Справа № 142/564/18

Провадження № 33/772/830/2018

Категорія: 251

Головуючий у суді 1-ї інстанції Щерба Н. Л.

Доповідач: Мішеніна С. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 р. м. Вінниця

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративне правопорушення Апеляційного суду Вінницької області Мішеніна С.В,

за участю прокурора - Михайлини О.М.

захисника-Панасюка І.І.

розглянувши апеляційну скаргу начальника Піщанського відділу Бершадської місцевої прокуратури Компанійця В.Л. на постанову Піщанського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2018 року

відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Піщанка Піщанського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, працюючого старшим державним інспектором митного поста "Піщанка" Вінницької митниці Державної фіскальної служби

про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю складу і події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 - 6 КУпАП, -

В с т а н о в и в :

Постановою Піщанського районного суду Вінницької області від 10.09.2018 року ОСОБА_4 визнано невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Як зазначено у постанові, відповідно до протоколу 19 червня 2018 року до Піщанського районного суду Вінницької області від управління захисту економіки у Вінницькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України надійшов протокол про адміністративне правопорушення № 137 від 06 червня 2018 року, в якому зазначено, що ОСОБА_4, будучи старшим інспектором митного поста "Піщанка" Вінницької митниці Державної фіскальної служби, тобто суб'єктом, визначеним підпунктом "в" п.1 ч. 1 ст. 3 ЗУ "Про запобігання корупції", в порушення вимог ч. 1 ст. 45 вказаного Закону, несвоєчасно подав без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме подав декларацію 17 квітня 2018 року.

Начальник Піщанського відділу Бершадської місцевої прокуратури Компанієць  В.Л. подав апеляційну скаргу, просив скасувати постанову Піщанського районного суду Вінницької області від 10.09.2018 року щодо ОСОБА_4 про закриття провадження у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, прийняти нову постанову, якою визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП України. Вимоги мотивовано тим, що постанова є незаконною та необгрунтованою, оскільки прийнята з порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з'ясування усіх обставин адміністративної справи та належної оцінки наявних в ній доказів. ОСОБА_4 був зобов'язаний подати декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування до 00:00 01.04.2017 року. З витягу послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_4, наданих управлінням інформаційно-аналітичних систем та захисту інформації НАЗК вбачається, що ОСОБА_4 розпочав сесію в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування о 21 год. 15хв. 32 сек. 19.03.2018 року натиснув кнопку «Подати документ», відкрито сторінку накладення ЕПЦ та закінчено сесію без підтвердження ЕПЦ, а о 1 год. 41 хв. 55 сек., документ подано, подання не підтверджено ЕПЦ.

Відповідно до листа № 07-530 від 27.04.201 року ДП «Українські спеціальні системи» близько 12-00 год.15.03.2018 року Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування не функціонував, о 12-40 год. 15.03.2018 року роботу реєстру відновлено, починаючи із зазначеного часу і до 27.04.2018 року портал Реєстру функціонує у штатному режимі. Таким чином, такі відомості повністю спростовують твердження ОСОБА_4 про те, що декларація ним подана 19.03.2018 року та те, що він в подальшому не зміг перевірити її подання через незадовільну роботу сайту.

Прокурор вважає, що в судовому засіданні першої інстанції повністю доведено наявність у діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ст. 172-6 КУпАП та його події.

Згідно ст.8 Конституції України в якій визначається і діє принцип верховенства права, за яким Конституція має вищу юридичну силу, а закони і ніші нормативно-правові акти приймаються на її основі та повинні їй відповідати. Однією з основних засад судочинства, які закріплені ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, у зв"язку з цим прокурор звертається із оскарженням вказаного рішення.

Захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_4 подали клопотання про повернення апеляційної скарги прокурора Бершадської місцевої прокуратури Компанійця В.Л., як таку, що подана особою, яка не наділена правом апеляційного оскарження.

Під час апеляційного розгляду прокурор Михайлина О.М. підтримав апеляційну скаргу, просив задоволити з підстав наведених у апеляційній скарзі.

Захисник ОСОБА_6 підтримав клопотання про повернення апеляційної скарги прокурору.

Вислухавши пояснення прокурора Михайлини О.М., захисника ОСОБА_6 дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Дійсно ч.1 ст. 250 КУпАП, передбачено, що прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення, окрім іншого, має право оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення. Частиною другою зазначеної статті визначено, що при провадженні у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 172-4 - 172-9 КУпАП участь прокурора у розгляді справи судом є обов'язковою.

Стаття 250 КУпАП викладена в редакції Закону України №221-V11 від 18.04.2013 року, проте в подальшому повноваження прокурора були змінені Законом України «Про прокуратуру» № 1697- V11 від 14.10.2014 року.

Внесені зміни відповідають повноваженням прокурора, які визначені у розділі 1V Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року.

При цьому законодавцем не були внесені зміни до ст.250 КУпАП, яка знаходиться не в Главі 24 «Оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення», а в Главі 18 КУпАП України «Основні положення».

Частиною 2 ст. 294 КУпАП визначено вичерпний перелік осіб, які мають право апеляційного оскарження, до яких належать особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законний представник, захисник, потерпілий, його представник.

Згідно ч.2 ст. 294 КУпАП зі змінами, внесеними Законом України від 16.03.2017 № 1952-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб», прокурор може оскаржити відповідну постанову судді лише у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП, тобто при здійсненні нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів виключно при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Тобто прокурор може реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справах про адміністративні правопорушення у визначених законом випадках виключно на стадії виконання судового рішення.

В інших випадках, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга підлягає поверненню прокурору як така, що подана особою, яка не наділена правом апеляційного оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, дана справа ніяким чином не пов'язана із застосуванням заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи ОСОБА_4

Тому, в даному випадку, прокурор не наділений функцією нагляду у відповідності до ч. 5 ст. 7 КУпАП та не має повноважень на оскарження судового рішення згідно ч. 1 ст. 287 КУпАП та ч. 2 ст. 294 КУпАП.

Виходячи із загальних положень про дію у часі та дію спеціального закону по відношенню до загального, суд приходить до висновку, що апеляційному суду слід керуватися ст. 287, ст. 294 ч.2 КУпАП України, які не передбачають право прокурора на апеляційне оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення , якщо нею не застосовано до особи захід примусового характеру, пов'язаний з обмеженням особистої свободи, оскільки ці норми відповідають повноваженням прокурора, визначеним самим Законом «Про прокуратуру», яким не надано прокурору право на апеляційне оскарження постанови у справах про адміністративне правопорушення.

Положення ст. 250 КУпАП викладені з урахуванням повноважень прокурора, які йому надавав попередній Закон «Про прокуратуру», з прийняттям нового Закону ці повноваження втрачають силу, оскільки діє спеціальний закон, який прийнятий пізніше.

Статтею 19 Конституції України, яка є нормою прямої дії, встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Закон «Про прокуратуру» не наділяє прокурора повноваженнями на апеляційне оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи (рішення «Щокін проти України»).

Ухвалою Конституційного суду України № 49-у/2015 від 08.12.2015 року, встановлено, що питання оскарження прокурором постанов суду у справах про адміністративне правопорушення регулюється різними положеннями Кодексу, які не узгоджуються між собою, усунення таких неузгодженостей може бути вирішене лише у законодавчому порядку Верховною радою України, як єдиним органом законодавчої влади в Україні.

До цього часу неузгодженості в КУпАП законодавчим органом не усунуті.

З огляду на викладене вимоги прокурора про розгляд апеляційної скарги, в якій ставиться питання про значне погіршення становища особи, відносно якої прийняте рішення районним судом про закриття справи, не відповідає наведеним вище вимогам Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини.

Таким чином, апеляційна скарга подана прокурором на постанову Піщанського районного суду Вінницької області від 10.09.2018 року, виходячи зі змісту ч.2 ст.294 КУпАП підлягає поверненню прокурору, у зв'язку з відсутністю у прокурора права на апеляційне оскарження даного судового рішення.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в:

Клопотання захисника ОСОБА_6, ОСОБА_4 задоволити.

Апеляційну скаргу начальника Піщанського відділу Бершадської місцевої прокуратури Компанійця В.Л. на постанову Піщанського районного суду Вінницької області від 10.09.2018 року повернути прокурору, як таку, що подана особою, яка не наділена правом апеляційного оскарження.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Вінницької області С.В. Мішеніна

Суддя : /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя: