П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Поштова адреса: вул. Софіївська, 19, м. Одеса, 65082, Україна, тел./факс.: (048) 705-96-40; (048) 705-96-48

E-mail: inbox@5aa.court.gov.uaWeb: https://5aa.court.gov.ua Код ЄДРПОУ: 42261436

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2018 р.м.ОдесаСправа № 520/13582/17

Категорія: 3.7.1 Головуючий в 1 інстанції: Пучкова І.М.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Коваля М.П.,

суддів - Димерлія О. О.,

- Єщенка О. В.,

за участю: секретаря судового засідання - Ніцевич О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси, яке прийнято 01.06.2018 року у складі суду: судді Пучкової І. М. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Інспектора Управління патрульної поліції в місті Одеса лейтенанта поліції 2 батальйону 4 роти Солтановського Олександра Сергійовича, третя особа Управління патрульної поліції у місті Одесі, про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

07 листопада 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови в справі про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що 02 листопада 2017 року він був безпідставно притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення і стягненню штрафу у розмірі 1700 грн. 00 коп.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01.06.2018 року у задоволенні даного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить: скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 01.06.2018 року по справі № 520/13582/17 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі.

Представником відповідача 17.10.2018 року до суду поданий відзив на апеляційну скаргу, в яких останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання, призначене на 18.10.2018 року не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови серії ЕАА № 199642 від 02.11.2017 року, ОСОБА_3 02.11.2017 року близько 10 год. 15 хв. в м. Одесі, по вул. Героїв Прикордонників, 39, керуючи транспортним засобом «Lexus RX 350» д/н НОМЕР_1, здійснив стоянку на місці паркування осіб з інвалідністю, чим не виконав вимог дорожньої розмітки 1.30 «Місце стоянки транспортних засобів, які перевозять інвалідів та на яких установлено розпізнавальний знак «інвалід», чим порушив п.8.5.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а отже й відсутності підстав для задоволення вказаного адміністративного позову.

Вирішуючи дану справу в апеляційному порядку колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, зокрема, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно п. 8.5.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 ПДР України.

Відповідно до пп. 1.30 п. 1 розд. 34 ПДР України горизонтальна розмітка позначає місця стоянки транспортних засобів, які перевозять інвалідів чи на яких установлено розпізнавальний знак "Інвалід".

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови серії ЕАА № 199642 від 02.11.2017 року, ОСОБА_3 02.11.2017 року здійснив стоянку на місці паркування осіб з інвалідністю, чим не виконав вимог дорожньої розмітки 1.30, порушив п. 8.5.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП).

Згідно ч. 5 ст. 122 КУпАП зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" - тягне за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до змісту ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані стосовно даного правопорушення встановлюються окрім протоколу про адміністративне правопорушення поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та іншими доказами.

Так, в підтвердження здійснення правопорушення збоку ОСОБА_3, відповідачем було надано відеозапис (а.с. 29) з аналізу якого вбачається, що позивач керуючи транспортним засобом здійснив стоянку на місці паркування осіб з інвалідністю, та в момент спілкування з інспектором Управління патрульної поліції в м. Одеса під час винесення оскаржуваної постанови, не повідомляв інспектора про те, що він перевозив особу з інвалідністю.

Таким чином, колегія суддів, приходить до висновку про доведеність вчинення та наявність події вказаного адміністративного правопорушення.

Так, з огляду на вищевказане, колегія суддів дослідивши доводи апеляційної скарги щодо невірного зазначення назви вулиці, яка вказана в оскаржуваній постанові, погоджується із висновками суду першої інстанції про допущення з боку відповідача технічної помилки, що при вказаних обставинах справи не може вважатися достатніми підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, так як це не спростовує наявність події даного правопорушення.

Окрім того, проаналізувавши інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом №1395 від 07.11.2015 року МВС України затверджено відповідну Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно ч. 1, 2 розділу ІV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.

У відповідності до ч. 5 розділу IV Інструкції постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Як вбачається із матеріалів справи (а.с. 3) постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАА № 199642 від 02.11.2017 року, була складена у формі стрічки, роздрукованої за допомогою спеціального технічного пристрою, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Відтак, доводи апеляційної скарги в даній частині є неспроможними та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Щодо доводів позивача про те, що поліцейським розглянуто справу на місці вчинення правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Зі змісту ст. 283 КУпАП вбачається, що постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься тільки за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Статтею 276 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Водночас, рішенням Конституційного суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп2015 вирішено, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

При цьому зміни до ст. 258 КУпАП, якими надано можливість працівникам Національної поліції не складати протоколи про адміністративні правопорушення, та Інструкція № 1395, якою врегульовано порядок оформлення адміністративних правопорушень саме у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, набрали чинності пізніше, ніж було прийняте вищевказане рішення Конституційного Суду України і вказаним нормативним актам не надавалось тлумачення Конституційним Судом України.

Тому, приписи постанови Конституційного Суду України по справі № 1-11/2015 від 26.05.2015 року повинні застосовуватись з урахуванням законодавчих змін, що відбулися у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, внесених Законом України від 14.07.2015 року № 596-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення дорожнього руху» та вищевказаною Інструкцією.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що розгляд справи на місці вчинення правопорушення не є порушенням з боку інспектора патрульної поліції. Таким чином, позиція апелянта в даній частині є такою, що не спростовує висновків суду першої інстанції.

Так, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування постанови серії ЕАА № 199642 від 02.11.2017 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, доводи апеляційної скарги та вимоги законодавства України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 241, 243, 250, 272, 286, 308, 310, 316, 321, 322 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 01.06.2018 року - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 01.06.2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Інспектора Управління патрульної поліції в місті Одеса лейтенанта поліції 2 батальйону 4 роти Солтановського Олександра Сергійовича, 3-тя особа Управління патрульної поліції у місті Одесі, про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: М.П. Коваль

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко