Справа 2а-68-10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.01.2010 рік м.Оріхів
Оріхівський районний суд Запорізької області у складі судді Огієнко Н.В., при секретарі Безштанківській О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Запорізькій області, інспектора ДПС УДАІ УМВС України в Запорізькій області молодшого сержанту міліції ОСОБА_2 про визнання недійсною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач 17.12.2009 року звернувся до суду з позовом в якому вказує, що 10 грудня 2009 року він отримав копію постанови АР 067829 від 2611.2009 року виданої ВДАІ Оріхівського РВ УМВС, про стягнення з нього штрафу на користь бюджету в розмірі 425 грн.
Постановою АР № 067829 від 26.11.2009 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 425 грн. за те, що ніби то «26.11.2009 року в 17.20 в с.Кірове по вул.Запорізькій керував автомобілем НОМЕР_1 зі швидкістю 82 км/год. Швидкість вимірювалась прибором «Беркут» (інв. 0711071). Швидкість перевищив на 22 км/год, та не мав при собі та не передав для перевірки поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності».
Враховуючи, що на думку відповідача ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122, ч. 1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись положеннями ст.283 зазначеного Кодексу, у відповідності до ч.1ст.122 КУпАП. Постановив: Стягнути на користь держави штраф у розмірі 425 грн. (Чотириста двадцять п’ять гривень).
В цій постанові, вказано, що нібито він відмовився отримувати цю постанову, але це нічим не підтверджено, хоча має бути вказано відомості про свідків, чи понятих та їхні підписи.
Відомості про направлення поштою копії цієї постанови йому, як особі, що була притягнута до адміністративної відповідальності, відсутні.
Постанова не відповідає обставинам справи, вимогам закону та підлягають скасуванню з наступних підстав:
У постанові відсутні докази належності виміряної швидкості саме його автомобілю. Фактично йому співробітником ДАІ, що склав протокол, було продемонстровано тільки час, який ніби-то пройшов з моменту вимірювання швидкості, на приладі. Встановити та довести, що вимірювалася швидкість саме його автомобіля, неможливо, а за таких умов різниця у кілька секунд може означати, що насправді виміряно швидкість автомобіля, який рухався у кількох десятках метрах від автомобіля позивача.
При цьому у момент, близький до вимірювання швидкості та зупинки, поряд із більшою швидкістю рухався інший автомобіль. Також, в постанові не вказано яким приладом (марка, модель і таке інше) вимірювалась швидкість автомобіля.
Крім того п. 1.4. Розпорядження МВС України № 466 від 21.05.2009 року передбачено необхідність виключити випадки документування порушень встановленого швидкісного режиму руху транспортних засобів у зонах дії дорожніх знаків, що обмежують максимальну швидкість, на в'їздах у населені пункти на відстані меншій ніж 1000 метрів від його початку, а в даному випадку його було зупинено на відстані менш ніж 500 метрів від дорожнього знаку «с. Кірове».
У відповідності до ст.ст.10-15 Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність”, на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Таких документів йому співробітником ДАІ надано не було.
Співробітник ДАІ під час вимірювання тримав вимірювальний пристрій у руці, що робить можливим рух назустріч автомобілю, швидкість якого вимірюється, внаслідок чого відносна швидкість, зафіксована приладом, збільшується.
В протоколі та в постанові вказано, що ним, нібито, порушено дві статті адміністративного кодексу України – ст. 122 та ст. 126, але в постанові не вказано, санкції якої статті застосовано відносно нього. В цьому випадку, при скоєнні двох адміністративних правопорушень, відносно нього, відповідач мав би скласти два адміністративні протоколи, тому протокол АР 067829 від 26 листопада 2009 року, не відповідає вимогам ст.36, 256 КУпАП.
Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання йому часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, - не тільки порушує його права, передбачені ст.268 КпАП України, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.3 КпАП України. За таких умов права позивача при такому розгляді справи грубо порушено.
З огляду на викладене вважає, що дії працівника відповідача були незаконними.
До того ж, слід вказати, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача.
За таких умов, він вважає, що у його діях немає складу правопорушення, у якому його визнано винним зазначеною постановою.
Позивач дізнався про існування постанов 10.12.2009 року, звернувся до суду з даним позовом 14.12.2009 року, в зв’язку з чим, на підставі ст. 289 КУпАП прохає суд визнати за можливе поновити строк для звернення до суду для оскарження постанови, через те, що він дізнався про винесення відносно нього постанови лише 10.12.2009 року.
При цьому, також прохає враховувати, що відповідач порушив встановлений ст. 258 КУпАП триденний строк для направлення копії постанови та матеріалів фото-кінозйомки порушнику (постанова винесена 26.11.2009 року , а направлена йому, згідно відмітки у поштовому конверті 10.12.2009 року ), що явилося додатковою перешкодою для своєчасного звернення до суду з відповідним позовом.
Прохає суд скасувати постанову про адміністративне правопорушення АР 067829 від 26.11.2009 року відносно нього, а провадження по справі закрити через відсутність складу адміністративного правопорушення.
У судове засідання позивач надав заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.
Відповідачі до судового засідання не з'явилися, про день слухання справи повідомлені належним у судовому порядку.
Суд, вивчивши матеріали справи , вважає що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних обставин.
Відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КпАП України від 26.11.2009 року службовою особою інспектором ДПС ОСОБА_2 щодо позивача винесено постанову, в якій вказано, що «26.11.2009 року в 17.20 в с.Кірове по вул.Запорізькій керував автомобілем НОМЕР_1 зі швидкістю 82 км/год. Швидкість вимірювалась прибором «Беркут» (інв. 0711071). Швидкість перевищив на 22 км/год, та не мав при собі та не передав для перевірки поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності».
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь –які фактичні дані , на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильно вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення , поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, , висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів , що мають функції , фото і кінозйомки , відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил , норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху , а також іншими документами.
В постанові вказано, яким саме приладом зафіксовано перевищення швидкості позивачем , але не відомо чи є цей прилад автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, чи знаходився він у співробітника ДАІ, який керується ним безпосередньо або через комп’ютер (визначаючи ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, дату та час, абощо, об’єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо. Між тим, ст.14-1 КпАП України передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі . За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.
В порушення вимог ст. 251 КУпАП інспектором ДПС ДАІ не перевірені та не спростовані його пояснення, які він надав по суті інкримінованого йому проступку.
Судом встановлено, і як вбачається з постанови правопорушення ,що Відповідачем не було встановлено та опитано свідків правопорушення.
Крім того п. 1.4. Розпорядження МВС України № 466 від 21.05.2009 року передбачено необхідність виключити випадки документування порушень встановленого швидкісного режиму руху транспортних засобів у зонах дії дорожніх знаків, що обмежують максимальну швидкість, на в'їздах у населені пункти на відстані меншій ніж 1000 метрів від його початку, а в даному випадку мене було зупинено на відстані менш ніж 500 метрів від дорожнього знаку «с.Кірове».
У відповідності до ст.ст.10-15 Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність”, на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки та фіксації має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки та фіксації для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Таких документів відповідачем співробітником ДАІ надано не було.
До постанови не долучено жодних підтверджень вчинення ним адміністративного правопорушення.
Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання йому часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, - не тільки порушує його права, передбачені ст.268 КпАП України, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.3 КпАП України. За таких умов права позивача при такому розгляді справи грубо порушено.
Відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача. Так як відповідач не з'явився, , то суд оцінив докази, які були надані лише позивачем по справі.
Судом встановлено, що Позивач дізнався про існування постанов 10.12.2009 року, звернувся до суду з даним позовом 14.12.2009 року, в зв’язку з чим, на підставі ст. 289 КУпАП прохає суд визнати за можливе поновити строк для звернення до суду для оскарження постанови, через те, що він дізнався про винесення відносно нього постанови лише 10.12.2009 року.
Також відповідач порушив встановлений ст. 258 КУпАП триденний строк для направлення копії постанови та матеріалів фото-кінозйомки порушнику (постанова винесена 26.11.2009 року , а направлена йому, згідно відмітки у поштовому конверті 10.12.2009 року ), що явилося додатковою перешкодою для своєчасного звернення до суду з відповідним позовом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 КАСУкраїни, ст.287, 288 КпАП України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Запорізькій області, інспектора ДПС УДАІ УМВС України в Запорізькій області молодшого сержанту міліції ОСОБА_2 про визнання недійсною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.
Поновити строк для звернення до суду для оскарження постанови та Постанову серії АР 067829 від 10.11.2009 року у справі за адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати , а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити, за відсутністю у його діях складу такого правопорушення .
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя Оріхівського районного суду
Запорізької області: ОСОБА_3