А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д В І Н Н И Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 січня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Щолокової О.В., Морозовського В.І.,
при секретарі: Зозулі Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 26 листопада 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування, -
в с т а н о в и л а :
У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та господарських споруд.
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 26 листопада 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним договір дарування житлового будинку та господарських споруд, розташованих в АДРЕСА_1, укладений 25 грудня 2004 грудня ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в м. Бершадь, посвідчений приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Касевич О.С., зареєстрований в реєстрі за №2286. Стягнуто з ОСОБА_1, на користь ОСОБА_2 330 грн. судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідачка ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25 грудня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування, за умовами якого позивачка передала ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Вінницької області Касевич О.С. за реєстраційним №2286 (а.с. 11).
Відповідно до ст. ч.1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Звернувшись до суду з вищевказаним позовом, ОСОБА_2 мотивувала свої вимоги тим, що на момент укладення договору дарування вона вважала, що нею укладається договір довічного утримання, оскільки через свій похилий вік вона потребувала сторонньої допомоги та догляду. В зв’язку з чим просила визнати такий договір дарування недійсним, як такий, що укладений під впливом помилки.
Статтею 744 ЦК України встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ст. 744 ЦК України).
Відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч.1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, після укладення договору дарування у 2004 році, позивачка ОСОБА_2 продовжувала проживати у спірному будинку.
Посилання відповідачки на те, що у власності ОСОБА_2 є інше житло, яке знаходиться в с. Мала Киріївка Бершадського району, в якому остання і проживала з 2003 року, спростовуються довідками голови Осіївської сільської ради Соколюка В. від 14 вересня 2009 року за №1243 та 15 жовтня 2009 року за №1312 про те, що ОСОБА_2 не зареєстрована та не проживала в АДРЕСА_2, а також, що даний будинок знаходиться в аварійному стані і не придатний для проживання. (а.с. 78, 98).
Таким чином, укладаючи договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, ОСОБА_2 помилялася щодо істотних обставин, які мали значення, а саме щодо природи правочину та прав та обов’язків сторін за договорами, зокрема щодо обов’язку набувача за договором ОСОБА_1 надавати позивачці відповідне утримання, на яке остання розраховувала при укладенні договору 25 грудня 2004 року.
Щодо застосування строку позовної давності, передбаченого ст. 728 ЦК України, на якій наполягала відповідачка, то враховуючи те, що ОСОБА_2 дізналася про порушення свого права в 2008 році після звернення до Флоринської сільської ради з питань отримання субсидії, а звернулася до суду з даним позовом у 2009 році, строк позовної давності останньою пропущено не було.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно визначився щодо правовідносин, які виникли між сторонами, та норм матеріального права, які підлягають до застосування при вирішені даного спору, надав належну оцінку наявним у справі доказам, а тому обґрунтовано задоволив позов.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи наведене, керуючись, ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити
Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 26 листопада 2009 року у зазначеній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом вірно: