КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/318/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Цокол Л.І.

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П., Присяжнюка О.Б.

секретаря судового засідання Четверикової О.С.

за участю:

представника власника майна ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги представника власника майна ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, прокурора відділу Генеральної прокуратури України Ганжи О.М., на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Головного слідчого управління Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань Генеральної прокуратури України Ганжи О.М. та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене під час обшуку 04.07.2018 за місцем проживання ОСОБА_1, а саме: пластикова картка «Приват банк» НОМЕР_1.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник власника майна ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_2 та прокурор відділу Генеральної прокуратури України Ганжа О.М., подали апеляційні скарги.

Так, адвокат ОСОБА_2 в поданій апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги адвокат зазначає, що 09.08.2018 винесено судове рішення, у відповідності до якого пластикова картка «Приват Банк» НОМЕР_1 підлягає поверненню ОСОБА_1 Вказує на невідповідність арештованого майна вимогам ст. 98 КПК України.

Крім того, адвокат зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Прокурор відділу Генеральної прокуратури України Ганжа О.М. в поданій апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її необґрунтованість та невмотивованість, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про арешт майна.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки вилучене під час обшуку майно, постановою слідчого від 05.07.2018 визнано у даному кримінальному провадженні речовими доказами, у зв'язку із чим наявні правові підстави для накладення арешту.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити та заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України перебувають матеріали досудового розслідування № 42017000000003113, відомості про яке 30.09.2017 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за підозрою ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

Прокурор другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Головного слідчого управління Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань Генеральної прокуратури України Ганжа О.М. звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, тимчасово вилучене під час обшуку 04.07.2018 за місцем проживання ОСОБА_1, яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2018 задоволено частково та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене під час обшуку 04.07.2018 за місцем проживання ОСОБА_1, а саме на пластикову картку «Приват банк» НОМЕР_1

Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційних скарг такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя, прийшов до правильного висновку, що клопотання прокурора відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання адвоката на невідповідність арештованого майна критеріям визначеним ст. 98 КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами провадження, а саме постановою про визнання речовим доказом від 05 липня 2018 року, відповідно до якої, пластикова картка «Приват банк» НОМЕР_1, на яку накладено арешт, визнана речовим доказом (а.с. 23-24).

Посилання адвоката на судове рішення від 09.08.2018 як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, не заслуговують на увагу, оскільки дане рішення не є предметом розгляду у даному судовому засіданні та не тягне за собою його скасування, з огляду на положення ст. 173 КПК України.

Твердження апелянтів про те, що оскаржувана ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження слід визнати непереконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді даного клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження, врахував наявність правових підстав для накладення арешту, можливість використання майна як доказ у кримінальному провадженні та навів в ухвалі мотиви з яких прийняв відповідне рішення.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Посилання прокурора на наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а саме двох пластикових карт «ПриватБанк» НОМЕР_2 та НОМЕР_1, слід визнати непереконливими, оскільки прокурором не надано доказів на підтвердження тих обставин, на які він послався у клопотанні, а саме відсутності фактів того, що пластикова картка номер НОМЕР_2 має відношення до даного кримінального провадження.

З урахуванням наведеного, твердження прокурора про те, що банківська картка «ПриватБанк» НОМЕР_2 визнана у даному кримінальному провадженні речовим доказом, слід визнати недостатніми для висновку про наявність правових підстав для накладення арешту на неї, з урахуванням доданих ініціатором клопотання доказів на його обгрунтування.

Інші доводи апеляційних скарг, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянтів щодо необґрунтованості, незаконності та невмотивованості ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2018 року, якою частково задоволено клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України Ганжи О.М. та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене під час обшуку 04.07.2018 за місцем проживання ОСОБА_1, а саме: пластикову картку «Приват банк» НОМЕР_1, - залишити без змін, а апеляційні скарги представника власника майна ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2 та прокурора відділу Генеральної прокуратури України Ганжи О.М., - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

____________________ _______________________ ____________________

Масенко Д.Є. Глиняний В.П. ПрисяжнюкО.Б.