Справа № 161/7125/18

Провадження № 2/161/2359/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Подзірова А.О., за участю секретаря судового засідання Кубяк О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми позики,

В С Т А Н О В И В :

10 травня 2018 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Як підставу позову позивач зазначає, що 25 червня 2013 року позивач позичила відповідачу у борг 5 000,00 доларів США зі строком повернення до 22 вересня 2013 року. Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконала. З наведених підстав та з посиланням на приписи ст.ст.546, 1046, 1047, 1049 ЦК України позивач просить суд стягнути із відповідача суму боргу в розмірі 5 000,00 доларів США, що еквівалентне 131 050,00 грн.

Позивач та її представник у підготовчому засіданні 28 серпня 2018 року та судовому засіданні 18 вересня 2018 року позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

В судове засідання призначене на 17 жовтня 2018 року позивач не прибула, свого представника не направила, натомість заявила клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із розірванням договору про надання правової допомоги зі своїм адвокатом та необхідність залучення іншого адвоката.

Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, оскільки наразі підготовче провадження у справі закрито, сторонами надані всі докази та пояснення щодо суті спору, що підтверджено позивачем та її представником у судовому засіданні 28 серпня 2018 року, а нові докази на стадії судового розгляду подаватися не можуть, а отже відсутні перешкоди для судового розгляду справи.

Доводи позивач про необхідність залучення до участі у справі нового адвоката не можуть слугувати підставою для відкладення судового розгляду, оскільки частиною другою статті 210 ЦПК України визначено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. У розглядуваному випадку подальше необґрунтоване відкладення судового розгляду призведе до невиправданого затягування розгляду справи та порушення розумних строків розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не прибула, однак у письмових відзивах та поясненнях просила суд відмовити у задоволенні позову та зробила заяву про застосування строку позовної давності.

Заслухавши пояснення учасників справи наданих у засіданнях 28 серпня 2018 року та 18 вересня 2018 року, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 червня 2013 року ОСОБА_2 вчинила розписку у якій вказала, що отримала від ОСОБА_1 у борг гроші в сумі 5 000,00 доларів США. Позика є безвідсотковою. У вказаній розписці вказано, що ОСОБА_2 зобов'язана повернути позику у строку 22 вересня 2013 року. Розписка вчинена за участю свідків - ОСОБА_3, та ОСОБА_1 (а.с.5).

Сторонами не заперечується факт укладання розписки.

24 січня 2018 року позивач зробила нотаріально посвідчену заяву до ОСОБА_2, в якій просила до 01 березня 2018 року повернути борг (а.с.6 зворот).

Доказів погашення боргу за розпискою сторони суду не надали.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст.1049 ЦК встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно із ч.2 ст.1047 ЦК на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 202 ЦК визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до чч.1 та 2 ст.207 ЦК (у редакції, чинній на час укладення договору позики) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За своєю суттю розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Саме такий правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2017 року №309/3458/14-ц.

У розглядуваному випадку судом встановлено, що сторони 25 червня 2013 року шляхом видання розписки уклали між собою договір позики зі строком виконання зобов'язань до 22 вересня 2013 року.

У зв'язку з тим, що відповідачем не заперечується факт надання розписки та отримання грошей борг, а також не надано доказів погашення боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Однак, під час розгляду справи відповідачем зроблена заява про застосування строку позовної давності.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

А у частині четверті статті 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У розглядуваному випадку сторони у розписці чітко передбачили строк виконання зобов'язання з повернення позики - до 22 вересня 2013 року. Отже починаючи з 23 вересня 2013 року розпочався перебіг загального трьохрічного строку позовної давності, який закінчився 23 вересня 2016 року.

З позовом до суду позивач звернулася 10 травня 2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Доказів переривання або зупинення строків позовної давності позивач суду не надала. Її нотаріальна заява від 24 січня 2018 року ніяким чином не перериває строку позовної давності, не зупиняє його, а також не встановлює нового строку виконання зобов'язання, який сторонами був прямо передбачений у розписці. Більше того, така заява вчинена вже з пропуском строку позовної давності.

Так само не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що відповідач частково віддавала борг через третіх осіб, оскільки вказані обставини жодними належними та допустимими доказами не підтверджені.

Отже, зважаючи на те, що позовні вимоги є обґрунтованими, однак заявлені поза межами строку позовної давності, про застосування яких зробила заяву відповідач, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-82, 89, 141, 263- 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми позики - відмовити повністю.

Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачем у справі є ОСОБА_1, яка проживає за адресою АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідачем у справі є ОСОБА_2, яка зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично проживає за адресою АДРЕСА_1, РНОКПП невідомий, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт НОМЕР_2 виданий Луцьким МВ УМВС України у Волинській області 27.04.2007.

Повне судове рішення складено та підписано 17 жовтня 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області А.О. Подзіров