теплової енергії в гарячий воді, відповідно до умов якого, теплопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов'язання постачати споживачеві (відповідач) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання - протягом року;

- кондиціювання повітря - по мірі необхідності та наявності технічної можливості.

Пунктом 3.2. договору перелічено обов'язки споживача теплової енергії. Так, зокрема, споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п.п. 3.2.6).

У додатку 1 до договору зазначено, що енергопостачальна організація постачає споживачу протягом року теплову енергію в гарячій воді в обсягах Qрік = 2,53852 Гкал за кожним видом і параметром носія. Орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладання договору, становить 2584,26 грн., ПДВ 516,85 грн., усього 3101,11 грн.

Відповідно до п.5.1. договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом (опалення, вентиляція, гаряче водопостачання) згідно з додатком 4.

Згідно п. 6.1 договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України, відповідно до затверджених відповідним уповноваженим органом тарифів, діючих на період постачання теплової енергії, та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності - виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень.

Згідно п. 6.3 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

У п. 6.4 договору сторони погодили, що споживач сплачує попередню оплату. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує теплопостачальній організації вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює: до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку; до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку.

Згідно розділу 10 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2011 року. Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений, якщо сторони виконали свої зобов'язання; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення Господарським судом; ліквідації однієї із сторін. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної оплати на умовах договору за фактично спожиту теплову енергію. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

На підставі вказаного договору позивач здійснив відпуск теплової енергії в гарячий воді у повному обсязі у приміщення, що розташоване за адресою: м. Харків, пр. Московський, 294 та направив рахунки-фактури за спожиту теплову енергію №17000-6332 від 07.04.2015 за березень 2015р. - квітень 2015 р., №17000-6232 від 09.11.2015 за жовтень 2015р., №17000-6232 від 08.12.2015 за листопад 2015р. - грудень 2015р., №17000-6232 від 08.02.2016 за січень 2016р. - лютий 2016р., рахунки - фактури №17000-6232 за березень 2016р. по квітень 2016р. включно, рахунки - фактури №17000-6232 від 08.11.2016р. за жовтень 2016р., рахунки - фактури за листопад 2016р. по січень 2017р. (аркуші справи №25-42).

Постачання теплової енергії відповідачу підтверджується актами про підключення/відключення споживача до джерела теплової енергії, які підписані та скріплені печатками представників КП "Харківські теплові мережі" та представником балансоутримувача будинку. Система опалення нежитлового приміщення відповідача є невід'ємною частиною системи опалення всього житлового будинку, що унеможливлює обмеження постачання теплової енергії.

Позивач стверджує, що відповідач свій обов'язок щодо оплати за теплову енергію виконує неналежним чином, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за період з березня 2015 року по квітень 2018 року у розмірі 21306,71 грн. грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених дим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк і термін).

Згідно статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання І неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Матеріали справи свідчать про те, що оплату за передану позивачем теплову енергію відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов'язання та у відповідача виникла заборгованість за період з березня 2015 р. по квітень 2018 р. включно у розмірі 21306,71 грн.

Згідно ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.1-2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно ч.1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

На момент розгляду справи, відповідач не надав суду жодного доказу у спростування заявленої суми позову, або доказів часткового або повного виконання своїх зобов'язань за спірним договором.

Отже, наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті теплової енергії у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання договірних зобов'язань у розмірі 21306,71 грн. (сума основного боргу), оскільки вони підтверджені доданими до матеріалів справи доказами та не спростовані відповідачем.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 3363,58 грн., 3% річних у розмірі 849,82 грн. та пеню у розмірі 759,00 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.2.3. договору несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення за період з дня наступу строку оплати до дня фактичної оплати.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, розрахунок позивачем зроблений з урахуванням вимог законодавства та з врахуванням рекомендацій, наданих у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97-р, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 3363,58 грн., 3% річних у розмірі 849,82 грн. та пені у розмірі 759,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Таким чином, судовий збір у розмірі 1762,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 29, 42, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Цуканова Ігоря Володимировича (61124, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код 31557119, р/р 26031303062313 у ФХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823) заборгованість за невиконання договірних зобов'язань у сумі 21306,71 грн. за договором №15026 від 01.04.2011р. за період з березня 2015 р. по квітень 2018р.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Цуканова Ігоря Володимировича (61124, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код 31557119, р/р 2600030002313 у ФХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823) інфляційні у розмірі 3363,58 грн., 3% річних у розмірі 849,82 грн. та пеню у розмірі 759,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4.Судові витрати покласти на відповідача у справі: Фізичну особу - підприємця Цуканова Ігоря Володимировича.

5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Цуканова Ігоря Володимировича (61124, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код 31557119, р/р 2600030002313 у ФХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823) судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Позивач: Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код 31557119, р/р 26031303062313 у ФХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823).

Відповідач: Фізична особа - підприємець Цуканов Ігор Володимирович (61124, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1).

Повне рішення складено 17.10.2018 р.

Суддя Ю.В. Светлічний