У Х В А Л А

Справа № 184/1518/18

Номер провадження 1-в/184/83/18

08 жовтня 2018 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області у складі головуючого-судді Гаєвого О.В., за участю секретаря Поліщук О.А., прокурора Бадова О.В., представника ПВЦ-79 – ОСОБА_1, засудженої – ОСОБА_2 та її захисника – ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров заяву про умовно-дострокове звільнення засудженої: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працююча, не заміжня, дітей на утриманні не має, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, у м. Миколаїв, Миколаївська область, раніше судима:

- 22.11.2010 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч.1 ст.185 КК України до штрафу у розмірі 850 гривень;

-15.07.2011 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч.1 ст.185 КК України до 240 годин громадських робіт;

-23.08.2011 року Заводським районним судом м. Миколаєва за ч.3 ст.191 КК України до 3 років обмеження волі, із застосуванням ст.75 КК України звільнена з іспитовим строком на 2 роки.

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року засуджена ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про застосування до неї ст.81 КК України, вказуючи на те, що вона встала на шлях виправлення, за час відбування покарання вона стягнень не має, норми виробітку намагається виконувати, правил внутрішнього розпорядку дотримується, приймає участь у благоустрої території установи, а тому заслуговує на умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її захисник – адвокат ОСОБА_3 просила суд задовольнити заяву засудженої та звільнити її умовно-достроково від відбування покарання, з посиланням на обставини, що були вказані у заяві, а також враховуючи її поганий стан здоров’я.   

Прокурор Бадов О.В. та представник адміністрації ПВЦ-79 – ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечували проти задоволення заяви засудженої, оскільки вважали її необґрунтованою та безпідставною.

Свідок ОСОБА_4 надала суду показання, згідно яких вона приїхала до ПВЦ №79 раніше за засуджену ОСОБА_2. Коли вона ще були у третьому відділенні, то постійно виходила з ОСОБА_2 на клумби. Вони прибирали клумби у вечорі після основної роботи, сапали, згортала там сніг. Також по вихідним дням робили з ОСОБА_2 хозроботи. Коли ОСОБА_2 було погано, то вона не виходила на роботу. Декілька разів ОСОБА_2 казала про те, що їй зараз погано зі здоров’ям і вона вийде в інший день. На підприємстві вона в одній бригаді з ОСОБА_2, яка виконує всі ручні роботи. У ручників не має норми виробітки є тільки у швачки. Майстер та директор виробництва вираховують норму виробітки. Якщо не має роботи не по їхній провині, то вони гуляють, або миють панелі. Вона не знає як тоді вираховують норму виробітки. Вона є духовно-просвітницькою головою секції, яку відвідує засуджена ОСОБА_2. До них кожну неділю приїздять віруючі і ОСОБА_2 постійно ходить на всі заходи. ОСОБА_2 не виходить на роботу лише по хворобі. ОСОБА_2 не виходила на роботу по благоустрою лише одного разу без підтвердження своєї хвороби. Крім цього, ОСОБА_2 вишивала і хотіла приймати участь у концертах, але вже не було місць.

Свідок ОСОБА_5 надала суду показання, згідно яких вона працює начальником майстерень в ПВЦ №79. До січня місяця вона була старшим майстром на цьому швейному підприємстві. Раніше це було підприємство, а зараз майстерні. Довідку про норму виробітку засуджених складає директор підприємства, на підставі даних, які обчислює відділ труда і заробітної плати, данні про об’єм роботи який засуджені зробили за місяць дає вона. Завдання на бригаду дає вона. ОСОБА_2 працює ручником. Якщо вона на костюмах, то вона нарізає фурнітуру, резинки, чистить. Ручник це сама легша робота. Коли приходили на працю, то вона бригадиру казала про те, скільки треба зробити костюмів на 100 % виробітки за день. В день приблизно по 40 костюмів. За місяць рахують всі робочі дні по табелю. На норму виробітки простій не впливає. У кінці місяця в бригаді виставляють коефіцієнт трудової участі в бригаді. Процент, який вказаний в довідці це вже з КТУ, яке залежить від того, як працює засуджена. У кінці місяця проводять збори бригади, там присутні вона, начальник відділення та бригада. І на ціх зборах її думка мало кого хвилює, вирішує бригада. Бригада вирішила у цьому місяці повисити КТУ ОСОБА_2 до 1. В липні у ОСОБА_2 було нижче, в червні у ОСОБА_2 було 1. В них бригадний підряд , але якщо в бригаді з 18 чоловік 10 чоловік швачки, то вони не можуть обробити усю бригаду на 100 % . Сумлінності в роботі ОСОБА_2 не має, їй треба казати весь час що робити. Коли ОСОБА_2 прийшла, то їй було запропоновано працювати комплектовщіком, вона відмовилась, а перед судом погодилась. Під підпис вони повідомляють про норму виробітки засуджених за місяць, але ОСОБА_2 постійно відмовляється від підпису і вони складають акти. Бригадир підписується кожен день за норму виробітку. По розпорядку дня бригада повинна працювати 7 годин. Є розпорядок, є вивіз на роботу, є технічна перерва яка не враховується в робочій час. Якщо перерва і одні засуджені курять, то інші відпочивають. Деякий час ОСОБА_2 працювала вишивальницею, а тому якщо не було роботи, то вона могла підійти до майстра і попроситися вишивати для того, щоб показати своє сумлінне ставлення до праці, але вона не підходила.

Розглянувши заяву засудженої, з’ясувавши її доводи та доводи її захисника, дослідивши матеріали справи і надані суду докази, допитавши свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5, заслухавши думку прокурора та представника ПВЦ-79, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, 19.07.2012 року ОСОБА_2 засуджена вироком Центральним районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до покарання у виді 3 років 2 місяців обмеження волі з позбавленням права займати матеріально-відповідальні посади на 2 роки.

У відповідності до ч.1 ст.81 КК України  до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

Разом з тим, однією із найосновніших підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є наявність даних, які свідчать про те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч.2 ст.81 КК України).

Так, підставою умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є: фактичне відбуття засудженим певної частини призначеного йому покарання та доведенням засудженого свого виправлення. Доведення засудженого свого виправлення означає досягнення ним такого стану, за якого від даної особи не доводиться очікувати вчинення в майбутньому нових злочинів. Виправлення засудженого має бути підтверджене сумлінною поведінкою і ставленням до праці.

Разом з тим, Пленум ВСУ у п.17 Постанови від 26.04.2002 №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», вказав на те, що оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

При цьому, слід зазначити, що належна поведінка та відповідальне ставлення до праці, як і виконання законних вимог адміністрації установи, є обов'язком кожного засудженого, а основною підставою для застосування ст.81 КК України щодо засуджених є саме доведення їх виправлення, з огляду на що сумлінне ставлення до праці та відсутність стягнень не може вважатись тими єдиними фактами, що свідчать про виправлення засудженої. 

Так, засуджена ОСОБА_2 за період відбуття покарання в установі характеризується посередньо, норми виробітку виконує на посередньому рівні, хоча не займається важкою працею, у взаємовідносинах з іншими засудженими іноді конфліктна, заохочень не має, свідомо уникає виконання робіт по благоустрою установи, не приймає активної участі у виховних заходах, які проводяться в установі, не завжди виконує законні вимоги персоналу установи, не бере участі в роботі самодіяльних організації та не проявляє соціально-корисну активність в організації їх роботи, що знайшло своє підтвердження під час з’ясування обставин по справі, а тому відповідно до вимоги ч.2 ст. 81 КК України, суд доходить висновку, що засуджена ОСОБА_2 не довела своє сумлінне ставлення до праці та зразкову поведінку, а тому не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування  покарання.

На підставі викладеного та керуючись ст.81 КК України, ст.ст. 537–539  КПК, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні заяви засудженої ОСОБА_2 щодо застосування до неї умовно-дострокового звільнення від відбування покарання  на підставі ст. 81 КК України – відмовити. 

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя Орджонікідзевського міського суду ОСОБА_7