Тарутинський районний суд Одеської області

_________________________________________________________________________

Справа №514/1130/18

Провадження по справі № 2/514//18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2018 року                                                смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді –            Козирєва М.В.,

за участі секретаря –            Образенко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Тарутине цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, до ФОП ОСОБА_3 про захист прав споживача, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до відповідача ФОП ОСОБА_3 про захист прав споживача.

В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 послався на те, що 10 січня 2018 року він користувався послугами з перевезення пасажирів на маршруті «Малоярославець 1 – Одеса АС «АВ Привоз», які надаються перевізником ФОП ОСОБА_3 з смт Тарутине до м. Одеса. На вимогу водія автобусу ОСОБА_4 позивач сплатив 120 грн. та отримав заповнений водієм власноруч квиток АКМС № 011145, з відривом 170-180 км зоною. Однак, на думку позивача, вартість проїзду за вказаним маршрутом складає 90,38 грн.

11 січня 2018 року позивач здійснив поїздку з м. Одеса до смт Тарутине на автобусі загального користування «Одеса АС «АВ Привоз»-Малоярославець 1», який обслуговує перевізник ФІОП ОСОБА_3 На вимогу водія автобусу ОСОБА_4 позивач сплатив 120 грн. та отримав заповнений водієм власноруч квиток АКМС № 011111, з відривом 170-180 км зоною. Однак, на думку позивача, вартість проїзду за вказаним маршрутом складає 106,42 грн.

Таким чином, на думку позивача, його було ошукано водієм на загальну суму 43,20 грн.

Окрім того, як вказав позивач у позовній заяві, в отримані ним зазначені квитки не внесена друкарським способом інформація вартість проїзду, а тому просив суд стягнути з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 43,20 гривень, визнати порушення ФОП ОСОБА_3 п. 2 наказу Мінтрансу України № 503 від 25 травня 2006 року «Про затвердження типових квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування» щодо невнесення вартості проїзду у квитки друкованим способом та зобов’язати ФОП ОСОБА_3 використовувати квитки для проїзду з зазначенням вартості проїзду друкованим способом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що регулювання цін на перевезення пасажирів з прийняттям Кабінету Міністрів України постанови «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. № 1548» вже не відноситься до компетенції обласних державних адміністрацій, кожен перевізник на власний розсуд формує ціни за перевезення, у тому числі і ФОП ОСОБА_3, якою станом на 01 січня 2018 року затверджено тариф на зазначеному маршруті в розмірі 123,01 гривень, тобто водій автобусу ОСОБА_4 взяв плату за проїзд з позивача навіть меншу на 3,01 гривень, ніж затверджена. З приводу різниці в цінах у касі АВ «Привоз» та затвердженими перевізником представник відповідача пояснив, що це було тимчасово, оскільки коливалися ціни на пально-мастильні матеріали, а на теперішній час вже подані розрахунки виходячи із вартості проїзду 123,01 гривень.

Стосовно невнесення відомостей у квитки друкованим способом представник відповідача пояснив, що у наданих представником позивача квитках є необхідна інформація, у тому числі щодо вартості проїзду, страховика, перевізника, а те, що деяка інформація внесена до квитків друкарськими літерами вручну водієм, не є порушенням, які б спричинили порушення прав позивача як споживача.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 підтвердив, що він працює водієм у ФОП ОСОБА_3, саме він здійснював перевезення пасажирів на маршруті «Малоярославець 1 – Одеса АС «АВ Привоз» 10 січня 2018 року та «Одеса АС «АВ Привоз»-Малоярославець 1»  11 січня 2018 року. Надані для огляду квитки він заповнював власноруч виходячи з вартості проїзду та надав пасажиру, кому саме, він не пам’ятає.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Так, між сторонами виникли правовідносини з договору перевезення, які регулюються ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про автомобільний транспорт», «Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176, іншими підзаконними нормативними актами.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації політики у сфері захисту прав споживачів.

За п.п. 19, 22 ч. 1 ст. 1 цього Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Правила торговельного, побутового та інших видів обслуговування (виконання робіт, надання послуг) затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені правила не можуть суперечити законодавчим актам.

Відповідно до ст. 910, ч. 2 ст. 916 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов’язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а пасажир зобов’язується сплатити встановлену плату за проїзд. Плата за перевезення пасажирів, що здійснюється транспортом загального користування, визначається, у тому числі, тарифами, затвердженими в установленому порядку.

Укладення договору перевезення пасажира підтверджується видачею квитка, форма якого встановлюється відповідно до транспортних кодексів (статутів).

За ч. 3 ст. 12 ЦПК України Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положенням, передбаченим ч. 1 ст. 81 ЦПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено і не оспорювалося сторонами, що перевізник ФОП ОСОБА_3 здійснює перевезення пасажирів та багажу на автобусних маршрутах загального користування «Малоярославець 1 – Одеса АС «АВ Привоз» та «Одеса АС «АВ Привоз»-Малоярославець 1».

На підтвердження користування послугами перевізника 10 та 11 січня 2018 року позивач надав відповідно оригінали квитків АКМС 011145 та АКМС 011111, які отримав після сплати проїзду по 120 грн. в один кінець (а.с. 51, 52).

Також, сторонами не оспорювався той факт, що з дня набрання чинності 06 травня 2015 року постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. № 1548» виключено абзац тридцять четвертий пункту 12 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», яким обласним державним адміністраціям надавалося право встановлювати тарифи на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху, в приміському та міжміському внутрішньообласному сполученні.

Таким чином, ціни на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працюють у міжміському внутрішньообласному сполученні, формуються самими перевізниками.

Відповідно до Таблиці вартості проїзду рейсів № 1044/1043 «Малоярославець 1 – Одеса АВ «Привоз» станом на 01 січня 2018 року перевізником ФОП ОСОБА_3 встановлено ціну за проїзд в розмірі 123,01 гривень (а.с. 35).

Натомість позивачем сплачено за проїзд вказаним маршрутом по 120 гривень в один кінець, таким чином суд не убачає його порушення прав, як споживача, в частині переплати за проїзд. Окрім того, позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що саме у касі АВ «Привоз» більш вірна ціна за проїзд, з огляду на те, що сам перевізник встановив ціну за проїзд у 123,01 гривень, а витребовувати самостійно доказі суд не має повноважень з огляду на положення ч. 7 ст. 81 ЦПК України.

Стосовно доводів позивача про порушення перевізником вимог щодо невнесення інформації до квитків друкарським способом суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 2 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 25 травня 2006 року № 503 «Про затвердження Типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування» вартість проїзду за розрахунками пасажирських перевізників, інформація про перевізника, страховика та страхову суму вносяться у квитки друкованим способом.

Досліджуючи надані квитки суд дійшов висновку, що вони відповідають типовій формі, інформацію про перевізника, відстань проїзду, страховика та страхову суму внесено у квитки друкованим способом, а інформація про вартість проїзду, маршрут, місце пасажира, час і дату відправлення внесена літерами вручну водієм і ці відомості є, згідно дослідженим обставинам справи, правдивими (а.с. 51, 52).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Проте, позивачем не доведено і надано на підтвердження цьому належних і допустимих доказів того, яким чином зазначена інформація, яка відповідає дійсності, внесена водієм вручну в квитки, а не друкарським способом, порушила права позивача як споживача.

Більше того, відповідно до листа Міністерства інфраструктури, яке є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах автомобільного, залізничного, морського та річкового транспорту, від 06 січня 2017 року № 62/25/10-17, у разі якщо придбаний у водія квиток відповідає типовій формі, містить інформацію про перевізника, страховика, страхову суму, а вартість проїзду, відстань проїзду, пункти відправки та прибуття, вписані у квиток вручну друкарськими літерами, це не буде порушенням вимог наказу № 503 (а.с. 33).

Таким чином на підставі досліджених в судовому засіданні доказів суд не вбачає порушень прав ОСОБА_1, як споживача, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 264, 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, до ФОП ОСОБА_3 про захист прав споживача - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17.10.2018 року.

Суддя                         М.В. Козирєв