ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 603/667/18Головуючий у 1-й інстанції Галіян І.М.

Провадження № 11-сс/4817/8/18 Доповідач - Коструба Г.І.

Категорія - скарга на арешт майна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2018 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:

Головуючого - Коструба Г.І.

Суддів -  Галіян Л. Є., Тиха І. М.,

з участю - прокурора — ОСОБА_1

захисника — ОСОБА_2

особи, стосовно якої здійснюються процесуальні дії, - ОСОБА_3

при секретарі — ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернопільського апеляційного суду матеріали за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Монастириського районного суду Тернопільської області від 14 вересня 2018 р. про арешт майна у кримінальному провадженні №12018210140000121, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 вересня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Монастириського районного суду Тернопільської області від 14 вересня 2018 року задоволено клопотання т.в.о. начальника СВ ОСОБА_5 ТВП ГУНП в Тернопільській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 та накладений арешт на автомобіль НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2/НОМЕР_3, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_7 та яким згідно довіреності користується ОСОБА_3

Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя зазначив, що 13 вересня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12018210140000121 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, тобто незаконна порубка лісу, у якому вказаний автомобіль має суттєве значення для встановлення важливих обставин у даному кримінальному провадженні та може бути речовим доказом.

В апеляційній скарзі та доповненні до неї захисник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу слідчого судді та зняти арешт, накладений на автомобіль НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2/НОМЕР_3, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_7 та яким згідно довіреності користується ОСОБА_3

Вважає дану ухвалу частково незаконною та прийнятою з порушенням норм процесуального права.

Зокрема вказує, що 12 вересня 2018 року знайомий ОСОБА_3 - лісничий ОСОБА_8 попросив його перевезти за допомогою транспортного засобу ЗИЛ 131, який перебуває у користуванні ОСОБА_3, дерево, пообіцявши після завантаження дерева доставити товарно-транспортні накладні.

Коли роботи по завантаженню були закінчені, до ЗИЛу під'їхали працівники поліції. Поліцейський повідомив, що вилучає автомобіль разом з деревом, оскільки воно було вирубане незаконно.

Після того, як транспортний засіб було доставлено до арештмайданчика ОСОБА_5, під'їхав ОСОБА_8 та надав дозвільні документи на дерево. Проте транспортний засіб ОСОБА_3 не було повернуто.

Вказує, що в порушення вимог ст.168 КПК України уповноважена службова особа не надала ОСОБА_3 протокол вилучення транспортного засобу та дерева.

Зазначає, що дані дерева та транспортний засіб були вилучені під час слідчої дії - огляду місця події від 13.09.2018 року, яка відбувалась на штрафмайданчику ОСОБА_5 відділення поліції. Складаючи даний протокол, слідчий свідомо завуалював під даним протоколом огляду місця події огляд транспортного засобу марки «ЗИЛ 131 реєстраційний номер В07592АК.

В порушення вимог ст. 234 КПК України огляд місця події від 13.09.2018 року проводився без ухвали слідчого судді, оскільки у відповідній графі протоколу огляду місця події не зазначено ухвалу слідчого судді, на підставі якої проводився огляд місця події, зокрема, огляд транспортного засобу, а сама по собі згода власника транспортного засобу на його огляд не є підставою для проведення вказаного огляду без ухвали слідчого судді.

Крім того вказує, що слідчий у випадку здійснення огляду без ухвали слідчого судді відповідно до ч.З ст.233 КПК України повинен невідкладно звернутися з клопотанням та матеріалами, якими обґрунтовується необхідність проведення обшуку, про проведення обшуку до слідчого судді, який здійснює наступний судовий контроль.

Наголошує, що проведення огляду місця події до внесення відомостей до ЄРДР є законним лише у разі наявності інформації про вчинення кримінального правопорушення, зафіксованої у процесуальній формі (правова позиція ВС/ККС № 740/5066/15-к від 07.06.2018), однак згідно протоколу огляду місця події останній складений 13.09.2018 року о 14 год. 00 хв., в той час як датою внесення відомостей до ЄРДР є 19.00 год. 13.09.2018 року.

Також слідчий не конкретизував, які йому необхідно провести експертизи з транспортом та у який час, а також не зазначив, чим підтверджується ризики, що вказане майно може бути приховано, пошкоджено, зіпсовано, знищено, перетворено або відчужено. Не наведено таких обставин і в ухвалі слідчого судді.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 слід задовольнити з наступних підстав.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.132,170,171,172,173 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2, ч.3 ст.170 КПК України метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, відповідно до якої речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено слідчим суддею, кримінальне правопорушення, передбачене ст.246 КК України, а саме: незаконна порубка лісу, було вчинено з використанням автомобіля НОМЕР_4 номер кузова НОМЕР_2/НОМЕР_3, в якому знаходились 17 стовбурів дерева породи дуб, про що зазначено в протоколі огляду місця події, та який зберіг на собі сліди злочину, що можуть бути використані як докази факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям речового доказу, визначеним ст.98 КПК України, а тому для забезпечення кримінального провадження та проведення експертних досліджень, необхідних для встановлення істини по справі, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вказаний автомобіль.

Тим не менш, з таким висновком слідчого судді колегія суддів апеляційної інстанції погодитись не може.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим відділенням ОСОБА_5 ТВП ГУНП в Тернопільській обл. здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України, дані про які внесені в ЄРДР 13 вересня 2018 року за № 12018210140000121.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що 13 вересня 2018 р. виявлено автомобіль НОМЕР_5 номер кузова НОМЕР_2/НОМЕР_3, в якому знаходились 17 стовбурів дерева породи дуб без належного маркування, а саме: без необхідних бірок, які повинні знаходитись на кожному із стовбурів та відповідно до товарно-транспортної накладної вказаний автомобіль перевозить дрова для палив, що не відповідає дійсності. В подальшому було встановлено, що дані дерева породи дуб були незаконно зрубані у 77 кварталі 11 відділі ДП “Бучацьке лісове господарство”, що знаходиться між селами Криниця - Задарів Монастириського району. Вказаними незаконними діями завдано істотну шкоду.

14 вересня 2018 року т.в.о. начальника СВ ОСОБА_5 ТВП ГУН П в Тернопільській обл. звернувся до слідчого судді Монастириського районного суду з клопотанням про накладення арешту на вищезазначений автомобіль, яке слідчий суддя ухвалою від 14 вересня 2018 року задовольнив.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст. 132, 167, 170, 171, 172, 173 КПК України та бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов'язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.

Частиною 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт накладений у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Слідчий суддя даних вимог не дотримався, оскільки, не дивлячись на те, що кримінальне провадження №12018210140000121 хоча і зареєстроване 13 вересня 2018 р., повідомлення про підозру будь-кому з учасників кримінального провадження не оголошено, отже на час розгляду клопотання слідчого та накладення арешту на майно у кримінальному провадженні жодна особа в статусі підозрюваного не перебувала як не перебуває і на день розгляду апеляційної скарги колегією суддів, в зв'язку з чим у слідчого судді були відсутні правові підстави для накладення арешту на майно.

Тобто, на думку колегії суддів, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно постановлена без належного об'єктивного з'ясування обставин кримінального провадження.

Разом з тим, згідно норм Глави 10 та Глави 17 КПК України правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та відповідно накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситись з обставинами кримінального провадження.

Однак в ухвалі слідчий суддя, взагалі не обґрунтував, яким саме чином існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що арештоване майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення вказане майно має до розслідування вчиненого злочину, апеляційний суд вважає, що у даному провадженні слідчий не довів необхідності у накладенні арешту на майно, а тому відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України це мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.

Отже, враховуючи, що за матеріалами клопотання відсутні докази вчинення кримінального правопорушення за участю ОСОБА_3, наявність підстав вважати, що існує правова підстава для арешту вказаного майна, а саме автомобіля НОМЕР_6 номер кузова НОМЕР_2/НОМЕР_3, взагалі спростовується. Зокрема, слід зазначити, що слідчий суддя жодним чином не проаналізував підстав арешту майна, його завдань та наслідків для конкретної особи, обмежившись лише посиланням на норму КПК України, що є порушенням процесуальних норм та прав власності гарантованих законом.

На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання т.в.о. начальника СВ ОСОБА_5 ТВП ГУНП в Тернопільській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

                          У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Монастириського районного суду Тернопільської області від 14 вересня 2018 р., якою клопотання тимчасово виконуючого обов”язки начальника СВ ОСОБА_5 ТВП ГУНП в Тернопільській обл., ст. лейтенанта поліції ОСОБА_6 про арешт майна задоволено, накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: автомобіль НОМЕР_7 номер кузова НОМЕР_2/НОМЕР_3, який належить згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_7 та яким згідно довіреності користується ОСОБА_3 та ухвалено зберігати зазначене майно на території арештмайданчику ОСОБА_5 відділення поліції Теребовлянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській обл., що по вул. Сагайдачного,2 у м. Монастириська Тернопільської обл. на термін проведення необхідних експертиз — скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні вищезазначеного клопотання начальника СВ ОСОБА_5 ТВП ГУНП в Тернопільській обл., ст. лейтенанта поліції ОСОБА_6 про арешт майна, а саме: автомобіль НОМЕР_7 номер кузова НОМЕР_2/НОМЕР_3, який належить згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_7 та яким згідно довіреності користується ОСОБА_3, відмовити.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи