справа № 274/5481/16-ц

провадження № 2/0274/147/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       03.10.2018 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Замеги О.В., за участю секретаря судового засідання Павлюк - Жук А.В., позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідачки ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_4, про усунення спадкоємців від права на спадкування спадщини за законом,-

В С Т А Н О В И В:

        ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення її від права на спадкування за законом.

        В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 30 березня 2016 року помер її брат - ОСОБА_7. За час життя, спадкоємець не склав заповіт, а тому спадкування його всіх прав та обов’язків здійснюється за законом. До складу спадщини входять майнові права на житловий будинок, земельної ділянки та інших споруд і господарських будівель, що знаходяться за адресою: м. Бердичів, вул. Житниченка, 30. Спадкоємцем першої черги є дочка спадкодавця - ОСОБА_5, відповідачка у справі.Впродовж останніх 15 років і до дня смерті спадкодавець не міг обходитися без сторонньої допомоги, і в силу свого віку та стану здоров'я потребував стороннього догляду. Позивачка протягом тривалого час піклувалася про брата, матеріально забезпечувала його, надавала іншу допомогу, проживала з ним, так як не могла залишити його без догляду. Відповідачка по справі - дочка ОСОБА_7 протягом останніх 20 років не піклувалася та не допомагала своєму батьку, навіть не спілкувалася про нього. З цих підстав позивачка вважає, що відповідачка не має права на спадщину, оскільки не утримувала батька, який потребував догляду. Вона являється спадкоємцем другою черги, та 16.05.2016 року звернулася до нотаріальнї контори з заявою про прийняття спадщини, оскільки піклувалася про брата, останні 10 років фактично проживала з ним однією сім'єю, вела спільне господарство, хоча і була зареєстрована за іншою адресою. Але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право наспадщину за законом, оскільки спадщину прийняв спадкоємець першої черги - відповідачка по справі.

        У відкритому судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, просили суд задовольнити позовні вимоги підстав, викладених у позовній заяві.

        Відповідачка та її представник проти позову заперечили, вважають, що позивачкою та її представником до позову не надано переконливих доказів, які б свідчили про недостатній рівень піклування, утримання та надання допомоги спадкодавцю, не підтверджено факт наявності звернення спадкодавця до відповідача за такою допомогою та не наведено, в чому саме полягали умисні дії чи бездіяльність відповідача щодо ненадання такої допомоги. Вважають, що померлий ОСОБА_7 не перебував у безпорадному стані та не потребував матеріальної допомоги. Просять врахувати, що відповідачка здійснювала догляд батька після роботи, з вечора до ранку, а також позивачкою не доведено, що вона також піклувалася про покійного брата.

       Третя особа - ОСОБА_6 в судове засідання не з"явилався, надав суду письмові заперечення, зазначивши, що він придбав у відповідачки нерухоме майно за адресою: м. Бердичів, вул. Житниченка, 30, а тому в разі задоволення позову будуть порушені його права, як добросовісного набувача.

       Третя особа - ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог, та пояснила, що її дідусь з усіма конфліктував. Дільничний лікар відвідував ОСОБА_7 у вихідні дні, коли там перебувала позивачка, тому не бачив відповідачку, оскільки вона відвідувала батька після роботи. Вважає, що покази свідків, заявлених позивачкою, є безпідставними.

        Заслухавши сторони та їх представників, пояснення свідків, дослідивши наявні докази по справі та оцінивши їх в сукупності, суд приходить до наступного.

        Судом встановлено, що ОСОБА_7 помер 30.03.2016 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть(а.с. 10 т. 1).

Після його смерті відкрилася спадщина на майно, що складається з житлового будинку, земельної ділянки та інших споруд і господарських будівель, що знаходяться за адресою: м. Бердичів, вул. Житниченка, 30, даний факт сторонами не оспорюється.

        ОСОБА_1 являється сестрою померлого ОСОБА_7, даний факт не оспорюється сторонами.

        ОСОБА_5 являється дочкою померлого ОСОБА_7, даний факт також сторонами не оспорюється.

       ОСОБА_1, 16 травня 2016 року звернулася із заявою до Державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва пр право на спадщину за законом від померлого 30.03.2016 року ОСОБА_7І.( а.с. 12 т. 1).

       Згідно постанови про відмову у вчиненні нотарільної дії до справи 02-31 с/с № 222/2016 їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після померлого ОСОБА_7, що складається з житлового будинку, земельної ділянки та інших споруд і господарських будівель, що знаходяться за адресою: м. Бердичів, вул. Житниченка, 30, у зв"язку з тим, що спадщину прийняв спадкоємець попередньої( першої черги)(а.с. 13).

Не погоджуєчись з цим позивачка звернулася до суду з позовом про усунення спадкоємця ОСОБА_5 від спадкування за законом( а.с. 4-7 т. 1).

       Стаття 51 Конституції України встановлює, що повнолітні діти зобов"язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

       Частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального Кодексу України(далі ЦПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

       Відповідно до положень ч. 1 і ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

       Відповідно до ч. 5 ст. 1224 Цивільного Кодексу України(далі ЦК України), за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухиляється від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

       Пленум Верховного Суду України у пункті 6 Постанови № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» звернув увагу судів, що правило ч. 5 ст. 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до Сімейного Кодексу не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

       Отже для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.

       Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 1224, 1259 ЦК України та вищенаведених роз'яснень Верховного Суду України, при вирішенні даного спору судом досліджено стан здоров"я ОСОБА_7 та потребу у зв'язку з цим у сторонній допомозі, а також ту обставину, чи мало місце ухилення відповідача ОСОБА_5 від надання спадкодавцеві допомоги, яку вона мала можливість надавати, а також факт надання допомоги спадкодавцю позивачкою.

       Щодо безпорадного стану спадкодавця ОСОБА_7, то на думку суду, в матеріалах справи зібрано достатньо доказів на підтвердження такого стану, оскільки ОСОБА_7 тривалий час тяжко хворів(а.с. 202-216 т. 1), йому було встановлено ряд діагнозів, через що спадкодавець не міг самостійно у повній мірі забезпечувати умови свого проживання та потребував стороннього догляду, піклування. Зокрема, це хвороби, пов"язані з вадами зору, цереброваскулярна хвороба, дисцикуляторна нцефалопатія ІІІ ст.

Підтвердили такий безпорадний стан спадкодавця і допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8, та дільничний лікар ОСОБА_9, які також підтвердили, факт надання в зв"язку з цим допомоги ОСОБА_7 - ОСОБА_1.

       Так, допитані під час розгляду справи свідки ОСОБА_8, ОСОБА_10, які були сусідами померлого ОСОБА_7, пояснили, що позивачка тривалий час допомагала ОСОБА_7, доглядала йому у зв"язку з хворобою, купувала йому ліки. В разі її відсутності вони за проханням позивачки викликали лікарів. Відповідачка тривалий час з батьком зв"язків не підтримувала, не допомагала в лікуванні.

       Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що є дільничним лікарем, та тривалий час приходив на виклики до ОСОБА_7, який часто хворів, постійно почали викликати лікарів приблизно з 2015 року, десь за півтора місяці до смерті ОСОБА_7 був у важкому стані. При цьому з ним постійно бачив позивачку, сестру покійного.

Також факт надання в зв"язку з безпорадним станом допомоги ОСОБА_7 - ОСОБА_1, а також навмисного ухилення відповідачки від надання допомоги спадкодавцеві, підтвердили в судовому засіданні ОСОБА_11

       Крім того допитана під час розгляду справи свідок ОСОБА_11 пояснила, що онучку у ОСОБА_7 не бачила. Вона вказала, що між ОСОБА_7 та його донькою були погані відносини.

       Допитаний під час розгляду справи свідок ОСОБА_12 пояснив, що біля десяти років допомогав ОСОБА_7 в господарстві, також був свідком того, що позивачка тривалий час допомагала йому, доглядала йому у зв"язку з хворобою. Відповідачка з батьком зв"язків не підтримувала, не допомагала йому.

       Допитаний під час розгляду справи свідок ОСОБА_13 пояснила, що позивачка тривалий час допомагала ОСОБА_7, носила їжу, прибирала, доглядала його у зв"язку з хворобою. В разі її відсутності сусіди ОСОБА_10 за проханням позивачки викликали лікарів. Відповідачка тривалий час з батьком зв"язків не підтримувала, не допомагала в лікуванні. Вона пропонувала відповідачці, щоб та допомогала батькові, однак остання сказала, що не буде ходити до нього. Відповідачка їй особисто казала, що їй від батька нічого не потрібно, ця розмова була між ними за пів року до смерті ОСОБА_7.

       Допитана під час розгляду справи свідок ОСОБА_14 - ОСОБА_15 пояснила, що ОСОБА_7 тривалий час хворів, вона купувала ліки йому за проханням позивачки. Доньку вона жодного разу не бачила, там була тільки позивачка, також кілька разів бачила у нього сусідів. Під час розмови ОСОБА_7 їй казав, що донька з ним не спілкується.

Покази даних свідків суд бере до уваги, так як вони є послідовними, узгоджуються із усіма зібраними матеріалами справи у наведеній частині.

Допитана під час розгляду справи свідок ОСОБА_16 пояснила, що бачила, як ОСОБА_7 особисто приходив кілька разів на місяць у 2015 році до своєї доньки на роботу, спілкувався з нею. Важає, що вони були в нормальних відносинах. Про те, що ОСОБА_7 лежав в лікарні, їй відомо зі слів відповідачки.

       Допитана під час розгляду справи свідок ОСОБА_17 пояснила, що ОСОБА_7 постійно писав якісь скарги. Вони з відповідачкою ходили до ОСОБА_7. Позивачка не проживала з ОСОБА_7, оскільки в будинку проживали квартиранти. Коли ОСОБА_7 захворів та був лежачий, то ОСОБА_5 говорила їй, що вдень допомогала позивачка, а вона допомогала вночі. ОСОБА_7 їй розповідав, що ОСОБА_1 у нього проживала тимчасово, оскільки у неї був ремонт, потім він її вигнав. Це було приблизно у 2014-2015 році, як він був у лікарні.

       Допитані під час розгляду справи свідки ОСОБА_18, ОСОБА_19 пояснили, що коли ОСОБА_7 хворів, то позивачка допомогала йому вдень, а відповідачка після роботи вночі.

       Однак, думку суду, дані покази свідків, судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони спростовуються зібраними і досліженими матеріалами справи та показами інших свідків.

       А тому, на думку суду, відповідачкою та її представником не надано належних доказів, що підтверджують належне виконання своїх обов"язків відносно батька ОСОБА_7.

       Крім того факт неналежного виконання відповідачкою свої обов"язків стосовно батька підтверджується листом Бердичівського міського центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді, актом оцінки потреби сім"ї(особи)( початкова оцінка) від 18.01.2016 року(а.с. 105, 106, 107, 108 т. 1). Згідно яких вбачається, що донька на протязі тривалого часу відмовляться підтримувати стосунки з ОСОБА_7.

Що стосується доводів представника відповідачки, що ОСОБА_7 двічі на тиждень відвідував соціальний працівник з територіального центру і він сам сплачував за послуги територіального центру, а тому доводи позивачки, що вона доглядала брата є безпідставними, на думку суду є необгрунтованими, оскільки свідчать лише про те, що відповідачка не доглядала свого батька і не можуть свідчити, що позивачка не надавала допомоги в догляді своєму покійному брату.

А тому, суд вважає, що позивачкою надані суду належні та допустимі докази того, що відповідачка мала можливість надавати матеріальну та іншу допомогу своєму батькові ОСОБА_7, який перебував в безпорадному стані, однак ухилялася від надання йому допомоги, в той же час, що вона надавала допомогу своєму братові, а тому позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

       Керуючись статтями 7 – 10, 13, 263 – 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р I Ш И В:

       Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

       Усунути ОСОБА_5 від права на спадкування за законом після смерті її батька - ОСОБА_7, який помер 30.03.2016 року.

       Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн: НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, іпн: НОМЕР_2, судовий збір в розмірі 551 грн..

       Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

       У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.

       Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Суддя                                                                        О.В. Замега