Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
21 січня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого – судді: Хилевича С.В.
суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.,
при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.
за участю ОСОБА_1 і його представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 12 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Рівненського районного суду від 12 жовтня 2009 року ОСОБА_1 в задоволенні зазначеного позову відмовлено.
Не погодившись із його законністю і обґрунтованістю, позивач подав апеляційну скаргу, де покликався на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими.
На її обґрунтування вказував, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 130 ЦПК України щодо проведення попереднього судового засідання і вирішення питання про дослідження доказів. Вважав, що показання свідка ОСОБА_4 про передачу апелянту на виконання договору позики грошей, суму яких у судовому засіданні не змогла конкретизувати, не можуть спростовувати наявність боргового документа, який знаходиться в ОСОБА_1 як кредитора і відповідачу не переданий.
Просив скасувати оскаржуване рішення Рівненського районного суду від 12 жовтня 2009 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
У судовому засіданні ОСОБА_1 і його представник, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надали пояснення в межах її доводів.
ОСОБА_3, бувши повідомленим належним чином про час і місце розгляду справи (повнолітній член сім’ї, який проживає разом із відповідачем, – рідний брат ОСОБА_5 відмовився від вручення йому для передачі ОСОБА_3 судової повістки працівниками житлово-експлуатаційної організації, про що міститься відповідна відмітка), в судове засідання не з’явився; про причини своєї відсутності не повідомив.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її задоволення, виходячи з такого.
Відмовляючи ОСОБА_1 в позові, суд першої інстанції виходив із того, що показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 стверджено факт виконання відповідачем зобов’язань і передачі грошей на виконання договору позики.
Між тим, з таким висновком колегія суддів апеляційного суду погодитись не може, оскільки його зроблено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Згідно із ст. 1046 ЦК України – за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві
Справа №22-13-10 Головуючий у суді 1 інтсанції: Красовський О.О.
Категорія: 19.27 Суддя-доповідач в апеляційному суді: Хилевич С.В.
таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частина 2 ст. 1047 ЦК України вказує, що на підтвердження укладення договору
позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
З тексту розписки, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що 24 липня 2008
року ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_1 4 200 доларів США, які зобов’язався повернути до 24 жовтня 2008 року (а.с. 5).
Відповідно до вимог ч.ч. 2 і 3 ст. 545 ЦК України – якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов’язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов’язку.
Показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, які використані місцевим судом при вирішенні справи і ухваленні рішення, за наявності боргової розписки в позикодавця, не можна вважати належними доказами на підтвердження факту повернення боргу.
Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Тому за таких обставин той факт, що борговий документ знаходиться у позивача, переконливо свідчить про невиконання ОСОБА_3 зобов’язань за договором позики.
Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦПК України – суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Виходячи з наведеного та беручи до уваги, що офіційний курс долара США до гривні, встановлений Національним банком України, на момент звернення до суду становить 7 гривень 87 копійок за один долар США, тому розмір боргу відповідача, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1, складає 33 054 гривні.
У частині 2 ст. 625 ЦК України приведено види відповідальності за порушення грошового зобов’язання, а саме, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунки індексу інфляції за жовтень-грудень 2008 року, що становить 1 057 гривень 72 копійки, та трьох процентів річних у 159 гривень 85 копійок, зроблений позивачем, колегія суддів апеляційного суду вважає правильними, а тому вказані суми слід стягнути із ОСОБА_3 на користь позивача.
Вбачається, що районний суд, повно і правильно встановивши обставини справи, уваги на наведене не звернув, що призвело до ухвалення ним рішення з порушеннями норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного суду знаходить, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.
На підставі ст. 1046, ч. 2 ст. 1047, ч. 2 ст. 625, ч.ч. 2, 3 ст. 545, ЦК України, керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Рівненського районного суду від 12 жовтня 2009 року скасувати.
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 33 054 (тридцять три тисячі п’ятдесят чотири) гривні в рахунок повернення боргу за договором позики, 1 057 (одна тисяча п’ятдесят сім) гривень 72 копійки в рахунок інфляційних нарахувань та 159 (сто п’ятдесят дев’ять) гривень 85 копійок в рахунок трьох процентів річних, а разом 34 271 (тридцять чотири тисячі двісті сімдесят одна) гривня 7 копійок.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 664 гривень 6 копійок понесених судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення апеляційного суду безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: