ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ-32, вул. Комінтерну, 16
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.06 Справа 152/13-06
За позовом Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
До Києво-Святошинське комунальне підприємство теплових мереж
про стягнення 127970,38 грн.
Суддя Наріжний С.Ю.
Представники:
від позивача: Трубнікова О.М. - довіреність;
від відповідача: Люлюк І.В. - довіреність;
СУТЬ СПОРУ:
Дочірньою компанією Газ України Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі –позивач) заявлено позов до Києво-Святошинського комунального підприємства теплових мереж (далі – відповідач) про стягнення 127970,38 грн., в т.ч. 83747,83 грн. основного боргу, 15676 грн. пені, 5862,35 грн. 7% штрафу, 18814,19 грн. інфляційних збитків, 3870,01 грн. 3% річних.
Позовні вимоги ґрунтуються на умовах Договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій №848-06/03-3634-ТЕ-17 від 29.12.2003р., укладеного між сторонами, що належним чином не виконується відповідачем, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість по оплаті за природний газ.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню. Представник відповідача визнає позовні вимоги частково в сумі основного боргу 84747,83 грн. (відзив №206 від 31.05.2006 р.) В частині вимог про стягнення пені просить відмовити враховуючи скрутний фінансовий стан відповідача, наявність значної реструкторизованої заборгованості населення за комунальні послуги, відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості та на підставі ст. 5 Закону України від 20.02.2003 року № 554-ІV “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”. В частині вимог про стягнення 3% річних, штрафу та інфляційних збитків відповідач просить суд зменшити зазначені штрафні санкції згідно ст. 233 ГК України.
Розглянувши матеріали справи, додані до позовної заяви та у процесі розгляду справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
29.12.2003р. між Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії Нафтогаз України” та Києво-Святошинським комунальним підприємством теплових мереж було укладено Договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії, для потреб населення, бюджетних установ і організацій №848-06/03-3634-ТЕ-17 (далі –Договір), відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов’язується передати покупцю (відповідачу) природний газ, виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
На підставі даного Договору відповідач прийняв протягом січня-квітня 2004 року та жовтня-грудня 2004 р. природний газ в об’ємі 1941,180 тис. м.3 на загальну суму 407647,83 грн., що підтверджується даними актів передачи-приймання природного газу, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені їх печатками.
Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за природний газ для забезпечення населення, бюджетних установ та організацій тепловою енергією проводиться відповідачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування протягом місяця поставки 100% вартості фактично спожитих обсягів газу та послуг на його транспортування
Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання –передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітнім.
Відповідач в порушення умов договору свої зобов’язання щодо оплати природного газу виконав частково у зв’язку з чим на момент звернення з позовною заявою за ним утворилася заборгованість на загальну суму 83747,83 грн.
Оскільки правовідносини між сторонами станом на 01.01.2004р. продовжували існувати, то суд відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України та пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України застосовує при розгляді справи норми зазначених кодексів.
Відповідно до ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно с т. 599 ЦК України зобов'язання припиняються, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, відповідач, в порушення норм чинного законодавства, зобов’язання по оплаті природного газу належним чином не виконав.
Враховуючи наведене, вимога позивача про стягнення основної заборгованості в розмірі 83747,83 грн. підлягає задоволенню повністю.
Згідно п. 7.2 Договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1 Договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць. Пунктом 7.5 договору передбачено, що пеня нараховується протягом 1 року, що передує моменту звернення з позовом.
Судом встановлено, що пеня в розмірі 15676 грн. за період з 05.05.2005 р. по 05.05.2006 р. нарахована позивачем правомірно у зв’язку з наявністю заборгованості відповідача та на підставі п.п 7.2, 7.5 Договору.
Доводи відповідача про відмову у задоволенні вимоги про стягнення пені в зв’язку з наявністю у нього реструкторизованої заборгованості на суму основного боргу не приймаються судом до уваги виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 5 Закону України від 20.02.2003 року № 554-ІV “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” (далі –Закон) на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) (далі - житлово-комунальні послуги) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир (далі - громадяни), яка склалася на дату набрання чинності цим Законом (01.07.2003р.) перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.
Як вбачається з матеріалів справи основний борг відповідача перед позивачем у розмірі 83747,83 виник на підставі договору №848-06/03-3634-ТЕ-17 укладеного сторонами 29.12.2003 р., тобто реструктуризація боргу населення перед відповідачем за комунальні послуги не кореспондується з Законом України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” оскільки такий борг у відповідача виник після 01.07.2003 р., а тому не підлягає реструктуризації згідно даного Закону.
Проте суд враховує, що відповідач –Києво-Святошинське комунальне підприємство теплових мереж є державним комунальним підприємством, основним джерелом отримання коштів для розрахунку за природній газ є надходження платежів від населення за комунальні послуги, станом на час розгляду справи заборгованість населення перед відповідачем за комунальні послуги становить більше ніж 590000 грн., в діях відповідача щодо несплати в строк повної вартості отриманого від позивача газу відсутній прямий умисел, оскільки зазначена ситуація стала наслідком прострочення населенням комунальних послуг. Відповідач не є комерційною організацією, фінансується з бюджету територіальної громади, на даний час перебуває у скрутному фінансовому становищі. До того ж враховуючи вищенаведене відповідач частково виконав зобов’язання щодо оплати отриманого газу.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно п. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
Враховуючи вищенаведене, суд зменшує пеню в розмірі 15676 грн., яка підлягає стягненню з відповідача до 5 000 грн.
Крім того позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 7% штрафу в розмірі 2307,12 грн., оскільки відповідач прострочив оплату природного газу –грошового зобов’язання, на термін понад 30 днів. При цьому позивач посилається на норми ч. 2 ст. 231 ГК України, зокрема, що у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки штрафні санкції застосовуються в таких розмірах: за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Одночасно звертає увагу суду на той факт, що форма власності позивача є загальнодержавною, а тому норми зазначеної вище статті розповсюджуються на нього і мають бути застосовані. Також нарахування штрафу передбачено п. 7.5 Договору.
Враховуючи наведене, вимога про стягнення штрафу в розмірі 5862,35 грн. грн. нарахована позивачем правомірно, а тому підлягає стягненню.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних збитків у розмірі 18814,19 грн. за період з лютого 2004р. по лютий 2006 р. та 3% річних в розмірі 3870,01 грн. за період з 11.02.2004 р. по 05.05.2006р. Як встановлено судом, розрахунок зазначених штрафних санкцій відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначені вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 49 ГПУ України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню також пропорційно розміру задоволених позовних вимог державне мито у розмірі 1173,25 грн. та 108,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Києво-Святошинського комунального підприємства теплових мереж (Київська обл., м. Боярка, 50, вул. 50 років Жовтня 9; код ЄДРПОУ 23576122) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз Україна” (04116, м. Кив, вул. Шолуденко, 1; код ЄДРПОУ 31301827) 83747 (вісімдесят три тисячі сімсот сорок сім) грн. 83 коп. основного боргу, 5000 (п’ять тисяч) грн. пені, 5862 (п’ять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 35 коп. –7% штрафу, 18814 (вісімнадцять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 19 коп. інфляційних витрат, 3870 (три тисячі вісімсот сімдесят) грн. 01 коп. –3% річних, а також судові витрати: 1173 (тисячу сто сімдесят три) грн. 25 коп. державного мита та 108 (сто вісім) грн. 16 коп. витрат за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 10676 грн. пені відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя С.Ю. Наріжний