Справа № 1- 8/2010
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 січня 2010 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі :
головуючого - судді - Розинко В.М.
при секретарі - Примак Т.В.
з участю прокурора - Коваленко Л.М.
потерпілого - ОСОБА_1
представника потерпілого - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу по обвинуваченню
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, одруженого, має на утриманні дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4, матір пенсіонера, ІНФОРМАЦІЯ_5, батька пенсіонера, ІНФОРМАЦІЯ_5, судимого Новозаводським районним судом м. Чернігова за ст.ст. 191 ч. 5, 205 ч. 2, 358 ч. 2, 358 ч. 3 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки, з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах, пов’язаних з оперативно-розшуковою діяльністю на 3 роки, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6,
у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 286 ч. 2, 135 ч. 1 КК України, -
в с т а н о в и в :
10.06.2006 р. приблизно о 23 год. підсудний ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вул. Київська в напрямку перехрестя пр. Миру та вул. Київська, проявив неуважність, не переконався в тому, що його маневр буде безпечним та не створить перешкод і небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на смугу зустрічного руху, не надавши при цьому переваги зустрічному засобу, не вибрав безпечної швидкості руху та скоїв зіткнення зі скутером марки «LOTON 50QT-13», під керуванням ОСОБА_5 В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_1 який був пасажиром означеного скутера, заподіяні тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.
Після чого, підсудний ОСОБА_3 не вживши всіх можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілому ОСОБА_1, якого він сам поставив в небезпечний для життя стан, і який не міг без сторонньої допомоги здійснювати будь-які самостійні дії, не вживши всіх можливих заходів для виклику карети швидкої медичної допомоги та, не звернувшись до сторонніх осіб за допомогою, самовільно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.
Підсудний, допитаний у судовому засіданні, вину у пред’явленому обвинуваченні не визнав та відмовився давати будь-які свідчення.
Незважаючи на це, обставини скоєння підсудним злочину достовірно встановлені судом, стверджуються свідченнями потерпілого, свідків, іншими перевіреними судом доказами, в тому числі й матеріалами досудового слідства.
Так, потерпілий, допитаний у судовому засіданні, пояснив, що 10.06.2006 р. біля 17 год. він приїхав в м. Чернігів до свого брата ОСОБА_5В, вжив з тим по пляшці пива, до них приєднався ОСОБА_6, вони знову всі втрьох пили пиво, а потім, близько 21 год. поїхали покататися по місту на скутері, яким керував ОСОБА_5, а вони вдвох були пасажирами. Зустрічну машину не бачив, чув лише її шум, і бачив світло фар, та опинилась на їх смузі руху, після чого відчув удар, подальше не пам’ятає. Хто керував машиною не знає, та зникла з місця події. Він довго лікувався, переніс дві операції, отримав 2 групу інвалідності, в зв’язку з чим не може працювати водієм. Вважає, що підсудний повинен понести тяжке покарання.
Аналогічні свідчення в частині події та наслідків він давав і в ході досудового слідства, що перевірено в судовому засіданні (т. 1 а.с.102; т.2 а.с.3,6).
Свідок ОСОБА_5, допитаний в судовому засіданні дав такі ж свідчення, пояснив, що випив пляшку пива, після чого катав на скутері потерпілого, оскільки він порушив правила руху, то спочатку заперечував, що їхали втрьох. Він рухався по належній йому смузі руху, на яку раптово виїхала машина, що була припаркована біля кафе «Етуаль», та зачепила мопед і поїхала, не зупиняючись.
Судом перевірені його ж свідчення, отримані в ході досудового слідства, які не містять суперечностей щодо теперішніх (т.1 а.с.103; т.2 а.с.7-11, 12).
Свідок ОСОБА_6, при допиті в судовому засіданні дав аналогічні свідчення, не заперечував уживання пива та перебування на скутері в якості пасажира, але пояснив, що той рухався, дотримуючись правил, звідки ж взялась машина не бачив, відчув лише удар та побачив світло. Вважає, що в цьому винен водій машини.
Його свідчення, які він давав у ході досудового слідства, узгоджуються з останніми (т.2 а.с.13-15).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, пояснив, що бачив розвиток події, коли скутер з трьома чоловіками рухався по своїй смузі, а в цей час зі стоянка виїхала машина, об’їхала машину таксі й, зробивши великий розворот, опинилась на зустрічній смузі. Він бачив удар, скутер намагався вивернути управо, машина вдарила той дотично й відразу поїхала. Хлопці, які були на скутері, перебували у стані алкогольного сп’яніння, він надавав на місці допомогу. В ході досудового слідства були перекручені частково його свідчення. Так, неправильно записано, що мопед їхав боком (т.1 а.с.180-181), інші свідчення він підтверджує (т. 1 а.с.86, 104, 193; т. 2 а.с.34-35).
Із перевірених судом свідчень свідка ОСОБА_8 слідує, що той працював на таксі «ДАРНА» зі стоянкою біля магазину «Метацентр» і 10.06.2006 р. у вечірній час, він побачив як з вул. Щорса на вул. Київська виїхав скутер, в якому було увімкнено світло фар, але дуже слабке. В цей момент зі сторони вул. П’ятницька рухався легковий автомобіль з увімкненим світлом фар, здається дальнім. Мопед став об’їжджати припаркований, здається, мікроавтобус біля правого краю проїзної частини (відносно напрямку руху мопеду), а зустрічний автомобіль, в свою чергу, здається об’їжджав припарковані автомобілі біля лівого краю проїзної частини. Потім в якийсь момент сталося зіткнення того автомобіля та мопеду. Зіткнення сталося ближче до правого краю проїзної частини, тобто на смузі руху мопеду-скутера. Після зіткнення цей легковий автомобіль на місці події не зупинився, а виїхавши на проспект Миру, поїхав в напрямку «Ремзаводу». Один хлопець з мопеду лежав на асфальті поряд з мікроавтобусом, кричав від болі, інший тримався за голову, і також був поряд з мікроавтобусом. Хто ще був на тому скутері, він не бачив. Як йому здалося, той легковий автомобіль розпочинав свій рух з місця, при цьому дуже швидко й різко став набирати швидкість, оскільки було сильне «ревіння» двигуна цього автомобіля. Швидкість автомобіля була близько 20-30 км/год., швидкість скутера була близько 30 км/год. Потім він поїхав з клієнтами й повернувся назад хвилин через 15. В цей час на місці пригоди вже були працівники ДАІ (т.2 а.с.60-63).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, батько потерпілого, пояснив, що був у подальшому на місці події, де таксисти йому казали, що сина збив «податківець», а син казав, що вони їхали, не порушуючи правил. Син був у тяжкому стані, його потрібно було перевозити до Києва. ОСОБА_10 спочатку казав, що саме він був за кермом, пропонував гроші, допомогу, але цього не зробив. Їх сім’я багато витратилася на лікування, син зараз не працює.
Свідок ОСОБА_10, при допиті в судовому засіданні пояснив, що він та підсудний були друзями, тому той йому зателефонував уранці й пояснив, що напередодні скоїв дорожньо-транспортну пригоду, збив людину, за що його можуть звільнити з роботи, а він очікує якесь службове підвищення, тому не бажав, аби правда стала відома й попрохав, щоби він сказав, що скоїв ту подію на машині підсудного. Він погодився, оскільки підсудний пояснив, що справа буде закрита, тому попідписував усі документи, які давали слідчі, всі слідчі дії оформлялись у кабінеті. Коли ж він зрозумів, що справа не буде закрита, а передана до суду, він цього не схотів, поїхав до слідчих і розповів усю правду, а саме, що давав неправдиві свідчення. Він ніяким чином не міг перебувати за кермом машини підсудного, на якій скоєна подія, оскільки в той день у його знайомого ОСОБА_11 був день народження й він у колі гостей, які всі його бачили, перебував у того з 16 год. до 24 год. за межами Чернігова у с. Ямал.
Аналогічні за змістом і його свідчення, отримані досудовим слідством і перевірені в суді (т.2 а.с.205-207).
Свідчення ОСОБА_10, в частині не можливості його перебування за кермом автомобіля підсудного на час пригоди підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_11, який працює разом з ОСОБА_10 Останній улітку 2006 р. розповідав, що його товариш на ім'я ОСОБА_3, працівник податковій міліції, скоїв дорожню пригоду, але попросив сказати працівникам міліції, що ДТП скоїв саме ОСОБА_10, бо у ОСОБА_3 тоді б виникли неприємності по роботі, разом з тим ОСОБА_3 зобов’язався вирішити всі питання, але які саме, не уточнював. У 2008 р. ОСОБА_10, повернувся до цього питання, сказав, що того викликають до міліції, тоді він запропонував ОСОБА_10 зустрітись с підсудним, оскільки зрозумів, що мова йде про тяжкий злочин. Він був присутнім при зустрічі тих, де підсудний заспокоював свідка, обіцяючи, що нічого поганого не буде. А оскільки на свідка йшов тиск від працівників міліції, той пішов до прокуратури й розповів правду. Коли ж він дізнався, що пригода сталася 10.06.2006 р., а це якраз припадає на день його народження, він пригадав, що свідок з дружиною був тоді на його святкуванні, про що тому і нагадав. Того дня свідок весь час був у нього у гостях, нікуди не відлучався.
Такі ж свідчення були отримані і в ході досудового слідства (т.2 а.с.215-216), ці ж покази ОСОБА_11 підтвердив і під час очної ставки з підсудним (т.3 а.с.21-22), що перевірено в судовому засіданні.
Аналогічні свідчення дав у судовому засіданні й свідок ОСОБА_12, який пояснив, що 10.06.2006 в с. Ямал святкував день народження свого тестя ОСОБА_11, серед гостей якого був і ОСОБА_10, який приїхав на своєму автомобілі Ніссан-Прем’єра вдень, а поїхав десь о 22.30 год. і за той час нікуди не виїжджав. Це ж слідує й з перевірених в судового засіданні його свідчень, отриманих у ході досудового слідства (т.3 а.с.79-80).
Про ці ж обставини повідомили суду й свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14, а рівно це стверджується і їх свідченнями, отриманими досудовим слідством (т.2 а.с.226-227; т.3 а.с.60-61).
Вище означені докази узгоджуються й з перевіреними судом свідченнями свідка ОСОБА_15, дружини ОСОБА_10, з яких слідує, що 10.06.2006 р. вони з чоловіком поїхали до ОСОБА_11 на день народження десь приблизно о 15-16 год. на власному автомобілі "Ніссан Прем’єра" і перебували там десь до 23 год. Через деякий час після цього її чоловік розповів їй про те, що ОСОБА_3 (товариш її чоловіка) скоїв дорожньо-транспортну пригоду в м. Чернігові. Також її чоловік сказав їй, що ОСОБА_3 попросив її чоловіка допомогти, і той погодився сказати, що нібито він, а не ОСОБА_3, скоїв ту пригоду. Вона тоді не зрозуміла свого чоловіка, але в той же час розуміла, що якщо її чоловік вирішив це зробити, то відмовляти його було даремно. Також були розмови про те, що її чоловіку, допомагаючи ОСОБА_3, також необхідно було їздити та зустрічатися з потерпілою стороною. В останній час її чоловік розповів їй, що між ним та підсудним проводилась очна ставка, і що ОСОБА_3 відмовляється від того, що ДТП скоїв він. Вона від ОСОБА_3 такого не чекала, оскільки товаришували сім'ями, і до того ж її чоловік ні в чому не був винним. Її чоловік ніколи не їздив на автомобілі ОСОБА_3М.(т.2 а.с.228-229).
Свідок ОСОБА_16 допитаний в судовому засіданні, пояснив, що як працівник державтоінспекції виїздив після дорожньої події за місцем проживання підсудного, але двері в квартиру ніхто не відчинив, біля ж будинку стояв автомобіль з пошкодженнями. Це ж узгоджується й з його свідченнями, котрі він давав у ході досудового слідства (т.2 а.с.217-218).
Аналогічні й свідчення іншого працівника міліції ОСОБА_17, він доповнив, що чув у квартирі підсудного якийсь шерех, але двері не відкривали. Такі ж свідчення були отримані від нього і у ході досудового слідства (т.3 а.с.15).
Обставини скоєного стверджуються протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, про виявлення на місці пригоди тільки скутера з механічними пошкодженнями, характерними для ДТП, слідів юзу скутера на асфальті, інший транспортний засіб на місці ДТП був відсутній (т.1 а.с.75-76); схемою до протоколу огляду місця ДТП, з якої видно, що на місці пригоди виявлено скутер з механічними пошкодженнями, характерними для ДТП, сліди юзу скутера на асфальті на смузі руху в напрямку від проспекту Миру до вул. П'ятницька (т.1 а.с.77); рапортом інспектора з дізнання ВДАІ Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_18, з якого видно, що автомобіль ВАЗ 21099 д.р.н.СВ0527АВ виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення зі скутером під керуванням ОСОБА_5 (т.1 а.с.74); протоколом огляду місця події, з якого видно, що біля під'їзду №3 буд.16 по вул. Червоногвардійській в м. Чернігові виявлено автомобіль НОМЕР_2 з механічними пошкодженнями, характерними для ДТП (т.1 а.с.87); протоколом огляду транспортного засобу – скутера, з якого видно, що на скутері маються механічні пошкодження, характерні для ДТП (т.1 а.с.83), а також протоколом огляду транспортного засобу – автомобіля ВАЗ 21099 д.р.н.СВ0527АВ, з якого видно, що на автомобілі маються механічні пошкодження, характерні для ДТП (т.1 а.с.94).
Це ж підтверджується й висновком судово-медичної експертизи №2951 від 08.12.2006 р. та висновком додаткової судово-медичної експертизи №824 від 12.04.2007 року, в яких указано що у ОСОБА_1 малися тяжкі тілесні ушкодження, які могли утворитися в результаті ДТП, і що він після отримання цих тілесних ушкоджень без сторонньої допомоги не міг здійснювати самостійних дій (т.1 а.с. 133-135, 159-160), а рівно і висновком судово-медичної експертизи №345 від 19.02.2008 р., в якому вказано, що у ОСОБА_6 мались легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, і які могли утворитися 10.06.2006 р. в результаті ДТП ( т.2 а.с.84-86).
Крім того, як слідує із висновку судової транспортно-трасологічної експертизи №268-А від 18.10.2006 р., первинний контакт транспортних засобів відбувся лівою боковиною переднього бамперу автомобіля НОМЕР_2 з середньою частиною лівої панелі облицювання рами скутера; при цьому, враховуючи динамічні сліди потертості на капоті автомобіля, характерні для тертя одягу, водій або пасажир скутера контактував з лівою боковою стороною капоту автомобіля і в подальшому з лівим дзеркалом заднього виду автомобіля; далі відбувся контакт лівої панелі корпусу двигуна та важеля стартера скутера з лівим переднім диском автомобіля, а також лівої задньої панелі облицювання скутера з лівим переднім приладом світлової сигналізації і передньою частиною лівого переднього крила автомобіля ВАЗ 21099. Після контакту з автомобілем відбулося падіння скутера на праву бокову частину й деяке переміщення по поверхні дорожнього покриття, в результаті чого і утворилися пошкодження правої боковини скутера. На момент первинного контакту кут між повздовжніми осями транспортних засобів: автомобіля НОМЕР_3 та скутером LOTON 50QT-13, виміряний у напрямку векторів їх швидкостей руху, визначається рівним близько 170-175?, тобто при зустрічному русі транспортних засобів практично паралельними курсами (т.1 а.с. 119-127).
Вищезазначене експертне дослідження також стверджується й протоколами відтворення обстановки та обставин події з участю потерпілого ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в яких вони вказують на місце, де сталося зіткнення автомобіля ВАЗ 21099 та скутера, а саме на смузі руху скутера (т.2 а.с.16-22, 23-28, 29-31, 36-39, 151-153). Більш того, за висновком судово-автотехнічної експертизи №29 від 01.02.2008 р., водій автомобіля ВАЗ 21099 д.р.н.СВ0527АВ мав технічну можливість уникнути зіткнення зі скутером, порушив при цьому вимоги ПДР України, що знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв’язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди (т.2 а.с.48-54).
Враховуючи встановлене вищевикладене, суд знаходить, що підсудний грубо порушив вимоги п.1.5, п.2.3б), п.10.1, п.10.2, п.11.2, п.11.4, п.12.1 Правил дорожнього руху, причому порушення ним вимог п.1.5, п.2.3б), п.10.1, п.10.2, п.11.2, п.11.4, п.12.1 Правил дорожнього руху стало причиною та умовою настання даної дорожньо–транспортної пригоди, у зв’язку з чим його дії правильно кваліфіковані за ст. 286 ч. 2 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження. Також правильною є кваліфікація його дій і за ст. 135 ч. 1 КК України, як залишення в небезпеці, тобто завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані, й позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов’язаний був і мав змогу надати їй допомогу, і сам поставив потерпілого у небезпечний для життя стан. Вина у скоєному доведена у повному обсязі.
Судом перевірені твердження підсудного щодо не визнання вини та заперечення скоєння протиправних дій щодо потерпілого, але це спростовується вивченими судом доказами, відповідно до викладеного аналізу таких.
На користь цього свідчить протокол очної ставки між ОСОБА_10 та ОСОБА_3, в якому ОСОБА_10 підтверджує свої покази щодо того, що дорожньо-транспортну пригоду він не скоював, і про її обставини дізнався від ОСОБА_3, який в дійсності й скоїв ту (т.2 а.с.219-221). Це ж стверджується й
протоколом очної ставки між ОСОБА_11 та ОСОБА_3, в якому ОСОБА_11 підтверджує свої покази щодо того, що в його присутності відбувалась розмова між ОСОБА_3 та ОСОБА_10, в ході якої ОСОБА_10 попереджав ОСОБА_3 про те, що розповість в міліції, що в дійсності ДТП учинив ОСОБА_3 На що останній заспокоював ОСОБА_10 та запевняв, що вирішить всі питання. Також ОСОБА_11 підтвердив свої покази в частині того, що 10.06.2006 р. ОСОБА_10 в другій половині дня перебував у нього дні народження в с. Ямал Чернігівського району (т.3 а.с.21-22). Більш того, як свідчить роздруківка з’єднань мобільного оператору «УМЗ» номеру мобільного ОСОБА_10, той 10.06.2006 р. у вечірній час перебував за межами м. Чернігова (т.3 а.с.8).
Враховуючи, що підсудний в ході судового засідання відмовився від дачі свідчень, суд удався до аналізу його свідчень, отриманих під час досудового слідства. Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_3 пояснював, що у нього в користуванні знаходився автомобіль ВАЗ 21099 д.р.н.СВ0527АВ. 10.06.2006 р. близько 21 год. до нього додому за місцем проживання приїхав його товариш ОСОБА_10, та попросив у нього, щоб він дав йому у користування вищевказаний автомобіль на вихідні. Так як він з ним давно знайомий, та знає, що у нього є «права», тому він погодився. Після чого ОСОБА_10 поїхав від нього на його автомобілі. 12.06.2006 р. в обідню годину йому зателефонував ОСОБА_10 та повідомив, що 10.06.2006 р. в м. Чернігові в районі кафе «Етуаль» скоїв зіткнення з якимсь транспортним засобом, чи велосипедом, чи моторолером, точно вказати не міг. Після чого злякався та, не зупиняючись поїхав з місця пригоди. Більше ОСОБА_10 по даному факту нічого не пояснював. Лише уточнив, що після ДТП залишив його автомобіль у нього під домом. Відразу ж після телефонної розмови вони зустрілися та ОСОБА_10 передав йому ключі від автомобіля. В період з 10.06.2006 р. по 12.06.2006 р. він свого автомобіля у себе під будинком не бачив. Свідком ДТП не був (т.1 а.с.100).
Крім того, будучи додатково допитаним в якості свідка 25.05.2007 р. ОСОБА_3 пояснював, що про те, що його автомобіль знаходиться на штраф майданчику ДАІ м. Чернігова, він дізнався лише 12.06.2006 р., коли зателефонував ОСОБА_10 та запитав де автомобіль. Лише тоді від ОСОБА_10 він дізнався про ДТП (т.2 а.с.178-179).
Також установлено, що станом на 10.06.2006 р. підсудний працював на посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з ухиленням від сплати податків Чернігівського міського відділу податкової міліції Управління податкової міліції ДПА в Чернігівській області.
Вже безпосередньо в судовому засіданні, підсудний, не погоджуючись з обсягом пред’явленого обвинувачення, разом з тим, не заперечуючи можливість кримінальної відповідальності саме в рамках цього ж обвинувачення, звернувся до суду з клопотанням про застосування такого у мінімальному й більш м’якому вигляді, на відміну від пропонованого обвинуваченням, та дав обґрунтування такому. Зазначене дає можливість суду розглядати таку позицію підсудного, як фактичне визнання обвинувачення та погодження з ним. У зв’язку з наведеним, такі попередні свідчення підсудного розглядаються критично, розцінюються судом лише як версія захисту, яка не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, враховуючи весь обсяг наданих суду й перевірених доказів. З цих же підстав суд не може розглядати як достовірні і об’єктивні, і свідчення його дружини ОСОБА_19, досліджені в судовому засіданні (т.2 а.с. 171-173).
Крім того, судом перевірені всі покази свідків, які узгоджуються між собою, існуючі не суттєві неточності не є по суті суперечностями, а свідчать про індивідуальне викладення пояснень свідками.
Вирішуючи питання про міру покарання, суд ураховує тяжкість вчинених злочинів, особу винного – його вік, сімейний стан, наявність чотирьох утриманців – малолітньої дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 та дружини, яка здійснює догляд за тією, крім того, матір пенсіонера, ІНФОРМАЦІЯ_5 та батька пенсіонера, ІНФОРМАЦІЯ_5, наявність позитивних характеристик за місцями проживання та попередньої роботи, за відсутністю негативних характеристик, відсутність попередніх притягнень до скоєння даного правопорушення до кримінальної та адміністративної відповідальності, позицію потерпілого, за відсутністю обставини, які як пом’якшують, так і обтяжують покарання, приймає до уваги вік, стан здоров’я підсудного, працездатність того, на випадок пред’явлення до нього позовів потерпілого щодо відшкодування шкоди, що буде потребувати від підсудного необхідність праці і отримання доходів для безумовного забезпечення відшкодування такої шкоди, в зв’язку з чим доходить висновку про можливість виправлення підсудного без відбуття покарання, тобто про прийняття рішення про звільнення від відбуття основного покарання, але з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавленням права керування транспортними засобами.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд –
з а с у д и в :
ОСОБА_3 визнати винним і призначити покарання:
за ст. 286 ч. 2 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки;
за ст. 135 ч. 2 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі.
В силу ст. 70 КК України остаточно визначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. ст. 75, 77 КК України звільнити засудженого від відбуття основного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 3 роки не вчинить нового злочину.
На підставі ст. 76 КК України зобов’язати засудженого не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03.11.2008 р. підлягає самостійному виконанню.
Речовий доказ - автомобіль НОМЕР_4 повернути ОСОБА_3; скутер LOTON 50QT-13 – повернути ОСОБА_5; пластмасові уламки, вилучені у ході проведення огляду місця пригоди – знищити.
Стягнути з ОСОБА_3 1109 грн. 05 коп. судових витрат на користь держави за проведення експертиз.
Мірою запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.
На вирок можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб із моменту його проголошення.
Головуючий В.М. Розинко