КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-кп/824/323/2018 Головуючий у І-й інстанції: Первушина О.С.

Категорія: ч.1 ст. 286 КК України Доповідач: Юденко Т.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

Головуючого судді Юденко Т.М.

суддів Ігнатова Р.М., Маліновського О.А.

секретаря судового засідання Кичігіної О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,

за апеляційними скаргами прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 МашковськогоВ.Р., потерпілої і цивільного позивача - ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Льовочкіна А.О.

потерпілої - ОСОБА_3

представника потерпілої - ОСОБА_4

захисника - Ратушного С.І.

обвинуваченого - ОСОБА_1

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та йому призначено покарання у виді 1 року обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Ні підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладенням обов`язків: протягом іспитового строку не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, періодично з'являтися для реєстрації та повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 до ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» задоволено частково та стягнуто з ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування за шкоду, завдану здоров'ю, в розмірі 1129 гривень.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 8 000 гривень.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 03.06.2016 року приблизно о 09 годині 35 хвилин, перебуваючи за кермом технічно справного автомобіля марки «Volkswagen Passat 1.8T», державний номерний знак НОМЕР_1, припаркованого поблизу правого краю проїзної частини вул. Козацької напроти буд. №118-А зі сторони вул. Жуковського у напрямку вул. Водогінної в м. Києві, будучи неуважним, неправильно зреагував на зміну дорожньої обстановки та відчиняючи водійські двері автомобіля, створив перешкоду для потерпілої ОСОБА_3, яка рухалась на велосипеді марки GT «Avalance» у попутному напрямку, чим порушив вимоги п.п. 2.3 б) та 15.13 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого відбулося зіткнення велосипеда з відчиненими дверима автомобіля, в результаті чого потерпіла ОСОБА_3 отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження (закритий перелом руки).

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування закону України по кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України до 1 року обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Вважає, що суд незаконно призначив обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75 КК України та звільнив його від відбування покарання з випробуванням, врахувавши обставини, які не можуть слугувати підставою для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

Також зазначає, що суд належним чином не врахував, що обвинувачений залишив місце вчинення кримінального правопорушення, вину у вчиненні злочину не визнав, не розкаявся, завдані ним збитки потерпілій не відшкодував та не попросив вибачення за вчинене.

Потерпіла ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить змінити вирок суду в частині призначеного покарання, призначивши ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, без звільнення останнього від відбування основного покарання та задовольнити її цивільний позов в повному обсязі.

Вважає, що ОСОБА_1, вчинив дії, які свідчать про його намагання приховати сліди злочину: забрав з місця злочину предмети, що мають відношення до ДТП і не повідомив про ДТП органи поліції.

Вказує, що обвинувачений своєї вини у вчиненому не визнав та не розкаявся, а тому вважає призначене ОСОБА_1 покарання доволі м`яким.

Звертає увагу, що вартість витрат на її лікування за наслідком ДТП становить 44 211 грн.; вартість ремонту належного їй велосипеду становить 2033 грн., на що вказують копії чеків, які знаходяться в матеріалах справи.

Також зазначає, що оскільки відповідальність ОСОБА_1 застрахована в АТ «»УОСК» на підставі полісу ОСЦПВВНТЗ серії АЕ № 3578458, то АТ «»УОСК» було зобов`язане сплатити їй страхове відшкодування до 27.09.2016, яке дотепер не сплачено.

Вважає, що заявлений нею до ОСОБА_1 позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. є обґрунтованим та відповідає вимогам розумності і справедливості.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження відносно нього у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Вважає, що висновки суду у прийнятому рішенні не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Зазначає, що він не оспорюючи час та місце події, щиро виявляючи жаль та сум з приводу отримання потерпілою тілесних ушкоджень, послідовно заперечує свою винуватість, як водія, у вказаній ДТП, що підтверджує і свідок ОСОБА_6

Звертає увагу, що посилання на залишення ним місця пригоди з метою уникнення відповідальності спростовується фактичними обставинами справи.

В запереченні на апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_3, АТ «УОСК» в особі генерального директора ОСОБА_7 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги потерпілої в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений відмовився від своїх апеляційних вимог.

Відповідно до вимог ст. 403 КПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу має право відмовитись від неї до закінчення апеляційного розгляду.

За відсутності заперечень інших учасників кримінального провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та здійснити судовий розгляд у межах апеляційних вимог інших учасників кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін кримінального провадження, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, за обставин викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються наявними у ньому доказами, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються, а тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України.

За встановлених судом фактичних обставин, кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості, є правильною.

Покарання ОСОБА_1 призначено судом у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, і є правильним.

Зокрема, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, який раніше судимий, одружений, являється єдиною дитиною в сім`ї та доглядає за матір`ю, ОСОБА_8, 1931р.н., відсутність обтяжуючих покарання обставин, і правильно призначив йому покарання у виді 1 року обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік та на підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та поклав на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, з чим колегія суддів погоджується, як з необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для застосування до ОСОБА_1 більш тяжкої міри покарання за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, у виді 1 року обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, як про те в апеляційній скарзі просить прокурор, колегія суддів не вбачає та приходить до висновку про залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення.

Щодо апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_3 про збільшення їй відшкодування моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_1, колегія суддів виходить з вимог ч.1 ст. 128 КПК України про те, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Суд визначає розмір моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Ці вимоги судом першої інстанції дотримані не в повній мірі.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно встановив моральні страждання потерпілої від завданої шкоди її здоров`ю, однак визначене ним відшкодування моральної шкоди у розмірі у розмірі 8 000 гривень явно не відповідає встановленим обставинам кримінального провадження та його наслідкам, а тому доводи апеляційної скарги потерпілої щодо збільшення суми моральної шкоди, стягнутої на її користь заслуговують на увагу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпіла ОСОБА_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, які виразилися у закритому переломі правої променевої кістки та якими їй було спричинено фізичний біль та розлад здоров'я на тривалий час, порушення нормального перебігу та якості життя, завдало душевних та моральних страждань, а тому виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості, колегія суддів вважає за необхідне збільшити розмір відшкодування моральної шкоди до 20 000 гривень, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, таким чином змінивши вирок суду у цій частині та задовольнивши частково апеляційну скаргу потерпілої.

У решті вирок суду залишити без зміни.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заявив клопотання про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році», мотивуючи його тим, що він має матір, яка досягла 70-річного віку, у якої немає інших дітей.

Відповідно до п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», який набув чинності 07 вересня 2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, підлягають особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким чи особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.

За матеріалами даного кримінального провадження ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні злочину, який не є тяжким чи особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, і вирок стосовно нього не набрав законної сили, а також він є єдиною дитиною в сім`ї та має матір - ОСОБА_8, 1931р.н., яка досягла 70-річного віку, що підтверджується довідкою в.о. старости Андрушківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області ОСОБА_9 № 168 від 03.08.2018.

Під дію ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», яка обмежує коло осіб, до яких може бути застосовано амністію, ОСОБА_1 не підпадає.

Також, на підставі ч. 1 ст. 15 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_1 підлягає звільненню від додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання ОСОБА_1 та звільнити його від відбування покарання, призначеного вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року на підставі п. «є» ст. 1, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про амністію у 2016 році».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 350, 404, 405, 407, 418 КПК України, ст. 86 КК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Прийняти відмову ОСОБА_1 від апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 Машковського В.Р. залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу потерпілої і цивільного позивача - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року відносно ОСОБА_1 змінити в частині цивільного позову, збільшивши суму відшкодувань моральної шкоди і стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 20 000 (двадцять тисяч) гривень завданої моральної шкоди.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році» задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування основного та додаткового покарання, призначеного вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року на підставі п. «є» ст. 1, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Касаційна скарга може бути подана до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді _______________ _______________ _______________

Т.М. Юденко   О.А. Маліновський   Р.М. Ігнатов