Справа № 2-а-8530/09/1570
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 січня 2010 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стефанова С.О.,
секретаря судового засідання Мірзи О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом казенного підприємства СКБ «Молнія» до Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі м. Одеси про скасування рішення № 1089 від 22.07.2005 р. та вимоги № Ю-5242 від 05.05.2009 р. –
В С Т А Н О В И В:
Казенне підприємство СКБ «Молнія» (надалі по тексту – Позивач) звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі м. Одеси (надалі по тексту – Відповідач) з позовом про скасування рішення Відповідача про застосування фінансових санкцій №1089 від 22.07.2005 р. у сумі 38 865,86 грн. та скасування вимоги про сплату боргу №5242 від 05.05.2009 р. у розмірі 38 526,39 грн.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі посилаючись на те, що у зв’язку з тим, що страхові внески не можуть бути нараховані на не виплачену заробітну плату оскаржувальні рішення Відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі посилаючись на те, що Позивачем в частині скасування рішення пропущений строк на звернення до суду.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасності виплати заробітної плати» за №2103-ІV від 21.10.2004 р., оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до п. 1 ст. 17 Господарського кодексу України, система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно Законами України.
Згідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності вини (умислу або необережності).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», страхувальник зобов’язаний одночасно з одержанням в установах банків коштів на оплату праці перерахувати збір на пенсійне страхування.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у разі нестачі у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплат, виплата страхових внесків та заробітної плати здійснюється в пропорційних розмірах.
Частина 5 пункту 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає застосування до страхувальників фінансових санкцій у випадку несплати авансових платежів.
Відповідно до п. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», у разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
Стягнення недоїмки, відповідно до п. 4 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» здійснюється в першу чергу і має пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями та стягненнями (крім зобов’язань, щодо виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що заборгованість по страховим внескам до пенсійного фонду, нарахованих на заробітну плату за червень 2005 року, не підлягає примусовому стягненню до погашення заборгованості по заробітної плати за квітень – червень 2005 р.
Що стосується підпункту 5.1.4 пункту 5.1. Інструкції про порядок нарахування і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, яка затверджена постановою правління ПФУ 19.12.2004 р. під №64/8663, в якому зазначено, що нарахування за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески, судом не може застосовуватись оскільки її положення суперечать Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасності виплати заробітної плати» за №2103-ІV від 21.10.2004 р., що забороняється Перехідними положеннями цього Закону.
Щодо тверджень представників позивача про те, що п. 4 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» передбачено запровадження мораторію на стягнення майна підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство чи прийнято судові рішення про стягнення заробітної плати безпосередньо підприємства, то суд вважає, що це твердження не відповідає вимогам діючого законодавства України, оскільки дані положення розповсюджуються, як на вимогу про сплату недоїмки та застосовується у випадку порушення справи про банкрутство.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.
Відповідно до вимог п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при прийнятті рішення, які оскаржує Позивач, Відповідач діяв не на підставі закону, не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, Позивачем без поважних причин був пропущений річний строк для звернення до адміністративного суду в частині вимог, щодо скасування рішення Відповідача №1089 від 22.07.2005 р. Посилання представників позивача на пропущення строку звернення до суду у зв’язку з розглядом аналогічної справи у судовому порядку, судом не приймається, оскільки провадження у справі, відповідно до наявної в матеріалах справи ухвали господарського суду Одеської області (а.с.17) припинено 16.10.2007 р., тобто з моменту припинення провадження по аналогічній справі та до звернення до Одеського окружного адміністративного суду минуло більше року.
В ході розгляду справи відповідачами не було представлено суду належні доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову та правомірності прийнятих рішень.
Керуючись ст.ст. 99,100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов казенного підприємства СКБ «Молнія» до Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі м. Одеси про скасування рішення № 1089 від 22.07.2005 р. та вимоги № Ю-5242 від 05.05.2009 р. задовольнити частково.
Скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі м.Одеси № Ю-5242 від 05.05.2009 р.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.О. Cтефанов