Справа № 2а-10576/09/2570
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"27" серпня 2009 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Житняк Л.О.
при секретарі - Григор’євій О.В.
за участю позивача - ОСОБА_2
та представника відповідача - Замури Л.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу № 2а-10576/09/2570
за позовом ОСОБА_2
до Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області
про зобов’язання виконати певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
05.08.2009 позивач звернувся до суду з позовом до Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області (далі - Управління) про визнання дій відповідача незаконними, зобов’язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та зобов’язання змінити у наказі про звільнення підставу звільнення з «за власним бажанням» на «за сімейними обставинами».
Свої вимоги позивач мотивує тим, що він проходив службу в органах кримінально-виконавчої системи та органах внутрішніх справ, вимушений був звільнитись за сімейними обставинами, у зв’язку з погіршенням стану здоров’я матері, інваліда першої групи, будучи опікуном останньої, згідно Рішенням Виконавчого комітету Деснянської районної ради народних депутатів м. Чернігова. Управління повинно було йому виплатити одноразову грошову допомогу при звільнення у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, але цього виконано не було. На звернення до Управління про розгляд даного питання про виплату цієї допомоги отримав відповідь та копію висновку службового розслідування по факту звернення, в якому вказано, що йому вихідна допомога при звільненні не передбачена.
У судовому засіданні позивач відмовився від позовних вимог в частині зобов’язання Управління змінити у наказі про його звільнення від 18.09.2006 № 98о/с підставу звільнення з «за власним бажанням» на «за сімейними обставинами», в іншій частині підтримав позовні вимоги та просив задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені у позові.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, в судовому засідання надав заперечення на позов, зазначивши, що не погоджується з вимогами позову частково. Мотивуючи тим, що позивач проходив службу в органах кримінально-виконавчої системи та органах внутрішніх справ, звільнився, згідно наказу від 18.09.2006 № 98о/с, підставою для звільнення був поданий позивачем рапорт на ім'я керівництва управління. Причина відсутності рапорту в особовій справі позивача не відома. А отже погодитись з позовною вимогою про внесення змін до наказу про звільнення позивача у запас Збройних Сил з (за власним бажанням) на (за сімейними обставинами) відповідач не може. Щодо питання виплати позивачу одноразової грошової допомоги то необхідно зазначити, що Управління є бюджетною установою і свою фінансову діяльність здійснює керуючись Бюджетним кодексом України та річним кошторисом, яким визначаються всі фінансові видатки Управління. Річна сума грошових коштів, призначена для видання грошового забезпечення, яке складається з основного і додаткового, передбачається кошторисом доходів та видатків.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав:
Відповідно до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд, при вирішенні справи, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. З огляду на ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, суд враховує, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову лише за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже з урахуванням того, що відповідач на відмові в задоволенні позову, у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду не наполягав, суд вважає за необхідне розглянути і вирішити справу в порядку, встановленому цим Кодексом.
ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішньої служби та кримінально виконавчої системи, що відповідає записам особової справи (наданої суду для огляду відповідачем).
Відповідно до наказу Управління від 18.09.2006 № 98 о/с був звільнений з посади водія-співробітника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Чернігівській області з 19.09.2006, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні 14 років 08 місяців 01 день, у пільговому обчисленні 17 років 06 місяців 27 днів. Підставою для звільнення був поданий позивачем рапорт на ім'я керівництва Управління від 19.09.2006.
Згідно ч.5 ст. 8 Постановою Кабінету Міністрів УРСР «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» від 29.07.1991 № 114 (далі Постанова № 114) дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться: за станом здоров’я — відповідно до висновків військово-лікарської комісії; у зв’язку із скороченням штатів — у разі відсутності можливості використання на службі; за власним бажанням — при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов’язків; у зв’язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства, відомства (організації, установи); за службовою невідповідністю; у разі скоєння злочину, після набрання законної сили обвинувальним вироком суду; через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України; у зв’язку з непроходженням випробування в період іспитового строку.
Та відповідно до ст. 63 Постанови № 114 особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):
а) за віком — при досягненні віку, встановленого для них пунктом 5 цього Положення;
б) через хворобу — у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час — обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії;
в) через обмежений стан здоров’я — у разі визнання їх придатними до військової служби поза строєм у мирний час (у військовий час — обмежено придатними I-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії при неможливості використання їх на службі у зв’язку з відсутністю відповідних вакантних посад;
г) за вислугою строку служби, передбаченого договором, якщо особи рядового і молодшого начальницького складу не виявляють бажання продовжувати службу;
д) через службову невідповідність;
є) за порушення дисципліни;
ж) за власним бажанням — при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов’язків;
з) через скорочення штатів — при відсутності можливості подальшого використання на службі;
и) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;
і) у зв’язку з непроходженням випробування в період іспитового строку.
В силу ч. 2 ст. 9 Закону України від 04.04.2006 № 3591 «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, але як вбачається з матеріалів справи такої допомоги позивачу виплачено не було.
ОСОБА_2 звернувся окремо з заявою до Управління щодо виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Управлінням було проведено службове розслідування по цьому питанню та складено висновок службового розслідування по факту звернення ОСОБА_2 щодо невиплати вихідної допомоги під час звільнення з 19.09.2006, яким встановлено, що ця допомога йому не передбачена, через причину звільнення «за власним бажанням», яка не входить в перелік згідно чинного законодавства.
Розглядаючи позовні вимоги необхідно врахувати, що при огляді особової справи позивача та згідно пояснень та заперечень представника відповідача, причина відсутності рапорту про звільнення в особовій справі відповідачу невідома.
Таким чином відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позов.
Враховуючи вимогу зазначеної норми Кодексу судом визнано, що в судовому засіданні представник відповідача не довів правомірність дій Управління щодо зазначення причини звільнення у наказі про звільнення та невиплати одноразової грошової допомоги в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
При цьому доведений факт відсутності рапорту позивача в матеріалах особової справи дає підстави суду не враховувати висновки проведеної службової перевірки як такі, що не ґрунтуються на належних доказах. Крім того є беззаперечною обставиною той факт, що позивач вимушений був звільнитись за сімейними обставинами, у зв’язку з погіршенням стану здоров’я матері, інваліда першої групи (посвідчення АБ № 460607 від 01.04.2003), будучи опікуном останньої, згідно Рішенням Виконавчого комітету Деснянської районної ради народних депутатів м. Чернігова від 12.04.1993 № 82 (а. с. 7-8), та маючи батька-пенсіонера (посвідчення П № 022566 від 25.07.1986) з діагнозом – цукровий діабет ІІ тип, середнього ступеню важкості, субкомпенсований (а. с. 9-10). Наведене відповідачем не спростовується та не заперечується.
Також безпідставними є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної допомоги, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. ч. 2 ст. 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців».
Отже, оскільки встановлено порушення відповідачем вищезазначених норм Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» та Постанови Кабінету Міністрів УРСР «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», суд визнає право позивача на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
З огляду на встановлене, за наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню. А в частині відмови від позовних вимог щодо зобов’язання Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Чернігівській області змінити у наказі про звільнення від 18.09.2006 № 98о/с підставу звільнення з «за власним бажанням» на «за сімейними обставинами» провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 157, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати дії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Чернігівській області незаконними.
Зобов’язати Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
В частині позовних вимог про зобов’язання Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Чернігівській області змінити у наказі про звільнення ОСОБА_2 від 18.09.2006 № 98о/с підставу звільнення «з власного бажання» на «за сімейними обставинами» провадження у справі - закрити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Л.О.Житняк
Постанову виготовлено в повному обсязі 31.08.2009.