№ 2 – а – 5812/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2009 року м. Ромни
Суддя Роменського міськрайонного суду Сумської області В.О. Шульга розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Ромни адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області про нарахування допомоги “Дітям війни”,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської обл., надалі УПФУ, і просить зобов'язати УПФУ нарахувати та виплатити на її користь недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в сумі 1305,6 грн; зобов’язати УПФУ в подальшому виплачувати їй державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». В обґрунтування позову вказує, що вона, відповідно ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни і їй у відповідності ст. 6 вказаного закону повинна виплачуватися щомісячна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. В період з січня 2009 року по грудень 2009 року така допомога виплачувалася лише в розмірі 10 % від мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Законом України "Про державний бюджет України на 2009 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлений - 544 грн. Сума недоотриманої допомоги за 2009 рік становить 1305,6 грн.
ОСОБА_1 народилася 22 квітня 1941 року і є пенсіонером довічно, а відповідно на неї поширюється дія Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі положення ст. 6 цього Закону, а тому вона має право на отримання підвищеної, як дитині війни, пенсії. Вказані обставини підтверджені паспортом, посвідченням і не заперечені відповідачем.
ОСОБА_1 в 2009 році підвищення нараховувалося і виплачувалось в розмірі 10 відсотків від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. За 2009 рік було нараховано і виплачено за січень-грудень по 49,8 грн. щомісячно. Дані обставини не заперечені відповідачем і підтверджені довідкою УПФ.
В письмових запереченнях відповідач вказує, що позивач має статус дитини війни, а тому згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" він вправі отримувати підвищену пенсію на 30 % від мінімальної пенсії за віком, але вони заперечують проти задоволення позову, так як відсутні кошти для проведення таких виплат, відсутній механізм визначення розміру такої допомоги. Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни.
Виходячи із встановлених обставин та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Вимоги позивача суд вважає обґрунтованими, так як після прийняття 22 травня 2008 року рішення Конституційним Судом України, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" діє в редакції, яка передбачає нарахування та виплату соціальної гарантії для пенсіонерів у виді підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " покладено на УПФУ за місцем проживання позивача.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.
Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.
Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
В той же час суд не має самостійно проводити нарахування і визначати конкретний розмір підвищення пенсії, а тому задовольняючи позов суд не визначає конкретної суми нарахування.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання виплачувати підвищення до пенсії в період з дня винесення рішення по 31 грудня 2009 року і в подальшому, суд вважає дану вимогу необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, оскільки рішення суду, в даному випадку не може поширюватися на майбутнє, на правовідносини що не настали, оскільки Закон, яким передбачено виплату такої допомоги може бути змінений чи відмінений.
Крім цього, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч. 2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ по не виконанню приписів статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування доплати до пенсії.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст. 10, 11, 12, 71, 158 - 163, 167, 186 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області про нарахування допомоги “Дітям війни” задоволити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ромни Сумської області нарахувати передбачене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” щомісячне підвищення до пенсії ОСОБА_1 з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” - 30 % мінімальної пенсії за віком: за 2009 рік з 1 січня по 22 грудня 2009 року з урахуванням проведених виплат та провести відповідні виплати.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Постанову суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя… підпис.
Копія вірна:
Суддя Роменського міськрайонного суду
Сумської області ОСОБА_2
Станом на 22 грудня 2009 року постанова не вступила в законну силу.
Суддя Роменського міськрайсуду ОСОБА_2