Справа №2-338/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

          15 січня 2010 р.                               Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого                                              судді   Болоніної М.Б.

при секретарі                                                         Шараповій О.О.                                  

за участю позивача                                                ОСОБА_1

                  третьої особи                          ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м.Вільногірську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вільногірської міської ради (треті особи –  ОСОБА_2, КП «БТІ м.Вільногірська») про визнання майна спільною частковою власністю співвласників,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до виконавчого комітету Вільногірської міської ради (далі – виконком) про визнання майна спільною частковою власністю співвласників, в якому зазначає наступне.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 26.06.2002р., яке було видане на підставі розпорядження виконкому від 25.06.2002р. №39-р,  батькам позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і його сестрі ОСОБА_2 на праві спільно-сумісної власності належить квартира у АДРЕСА_1.

  06.02.2003р. ОСОБА_4 померла, 14.04.2009р. помер ОСОБА_3, за своє життя заповітів вони не складали. Після смерті батька позивач у встановлений законом строк звернувся до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини, де йому було роз’яснено про необхідність визначення частки кожного з співвласників у спільному майні.

Відповідач як орган приватизації державного (комунального) житлового фонду самовільно, без згоди співвласників, визначив житло родини ОСОБА_3 як спільно-сумісну власність, що суперечить діючому законодавству України, внести добровільно зміни  у свідоцтво про право власності на квартиру не бажає, що зумовило звернення позивача до суду.    

Позивач просить визнати спірну квартиру спільною частковою власністю його сестри та померлих батьків  і визначити частку кожного зі співвласників в рівних долях, тобто у розмірі 1/3 частки.

 Відповідач та третя особа КП «БТІ м.Вільногірська»  своїми телефонограмами (ар.с.17,18) просили розгляд справи проводити без  участі їх представників,  позовні вимоги визнали.

  Позивач у судовому засіданні свій позов повністю підтримав, суду пояснив, що за життя  батьків суперечок між  членами сім’ї щодо розміру часток квартири не виникало, вони вважали себе рівноправними власниками квартири, за визначенням або виділенням часток у спільному майні до відповідних органів не звертались. На відшкодуванні своїх судових витрат за рахунок відповідача позивач не наполягав.

Третя особа ОСОБА_2 позов підтримала, погодилась з поясненнями позивача.

 Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши у сукупності надані по справі докази, у тому числі свідоцтво про народження позивача, згідно якого його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (ар.с.4), свідоцтво про право власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на житло від 26.06.2002р. (ар.с.5-6), свідоцтва про смерть ОСОБА_3, ОСОБА_4, (ар.с.7,8), суд доходить до висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем, оскільки це передбачено діючим законодавством, не порушує прав та інтересів інших осіб.

 Згідно ст.ст.355,356,357 ЦК України майно, що є у власності співвласників, належить їм на праві спільної власності (спільне майно) і може належати особам на праві спільної часткової або спільної сумісної власності, спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно; власність співвласників із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю; частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.  

 Під час судового розгляду справи було з’ясовано, що на момент приватизації квартири органом приватизації було встановлено спільну сумісну власність батьків і сестри позивача,    співвласники квартири вважали, що кожному з них  належить по 1/3 частці квартири, іншої домовленості між ними  не існувало, спорів з цього приводу не виникало.    

Керуючись ст.ст.174,209,212,213,215,218 ЦПК України, ст.ст.355,356,357 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

 Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вільногірської міської ради про визнання майна спільною частковою власністю співвласників задовольнити.

Визнати квартиру, розташовану у АДРЕСА_1,  спільною частковою власністю ОСОБА_2,ОСОБА_3, який помер  14.04.2009р., та ОСОБА_4, яка померла 06.02.2003р.

Визначити, що розмір частки у праві спільної часткової власності на квартиру у АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, який помер  14.04.2009р., та ОСОБА_4, яка померла 06.02.2003р., становить по  1/3 за кожним співвласником.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня його  проголошення, апеляційна скарга на рішення подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження  до апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, що його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію рішення направити  відповідачу та третій особі КП «БТІ» в порядку ст.222 ЦПК України.

СУДДЯ                                                           М.Б.БОЛОНІНА