ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "29" грудня 2009 р.                                                           Справа № 12/50-09

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарях:                                                             

                   Остапчук А.Ю.

                                                      Неподобній Ю.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Мельника В.О. - представника за довіреністю від 02.02.2009 р.

 ( приймав участь в засіданнях 22.12.2009 р. та 24.12.2009 р. ) ,

від відповідача: ОСОБА_4 - підприємця ( приймала участь в засіданні

   24.12.2009 р. ),

розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_5, м. Вінниця

на рішення господарського суду Вінницької області

від "09" липня 2009 р. у справі № 12/50-09 ( суддя Кожухар М.С. )

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5, м. Вінниця

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4,

м. Вінниця

про стягнення 17 862,84 грн. ( згідно із заявою про уточнення позовних вимог )

з оголошеною перервою в засіданні 22.12.2009 р. до 24.12.2009 р. та з 24.12.2009 р. до

29.12.2009 р. згідно зі ст.ст.77,99 ГПК України,  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від "09" липня 2009р.у справі № 12/50-09  відмовлено у позові Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 ( м. Вінниця ) до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 ( м. Вінниця ) про  стягнення 17 862,84 грн. заборгованості за договором оренди майна, пені, інфляційних, 3% річних ( згідно із заявою про уточнення позовних вимог ).

Повернуто позивачу з державного бюджету України 0,82 грн. зайво сплаченого державного мита.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення скасувати з підстав, зазначених у скарзі, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема тим, що судом першої інстанції неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи; порушені й неправильно застосовані норми процесуального права; має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а саме:

- висновок суду про те, що договір є неукладеним, не відповідає дійсності, оскільки договір суборенди та додаткова угода №1 до нього укладені;

- договір суборенди підписаний обома сторонами, тобто сторони досягли згоди та погодились із формою договору;

- відповідно до ст.640 ЦК України для укладення договору необхідні передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії; 29.09.2008 р. сторонами був укладений акт прийому-передачі майна до договору №1/8/08 від 29.09.2008 р., відповідно до якого суборендар прийняв, а орендар передав в тимчасове користування за плату приміщення, площею 43,2 кв. м., яке знаходиться за адресою : м. Вінниця, вул. Лебединського, 9.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідачка з рішенням суду першої інстанції погоджується, просила залишити його без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм  матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Матеріали справи свідчать, що в березні 2009 р. підприємець ОСОБА_5 звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_4 ( вказану особу зазначено в якості відповідача ) 20917,80 грн., у тому числі 18500,00 грн. боргу, що виник внаслідок неналежного виконання останньою умов укладеного між сторонами договору суборенди майна №1/1/08 від 29.09.2008 року щодо сплати орендної плати, нарахованої за період користування приміщенням; 1187,12 грн. пені; 1082,50 грн. втрат від інфляції та 148,18 грн. - 3% річних ( а.спр.2,3 ).

Ухвалою суду від 10.03.2009 року порушено провадження у справі №12/50-09 та прийнято позовну заяву до розгляду.

09.06.2009 року на адресу суду першої інстанції від позивачки надійшов лист -уточнення позовних вимог б/н і дати ( а.спр.57,58 ), яким остання просить суд постановити рішення про стягнення з відповідача 16095,24 грн. основної заборгованості, 903,12 грн. пені, 886,78 грн. втрат від інфляції та 112,68 грн. - 3% річних.

В письмовій заяві б/н від 11.06.2009 року (а.с.63) остаточно визначено позовні вимоги в розмірі 16095,24 грн. основного боргу, 808,29 грн. пені, 858,31 грн. збитків від інфляції та 101 грн. - 3% річних.

Суд першої інстанції правомірно прийняв вищезазначену заяву, оскільки вона узгоджується з приписами ст.22 ГПК України.

Як вже зазначалось, рішенням господарського суду Вінницької області від            9 липня 2009 р. у справі № 12/50-09  відмовлено у позові Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 ( м. Вінниця ) до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 ( м. Вінниця ) про  стягнення  17 862,84 грн. заборгованості за договором оренди майна, пені, інфляційних, 3% річних ( згідно із заявою про уточнення позовних вимог ) - а.спр.75.

При цьому, місцевий суд з посиланням на положення ст. 638 ЦК України,    ст.ст.283,284 ГК України вказав, що в підписаному сторонами договорі оренди відсутні умови стосовно складу і  вартості  майна  з урахуванням її індексації ( у договорі зазначено лише кількість квадратних метрів, у той час як, з матеріалів інвентарної справи вбачається, що належна позивачу  будівля по вул. Лебединського, 9 складається з трьох павільйонів ), порядок використання амортизаційних відрахувань та страхування майна, що є предметом договору оренди, дійшовши висновку, що договір оренди майна, на підставі якого подано цей позов, є неукладеним.

Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, зважаючи на таке.

29 вересня 2008 року між cуб'єктом  підприємницької  діяльності  ОСОБА_5 (орендар) та cуб'єктом  підприємницької  діяльності ОСОБА_4 (суборендар) підписано договір суборенди майна №1/8/08, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у тимчасове платне користування відповідачу приміщення магазину площею 43,2 кв. м., що знаходиться за адресою: м.Вінниця, вул.Лебединського, 9, на строк з дня підписання договору до 29.09.2009 р. (а.спр.5, оригінал оглянуто в засіданні апеляційного суду 24.12.2009 р. ).

29 вересня 2008 року сторони також підписали додаткову угоду №1 до договору №1/8/08, якою визначили, що за користування орендованим майном відповідач має сплачувати позивачу орендну плату в розмірі 2500 грн. на місяць з 29.09.2008 року по 31.10.2008 року та 4000 грн. з 01.11.2008 року до кінця дії основного договору (а.спр.6).

29.09.2008 року сторонами підписано акт прийому-передачі майна- приміщення площею 43,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Вінниця, вул. Лебединського, 9                 ( а.спр.7 ) .

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України  договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 статті 283 Господарського кодексу України за  договором  оренди  одна сторона (орендодавець) передає другій  стороні  (орендареві)  за  плату   на   певний   строк   у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.3 ст.774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Істотними умовами договору оренди у сфері господарювання є:  об'єкт оренди (склад і  вартість  майна  з урахуванням її індексації);  строк,  на який укладається  договір  оренди;  орендна  плата  з  урахуванням   її індексації;   порядок   використання  амортизаційних  відрахувань; відновлення  орендованого  майна  та  умови  його  повернення  або викупу (ч. 1 ст. 284 ГК України).

Разом з цим, в підписаному сторонами договорі суборенди відсутні умови щодо складу і  вартості  майна  з урахуванням її індексації.

Так, в договорі суборенди вказано, що у тимчасове платне користування орендарю передається приміщення магазину площею 43,2 кв.м.

Проте з матеріалів інвентарної справи, що надійшла на адресу апеляційного суду на запит останнього, вбачається, що належна позивачу будівля у м. Вінниці, по вул. Лебединського, 9 складається з трьох павільйонів ( оригінал плану-поверху оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи ).

Приміщення площею 43,2 кв.м. взагалі не існує.

В засіданні апеляційного господарського суду представник позивача пояснив, що фактично в користування передавалась частина приміщення і площа саме цієї частини складає 43,2 кв. м.

Однак в договорі про це нічого не вказано.

Враховуючи те, що в договорі суборенди майна №1/8/08 від 29.09.2008 р. не зазначено конкретно, частина якого приміщення передається в суборенду та де саме вона розташована в цьому приміщенні ( тобто не визначені індивідуальні ознаки орендованого майна ), а також не зазначено вартість орендованого майна з урахуванням її індексації, апеляційний суд дійшов висновку, що договір суборенди майна, на підставі якого подано цей позов, не є укладеним ( аналогічного висновку дійшов і суд першої інстанції ).

Отже, позов з наведених у ньому підстав задоволенню не підлягає.

Місцевий суд правомірно розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно згідно зі ст.75 ГПК України.  

Підсумовуючи вищевикладене, слід вказати, що підстави для скасування оскарженого рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги не є переконливими, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 (м. Вінниця ) слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд                                               

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 09 липня 2009року залишити  без змін, а апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 (м. Вінниця ) - без задоволення.

2. Справу №12/50-09 повернути до господарського суду Вінницької  області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

Віддрук. 4 прим.:

-----------------------

1 - до справи

2,3 - сторонам

4 - в наряд