ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2018 року м. Чернігів Справа № 2540/3099/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Д'якова В.І.,

за участю секретаря - Федорок К.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача

та третьої особи - Білонога О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області, в якому просить суд: визнати протиправним рішення Державної міграційної служби України, викладене у формі листа від 29.11.2017 № 6.4-9582/6-17, про повернення без розгляду справи громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 № 5149; зобов'язати Державну міграційну службу України поновити провадження за клопотанням громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 про прийняття до громадянства України, оформленим заявою про прийняття до громадянства України від 30.05.2017, шляхом затвердження висновку та направлення для подальшого розгляду до Комісії при Президентові України з питань громадянства для прийняття рішення.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначене підготовче засідання на 03 жовтня 2018 року на 11:00 год.

03.10.2018 у судовому засіданні представник позивач підтримала та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив з наданням додаткових пояснень.

Представник відповідача та третьої особи позов не визнав та просив у задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав, викладених у відзиві на позов, письмових поясненнях третьої особи, вказавши, що в діях суб'єкта владних повноважень жодних порушень норм чинного законодавства не вбачається.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Дамаск, Сирійської Арабської Республіки, громадянин Сирійської Арабської Республіки, за національністю - араб, не одружений, має вищу освіту.

З 2012 року Позивач прибув в Україну з Сирійської Арабської Республіки та проживає в м. Чернігові.

15 березня 2013 році Позивач рішенням Державної міграційної служби України № 151-13 був визнаний особою, яка потребує додаткового захисту, йому було видано Посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту НОМЕР_2, видане ДМС України 20.04.2014р.

30 травня 2017 року Позивач подав до Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області заяву про прийняття до громадянства України відповідно до ст. 9 Закону України «Про громадянство України» з відповідними додатками, що передбачені Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 (в редакції Указу Президента України від 27.06.2006р. № 588).

Управлінням державної міграційної служби України в Чернігівській області була сформована справа № 5149 на громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 який клопоче про прийняття до громадянства України та надіслана до Державної міграційної служби України.

Супровідним листом УДМС України в Чернігівській області № 7401.3.1.-621/74.3- 18 від 19 січня 2018 року матеріали справи були повернуті Позивачу разом з листом УДМС України в Чернігівській області № 7401.3.1.-22752/74.3.-17 від 08.12.2017р., без розгляду.

Матеріали справи позивача про прийняття до громадянства України були повернуті йому без розгляду, саме на підставі рішення ДМС України викладеного в формі листа № 6.4-9582/6-17 від 29.11.2017.

Рішення ДМС України обґрунтовувалось тим, що під час попереднього опрацювання матеріалів справи про прийняття Позивача до громадянства України відповідно до ст. 9 Закону України «Про громадянство України», встановлено, що Позивач має статус особи, яка потребує додаткового захисту, що не дає можливості клопотати про прийняття до громадянства України, оскільки Закон надає таку можливість виключно тим особам, яким надано статус біженців в Україні чи притулок в Україні.

Саме Рішення ДМС України, викладеного в формі листа № 6.4-9582/6-17 від 29.11.2017. Позивачу не направлялось разом зі справою № 5149.

Копію рішення ДМС України, викладеного в формі листа № 6.4-9582/6-17 від 29.11.2017. Представник позивача отримав лише 04 вересня 2018 року.

Вважаючи рішення ДМС України № 6.4-9582/6-17 від 29.11.2017 противоправними, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту охоронюваних прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про громадянство України», громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про громадянство України», громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства: 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Статтею 9 Закону України «Про громадянство України» визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.

Умовами прийняття до громадянства України є:

1) визнання і дотримання Конституції України та законів України;

2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).

3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років.

Ця умова не поширюється на іноземців чи осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянином України понад два роки, і на іноземців чи осіб без громадянства, які перебували з громадянином України понад два роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті. Дворічний термін перебування у шлюбі з громадянином України не застосовується до іноземців і осіб без громадянства, яким було надано дозвіл на імміграцію відповідно до пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію".

4) отримання дозволу на імміграцію.

5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

6) наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.

Також за ст. 9 цього Закону зазначено, що до громадянства України не приймається особа, яка:

1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;

2) засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості) з урахуванням рівня загрози для національної безпеки держави;

3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.

Відповідно до п.13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.

Частинами 1,3 ст. 14 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» передбачає, що особи, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов'язки, як і громадяни України, крім випадків, установлених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Жодних обмежень щодо права на отримання громадянства України особами, які потребують додаткового захисту, ні законодавством України, ні міжнародними договорами не встановлено.

Особи, яких визнано особами, які потребують додаткового захисту, вважаються такими, які безстроково на законних підставах перебувають на території України (ч. 3 ст. 14 Закону).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», однією із підстав коли особою втрачається статусу біженця та додаткового захисту є саме: набуття громадянства України.

Дана норма свідчить про те, що особи, які отримали додатковий захист в Україні, як і біженці, мають право на набуття громадянства України (в т.ч і шляхом прийняття до громадянства).

Статтями 3, 4, 8, 25 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, встановлено принципи верховенства права, єдиного громадянства та право людини бути громадянином, а ст. ст. 55-56 закріплено засади захисту людиною своїх прав та відповідальності держави перед нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Загальної декларації прав людини, прийнята і проголошена резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на громадянство.

На підставі вище зазначених норм чинного законодавства України, позивач є іноземцем, який проживає на території України на законних підставах і у нього є конституційне право, яким він скористався, щодо прийняття його до громадянства України.

Жодних підстав, передбачених чинним законодавством, щодо не приймання позивача до громадянства України, не має і це підтверджується матеріалами справи № 5149.

Крім того, УДМС України у Чернігівській області, керуючись абз. 4 п. 102 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, приготувала позитивний висновок про можливість задоволення клопотання позивача щодо прийняття його до громадянства України, оскільки у позивача було на це право і ним було дотримано умови прийняття до громадянства України, що підтверджується копією Висновку УДМС України в Чернігівській області, який знаходиться в матеріалах справи.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Європейської конвенції про громадянство, вчинену 6 листопада 1997 року у м. Страсбурзі та підписану від імені України 01.07.2003 м. Страсбурзі та ратифіковану Законом України від 20.09.2006 року № 163-У передбачено, що кожна держава-учасниця забезпечує, щоб рішення стосовно набуття, збереження, втрати, поновлення чи засвідчення її громадянства були умотивовано викладені у письмовій формі.

У відповідності пп. 2 п.1 ст. 24 Закону України «Про громадянство України» передбачає, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо: прийняття заяв разом із необхідними документами щодо прийняття до громадянства України, щодо виходу з громадянства України дітей у випадках, передбачених частинами десятою - дванадцятою статті 18 цього Закону, перевірки правильності оформлення документів, наявності умов для прийняття до громадянства України і відсутності підстав, з яких особа не приймається до громадянства України, наявності підстав для виходу з громадянства України і відсутності підстав, з яких не допускається вихід з громадянства України, надсилання заяв разом зі своїм висновком на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства.

Згідно з пп. 3 п. 4 Положення про Державну міграційну службу України, ДМС відповідно до покладених на неї завдань: здійснює у межах компетенції провадження з питань прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України та подає відповідні документи на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства, а також забезпечує виконання рішень Президента України з питань громадянства.

Враховуючи викладене, під час розгляду справи суд встановив наявність належних доказів та підстав, які підтверджують протиправність рішення відповідача щодо повернення матеріалів справи № 5149 на громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 який клопоче про прийняття до громадянства України, без розгляду, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення, є необґрунтованими та винесеним з порушенням норм чинного законодавства, а отже є таким, що підлягає визнанню протиправним, і задоволення позовних вимог позивача у цій частині.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, відповідачем були повернені матеріали справи № 5149 на громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 який клопоче про прийняття до громадянства України, без розгляду.

Так, Верховний Суд України у постанові від 18.03.2014 (справа № 21-11а14) зазначив, що оскільки звернення позивача відповідач не розглядав, та відповідного рішення не приймав, то суд повинен був зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.

За таких обставин та з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, яка є обов'язковою для врахування судами загальної юрисдикції, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання Державної міграційної служби України поновити провадження за клопотанням громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 про прийняття до громадянства України, оформленим заявою про прийняття до громадянства України від 30.05.2017, шляхом затвердження висновку та направлення для подальшого розгляду до Комісії при Президентові України з питань громадянства для прийняття рішення і задоволення позовних вимог позивача у цій частині.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню повністю.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп.

Керуючись статями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 14000, ІНН НОМЕР_1) задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Державної міграційної служби України (вул. Володимирська, буд. 9, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37508470), викладене у формі листа від 29.11.2017 № 6.4-9582/6-17, про повернення без розгляду справи громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 № 5149.

Зобов'язати Державну міграційну службу України (вул. Володимирська, буд. 9, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37508470) поновити провадження за клопотанням громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 про прийняття до громадянства України, оформленим заявою про прийняття до громадянства України від 30.05.2017, шляхом затвердження висновку та направлення для подальшого розгляду до Комісії при Президентові України з питань громадянства для прийняття рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України (вул. Володимирська, буд. 9, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37508470) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 14000, ІНН НОМЕР_1) понесені судові витрати у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне текст рішення суду складений 16 жовтня 2018 року.

Суддя В.І. Д'яков