Справа № 345/1101/17

Провадження № 22-ц/4808/42/18

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Юрчак Л. Б.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Девляшевського В.А.,

суддів: Бойчука І.В., Фединяка В.Д.,

секретаря: Возняк В.Д.,

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Калуського міськрайонного суду, ухвалене головуючим суддею Юрчаком Л.Б. 27 червня 2018 року в порядку спрощеного позовного провадження,

в с т а н о в и в:

У березні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_4 із позовом про стягнення боргу, посилаючись на те, що 08.04.2013 року він надав відповідачу в борг грошові кошти в сумі 130 000 грн зі сплатою 25% річних, що підтверджується власноручно написаною розпискою відповідача. На неодноразові його звернення до ОСОБА_4 про повернення грошових коштів та відсотків за їх користування, відповідач не реагував, а тому ОСОБА_5 просив стягнути з нього у судовому порядку заборгованість у розмірі 254 583,18 грн, з яких: 130 000 грн - основна заборгованість та 124 583,18 грн - відсотки за користування коштами.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 27 лютого 2018 року первісного позивача ОСОБА_5, у зв'язку зі смертю, замінено на його правонаступника - ОСОБА_2.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 27 червня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 254 583,18 грн боргу та 7 546 грн судових витрат.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на неповне з'ясування та недоведеність судом обставин, що мають значення для справи, а також на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права. Зокрема, зазначає апелянт, судом першої інстанції не було враховано того, що з первісним позивачем ОСОБА_5 у них були дружні відносини та між ними було досягнуто усної згоди про зменшення розміру відсотків за користування коштами до 24%. Відповідач ОСОБА_4 вважає передчасними майнові вимоги ОСОБА_2 до нього як боржника за борговою розпискою, оскільки при зверненні до нотаріуса вона не вказала про своє право на майнові права щодо розписки та отримала свідоцтво про право на спадщину без зазначення переходу права спадкування на спірні кошти. На думку відповідача, судом першої інстанції були враховані доводи лише позивача та не взято до уваги його пояснення щодо повернення частини коштів первісному позивачу та зменшення розміру відсотків за користування коштами. Також апелянт вважає невірним здійснення судом першої інстанції розгляду справи в порядку спрощеного провадження, оскільки ціна позову перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а позовні вимоги виникають з підстав спадкування. Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, ОСОБА_4 просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2

В надісланому на адресу апеляційного суду відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечила, зазначивши, що після смерті свого чоловіка - первісного позивача ОСОБА_5, вона прийняла спадщину і не відмовлялась від неї. А тому вона є належним правонаступником ОСОБА_5 Також позивач вказала, що видача свідоцтв щодо майнових прав за розписками не передбачена законодавством. Більш того, ОСОБА_2 звертає увагу суду на те, що відповідач ще за життя її чоловіка позичені кошти не повернув, у зв'язку з чим він був вимушений звернутися до суду.

ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився з невідомих причин, хоч судове повідомлення було вручено завчасно. Отже, є правові підстави для розгляду справи у його відсутності.

Представник ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечив. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач не виконав прийняті на себе зобов'язання щодо повернення грошових коштів за договором позики, а тому є підстави для стягнення з нього заборгованості. Апеляційний суд з цими висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші визначені родовими ознаками речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із вимогами частини 2 ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 08.04.2013 року ОСОБА_5 надав ОСОБА_4 в борг грошові кошти в сумі 130 000 грн, зі сплатою 25% річних за користування коштами, які останній зобов'язався повернути на вимогу, про що була складена розписка (а.с.117).

03.01.2017 року ОСОБА_5 звернувся до відповідача з вимогою про повернення йому боргу, яку ОСОБА_4 отримав 06.01.2017 року. Однак, у визначений строк ОСОБА_4 кошти не повернув (а.с.5-7).

Заборгованість, яка станом на день подання позову склала 254 583,18 грн, з яких: 130 000 грн - основна заборгованість та 124 583,18 грн - відсотки за користування коштами підтверджується зазначеним в позовній заяві розрахунком, правильність якого жодними належними та допустимими доказами не спростовано (а.с.1-2).

Посилання апелянта на те, що між ним та ОСОБА_5 існувала усна домовленість про зменшення розміру відсотків з 25 до 24, апеляційний суд відхиляє, оскільки, по-перше, така домовленість не оформлена у передбаченому законодавством порядку. А по-друге, будь-яка усна домовленість між сторонами договору позики (в даному випадку позики на суму 130 000 грн) суперечить положенню ч. 2 ст.1047 ЦК України, за якою договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Апеляційний суд також відхиляє твердження відповідача про те, що позовні вимоги правонаступника померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_2 є передчасними у зв'язку із відсутністю у неї права спадкування на спірні кошти на підставі такого.

За змістом ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено і довідкою приватного нотаріуса Гаврилюка О.І. №77/02-14 від 10.05.2018 року підтверджується, що ОСОБА_2 дійсно є спадкоємцем ОСОБА_5 за законом, а інших спадкоємців, які прийняли спадщину або подали заяву про прийняття спадщини, немає (а.с.116). Апеляційний суд зауважує, що оскільки боргова розписка не є документом, який безспірно підтверджує право власності, свідоцтво про право на спадщину на таке право майнової вимоги спадкоємця нотаріусом не могло бути видане. Однак, ця обставина не перешкоджає у реалізації права спадкоємця на отримання боргу.

Тому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_2, як спадкоємця ОСОБА_5, щодо спірних коштів підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вище викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в даній справі ухвалив рішення з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Тому підстав для скасування рішення немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду від 27 червня 2018 року в даній справі - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.

Повний текст постанови складено 22 жовтня 2018 року.

Суддя-доповідач: В.А. Девляшевський

Судді: І.В. Бойчук

В.Д. Фединяк