ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 538/1280/18 Номер провадження 11-сс/814/37/18Головуючий у 1-й інстанції Ощинська Ю.О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Нізельковської Л.В.               

суддів – Захожая О.І., Корсун О.М.,

із секретарем – Шевченко І.М.

за участі прокурора – Тютюнника В.В.,

представника ТОВ „Дружба Яхниківська” – адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора Лохвицького відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області на ухвалу слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 14 вересня 2018 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Лохвицького ВП ГУНП в Полтавській області про арешт майна, а саме: посівів рослин агрокультури - кукурудзи, що перебувають на земельній ділянці, площею у 67,78 га., яка знаходиться за межами населених пунктів на території Яхниківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, із забороною здійснювати збір врожаю кукурудзи на вказаній земельній ділянці, в тому числі вживати заходи щодо його пошкодження, псування, знищення посівів рослин кукурудзи, які на ній знаходяться.

Як вбачається зі змісту клопотання, слідчим відділом Лохвицького ВП ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42018171240000109 від 07.08.2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.

В клопотанні слідчого зазначено, що невідомі особи, всупереч ст.ст. 124-125 Земельного кодексу України, без укладення відповідних договорів оренди землі, виготовлення та затвердження проекту землеустрою, отримання дозволу (рішень, розпоряджень, наказів) про передачу в користування (оренду) земельної ділянки, самовільно зайняли сім земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 178,6599 га., в тому числі і окремо виділену земельну ділянку площею у 67,7800 га., які розташовані за межами населених пунктів на території Яхниківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, які на весні обробили та засіяли сільськогосподарськими культурами ячменя, кукурудзи, соняшника та пшениці. Згідно розрахунку, шкода заподіяна в наслідок самовільного зайняття земельних ділянок площею 178,6599 га. становить 286 459,52 грн.

Тому, з метою захисту суспільства та держави від кримінального правопорушення, забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування у кримінальному провадженні, досягнення дієвості кримінального провадження, недопущення знищення, заволодіння сільськогосподарськими культурами, забезпечення подальшого повернення державі збитків шляхом вжиття відповідних заходів, проведення необхідних експертиз, досліджень та оглядів, виникла необхідність у накладенні арешту на посіви рослин кукурудзи.

Відмовляючи в задоволенні клопотання, слідчий суддя послався на відсутність правових підстав для накладення арешту на вказане в клопотанні майно. Окрім того, слідчим не обгрунтовано та не надано суду належних відомостей про те, яким саме чином буде збережено сільськогосподарську продукцію, яка є такою, що швидко псується. Водночас, в матеріалах провадження відсутні дані, що підтверджують факт визнання вказаної агрокультури речовим доказом.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати у зв’язку із невідповідністю його висновків фактичним обставинам кримінального провадження, та ухвалити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на майно шляхом встановленням заборони будь-яким фізичним чи юридичним особам псувати, знищувати, а також здійснювати збір врожаю, в тому числі із застосуванням спеціальної сільськогосподарської техніки та покладенням контролю за якістю та кількістю даного арештованого майна (врожаю) у відповідності до чинного законодавства на ГУ ДФС та його структурні підрозділи. Вказав, що посіви кукурудзи вирощуються на самовільно зайнятій земельній ділянці, є доказом злочину, а отриманий врожай є результатом злочинної діяльності. При цьому зазначив, що майно на даний момент знаходиться у володінні невстановленої органом досудового розслідування особи та в будь-який момент може бути знищене чи сховане.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, заперечення представника володільця майна ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170, 173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до положень ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч.2 ст.170 КПК України);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Розглядаючи клопотання слідчого, слідчий суддя перевірив вказані обставини та дійшов правильного висновку про те, що законних підстав для накладення арешту немає.

Диспозицією ч.1 ст.197-1 КК України передбачено відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди власнику або законному володільцю. Враховуючи це, доказове значення урожаю кукурудзи для доведення факту вчинення зазначених у диспозиції статті дій, є сумнівним. При цьому слідчим належним чином не мотивовано мету їх зберігання в якості речових доказів. Більше того, жодних пояснень про те, яким саме чином буде збережено сільгосппродукцію, яка є такою, що швидко псується та безпосередньо знаходиться на полях, прокурор під час апеляційного розгляду не навів, матеріали клопотання такої інформації не містять.

Так само прокурор не зміг пояснити, в чому саме полягає спричинена злочином майнова шкода, жодних обґрунтувань з цього приводу суду не надано. При цьому представник володільця майна надав апеляційному суду копію платіжного доручення, згідно якого ТОВ „Дружба Яхниківська” відшкодовано шкоду внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок в сумі 286 460, 44 грн. ще до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

З урахуванням вищенаведеного, підстав для накладення арешту на майно немає, а отже ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою і скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 14 вересня 2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна в межах кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

                                                      СУДДІ:

            ОСОБА_1                ОСОБА_3               ОСОБА_4