ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Тимошенко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року Справа № 2340/3305/18

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року у справі

за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк

«Фінансова ініціатива» в особі Уповноваженої особи

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення

тимчасової адміністрації у публічному акціонерному

товаристві «Комерційний банк «Фінансова ініціатива»

Кашути Дмитра Євгеновича

до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби

м. Києва Головного територіального управління у м. Києві

про визнання дій протиправними та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» Кашути Дмитра Євгеновича (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління у м. Києві (далі - відповідач) про:

- визнання незаконними та неправомірними дій державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління у м. Києві Валевського Олександра Олександровича щодо накладення штрафу на ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» у виконавчому провадженні № 55971107;

- скасування постанови про накладення штрафу від 07.08.2018 р. (ВП № 55971107), винесеної державним виконавцем Печерського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Валевським Олександром Олександровичем при примусовому виконанні виконавчого листа № 823/1161/17, виданого 26.02.2018 р. Черкаським окружним адміністративним судом.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що боржник не мав технічної можливості виконати рішення суду у справі № 823/1161/17 своєчасно, що він звертався до суду із заявою про його роз'яснення, у задоволенні якої йому відмовлено в порядку письмового провадження, а також наголошує на тому, що станом на момент прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу рішення суду вже було ним виконано в повному обсязі.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

У судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, не з'явилися.

Судова колегія вважає, що в даному випадку наявні правові підстави передбачені КАС України для розгляду апеляційної скарги під час відсутності осіб, які не з'явилися, в порядку ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши у межах доводів апелянта, відповідно до ст. 308 КАС України, повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 р. у справі № 823/1161/17, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018 р., було зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» Кашуту Є.Д. включити дані про рахунки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно договору банківського вкладу від 11.06.2015 р. № 407760, у порядку спадкування за законом після смерті вкладника ОСОБА_8

26.02.2018 р. на підставі та на виконання вказаного рішення суду Черкаським окружним адміністративним судом було видано виконавчі листи № 823/1161/17.

Печерським районним відділом ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві відкрито відповідне виконавче провадження № 55971107, за яким позивач є боржником.

Постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Валевського О.О. від 07.08.2018 ВП №55971107 за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця на боржника - Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» накладено штраф у розмірі 10200,00 грн.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо прийняття вказаної постанови, а постанову такою, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено вчинення всіх залежних від нього дій для виконання судового рішення і що наведені ним обставини не підтверджують наявності поважних причин для його невиконання вчасно.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 статті 124 Конституції України регламентовано, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п.п. 1, 16 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

У свою чергу, частиною 6 статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що в разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є одночасна наявність двох умов: 1) невиконання ним судового рішення у встановлений строк; 2) відсутність у боржника поважних причин, які об'єктивно унеможливили своєчасне виконання ним рішення.

При цьому, строк, у межах якого боржник повинен виконати відповідне рішення, має бути визначений державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження і саме сплив цього строку є відправною датою, з якої до боржника можуть бути застосовані вищевказані негативні наслідки.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги та усуваючи неповноту з'ясування судом першої інстанції обставин даної справи, колегія суддів встановила, що виконавче провадження № 55971107 було відкрито постановою державного виконавця від 14.03.2018 р. про відкриття виконавчого провадження.

Однак, у зазначеній постанові державним виконавцем не встановлено строку, у межах якого позивач мав виконати рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 826/1161/17.

Отже, оскільки державним виконавцем в порушення вимог ст. 26 Закону № 1404-VIII позивачу не було визначено строк, у межах якого він був зобов'язаний виконати судове рішення у виконавчому провадженні № 55971107, то й немає підстав вважати, що такий строк сплив. Відповідно, й відсутня відправна дата, починаючи з якої до боржника можуть бути застосовані негативні наслідки у вигляді штрафу за невиконання рішення суду у межах даного виконавчого провадження.

При цьому, колегія суддів відзначає, що оскаржувана постанова про накладення штрафу винесена державним виконавцем саме на підставі ст.ст. 63, 75 Закону № 1404-VIII, якими чітко визначено можливість накладення штрафу виключно в разі не виконання рішення боржником у межах відповідного встановленого йому строку.

Більш того, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не було надано жодних доказів зворотного, а також доказів, які б підтверджували, коли саме позивач взагалі отримав копію вищезазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження № 55971107 та, відповідно, дізнався про його існування.

Також апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідачем не було надано суду жодних матеріалів виконавчого провадження, не направлено представника в судове засідання та в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено правомірності прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу.

При цьому, апеляційний суд також приймає до уваги й те, що рішення суду було виконано позивачем 20.06.2018 р. і відповідачем, крім іншого, не надано жодних доказів щодо перевірки відсутності у боржника поважних причин невиконання його до цієї дати та/або перевірки фактичного виконання рішення на момент накладення на нього штрафу 07.08.2018 р. та взагалі не обґрунтовано, від якої дати ним відраховувався строк, регламентований ст.ст. 26, 63, 75 Закону № 1404-VIII.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що у відповідача не було достатніх та необхідних правових підстав для прийняття постанови від 07.08.2018 р. ВП № 55971107 про накладення штрафу, а тому така постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Разом з тим, апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта про те, що він звертався 02.03.2018 р. до суду із заявою про роз'яснення рішення суду, що копію рішення суду від 13.03.2018 р. про відмову в роз'ясненні ним було отримано лише в червні, що він не знав до цього часу про результати розгляду своєї заяви і через технічні складнощі не мав можливості виконати рішення суду раніше.

Наведені доводи колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки реалізація особою наданих їй процесуальних прав, зокрема на отримання копії рішення суду та/або права знати про результати розгляду своєй заяви, залежить від її власного волевиявлення, а технічні складнощі не можуть бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили і є обов'язковим до виконання на всій території України.

Водночас, з огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про протиправність оскаржуваної апелянтом постанови про накладення штрафу саме через відсутність законодавчо визначеної сукупності правових підстав для її прийняття та вважає, що в даному випадку достатнім та необхідним способом захисту порушеного права позивача є визнання такої постанови протиправною та її скасування, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, зумовлює необхідність вийти за межі позовних вимог та задовольнити їх саме у такий спосіб, а в іншій частині позову відмовити.

Отже, судом першої інстанції було неповно встановлено обставини цієї справи, визнано встановленими обставини, що мають значення для справи, але не є доведеними, та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на це, апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» підлягає задоволенню частково, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року - скасуванню, адміністративний позов - задоволенню частково.

При цьому, відповідно до ч.ч. 3, 6 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тож, судова колегія встановила, що відповідно до платіжного доручення від 15.08.2018 р. № 868 у цій справі позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3524,00 грн. за подання позовної заяви, відповідно до платіжного доручення від 01.10.2018 р. № 220 - 2643,00 грн. за подання апеляційної скарги.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сума судового збору за подання позовної заяви у цій справі становить 1762,00 грн., оскільки позивачем заявлено фактично дві немайнові вимоги, одна з яких основана, а друга - похідна та не оплачується судовим збором.

З огляду на те, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково (фактично щодо однієї позовної вимоги з виходом за межі), то й судові витрати підлягають стягненню пропорційно за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у розмірі та за ставками, визначеними законодавством, (1762,00 + 2643) : 2 = 2202,50 грн.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 287, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року - скасувати.

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» Кашути Дмитра Євгеновича до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління у місті Києві про визнання дій протиправними та скасування постанови - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 07.08.2018 р. у виконавчому провадженні № 55971107.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління у м. Києві на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» Кашути Дмитра Євгеновича судові витрати у розмірі 2202 (дві тисячі двісті дві) грн. 50 (п'ятдесят) коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Рішення виготовлено 17 жовтня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: