. Справа № 2-а-9259/09/1570
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 грудня 2009 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стефанова С.О.,
секретаря судового засідання Мірзи О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу у справах громадянств, імміграції та реєстрації фізичних осіб ОМУ ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування висновку від 02.06.2009 року, -
В С Т А Н О В И В:
До суду звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту – Позивач) з позовом до Відділу у справах громадянств, імміграції та реєстрації фізичних осіб ОМУ ГУМВС України в Одеській області (надалі по тексту – Відповідач) про визнання протиправним та скасування висновку від 02.06.2009 року. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі зазначивши, що Відповідач, неправильно застосував положення п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іміграцію» та розширено витлумачив, підміняючи зміст статті закону, визнавши, що надання будь-яких неправдивих відомостей є підставою для скасування дозволу на імміграцію.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що при прийняті оскаржувального рішення, Відповідач діяв в рамках чинного законодавства та у межах наданих йому прав.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
13.04.2007 р. Позивач звернувся до Відповідача із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну. Підставою оформлення дозволу на імміграцію став шлюб з громадянкою України ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 06.01.2001 р. (а.с.11).
04.06.2007 р. Позивач, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» отримав дозвіл на імміграцію в Україну.
13.06.2007 р. Позивач отримав посвідку на постійне проживання в Україні серії ОД №0499 терміном дії: безстроково.
01.06.2009 р. з Управління Служби безпеки України в Одеській області на адресу Відповідача надійшла інформація про те, що громадянин Королівства Бельгії ОСОБА_1 представив про себе завідомо неправдиві відомості, а саме, приховав, що раніше перебував у громадянстві України. З клопотанням про вихід з громадянства України до Консульської установи не звертався.
02.06.2009 р. на підставі вищезазначеного керуючись п. 1. ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», Відповідачем прийнято оскаржувальний висновок (а.с.9,10), яким скасовано Позивачу дозвіл на імміграцію в Україну, анульовано в національному паспорті Позивача штамп «Дозволено постійне проживання в Україні», визнано недійсним та вилучено посвідку на постійне проживання в Україні серії ОД №0499 від 13.06.2007 р.
Згідно ч. 3. п. 1 ст. 3 Закону України «Про імміграцію», поза квотою дозвіл на імміграцію надається: одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з ким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію може бути скасований органом, який його видав, якщо з’ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.
Таким чином, судом встановлено, що Відповідач в порушення вищезазначеної норми права, скасував Позивачу дозвіл на імміграцію, на підставі відомостей, які не були та не могли, згідно чинного законодавства бути підставою для надання такого дозволу.
Суд проаналізувавши чинне законодавство, яке регулює правовідносини в сфері надання дозволу на імміграцію, приходить до висновку, що надання свідомо неправдивих відомостей чи помилкове надання неправдивих відомостей щодо суміжної інформації, яке не може вплинути на надання дозволу на імміграцію не впливає на право людини, щодо отримання такого дозволу.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищезазначене, суд вживши передбачені законом заходи, необхідні для повного та всебічного з’ясування обставин у справі, у т.ч. з урахуванням встановлених під час розгляду справи фактів, приходить до висновку, що висновок Відповідача є противоправним, у зв’язку з чим, суд задовольняє позовні вимоги Позивача в частині скасування висновку та визнання його протиправним.
Суд також вважає за необхідне на підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративни позов ОСОБА_1 до Відділу у справах громадянств, імміграції та реєстрації фізичних осіб ОМУ ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування висновку від 02.06.2009 року задовольнити.
Визнати протиправним висновок Відділу у справах громадянств, імміграції та реєстрації фізичних осіб ОМУ ГУМВС України в Одеській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Королівсва Бельгії ОСОБА_1 від 02.06.2009 р.
Скасувати висновок Відділу у справах громадянств, імміграції та реєстрації фізичних осіб ОМУ ГУМВС України в Одеській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Королівсва Бельгії ОСОБА_1 від 02.06.2009 р.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.О. Cтефанов