Справа № 2-а-2866/09/1570
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 грудня 2009 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стефанова С.О.,
секретаря судового засідання Мірзи О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Український науково – дослідний інститут радіо і телебачення» до Контрольно – ревізійного управління в Одеській області про визнання протиправними та скасування вимоги та визнання відсутності компетенції, -
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство «Український науково – дослідний інститут радіо і телебачення» (надалі по тексту – Позивач) звернулось до суду з позовом до Контрольно – ревізійного управління в Одеській області (надалі по тексту – Відповідач) в якому просить суд вимоги Відповідача у частині припису Позивачу прийняти відповідні заходи щодо відшкодування зайво нарахованої та сплаченої працівниками заробітної плати на загальну суму 20 252,24 грн. та зайво нарахованих внесків до фондів соціального страхування на загальну суму 7276,06 грн., викладені в листі від 12.08.2008 р. за №15 -05-28/2978 листом «Про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово – господарської діяльності», акті ревізії фінансово – господарської діяльності Державного підприємства «Український науково – дослідний інститут радіо і телебачення» за період з 01.01.2005 р. по 01.04.2008 р. №05-13/250 від 10.07.08 р. та у відповіді на заперечення, - визнати протиправними (надійсними), визнання відсутності у Відповідача компетенції з тлумачення умов колективного договору щодо термінів застосування мінімального розміру заробітної плати, стягнення з Відповідача сплаченого судового збору.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі посилаючись на те, що протиправність (недійсність) вимог відповідача про вжиття заходів щодо відшкодування зайво нарахованої та сплаченої працівниками заробітної плати на загальну суму 20 252,24 грн. та зайво нарахованих внесків до фондів соціального страхування на загальну суму 7 276,06 грн. полягає у неправильному застосуванні Відповідачем чинного законодавства та перевищенні своїх повноважень через присвоєння права тлумачення норм колективного договору.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі пославшись на законність своїх дій при проведенні перевірки, складанні її результатів та прийнятті оскаржувального припису.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
В період з 25.05.2008 р. по 03.07.2008 р. Відповідачем проведено ревізію фінансово – господарської діяльності Позивача за період 01.01.2005 р. по 01.04.2008 р. За результатами ревізії було складено акт №05-13/250 від 10.07.2008 р. (а.с.26-65), яким, зокрема встановлено, що Позивачем в порушення ст. 15 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.0.1995 р., ст. 18 «Кодексу законів про працю України», №322-УІІІ від 10.12.1971 р. та п. 23 Положення (стандарту) 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 посадові оклади працівників були підвищені на місяць раніше ніж це передбачено ст. 82 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік » та ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік », а саме посадові оклади в Інституті підвищено з 01.06.2006 р. замість 01.07.2006 р. та з 01.03.2007 р. замість 01.04.2007 р., внаслідок чого працівникам зайво нараховано та сплачено коштів на загальну суму 20 252,24 грн. Крім того, перевіркою встановлено, що Позивачем зайво нарахована сума внесків до фондів соціального страхування у розмірі 7 276,06 грн.
12.08.2008 р. Відповідачем внесено Позивачу вимогу про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово – господарської діяльності (а.с.24-25), згідно якої від Позивача вимагалось прийняти відповідні заходи щодо відшкодування зайво нарахованої та сплаченої працівникам заробітної плати на загальну суму 20 252,24 грн. та зайво нарахованих внесків до фондів соціального страхування на загальну суму 7276,06 грн., в подальшому не допускати порушень вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV, результати ревізії розглянути на виробничій нараді.
Судом, також встановлено, що згідно листа директора Державного підприємства «Український науково – дослідний інститут радіо і телебачення» від 26.08.2008 р. (а.с.159) на адресу Відповідача, результати ревізії були розглянуті на позачерговому засіданні НТР Інституту. Також, згідно вищезазначеного листа, наказом Позивача, бухгалтерією інституту проведено коригування заробітної плати та внесків до фондів соціального страхування.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про державну контрольно – ревізійну службу України» від 26.01.1993 р. №2939-ХІІ, головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.
Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті. Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оплату праці», форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
Згідно до ст. 18 Кодексу законів про працю України, Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.
Згідно п.3.3 Колективного договору Державного підприємства «Український науково – дослідний інститут радіо і телебачення», який прийнятий 18.04.2006 р. (а.с.91-102), передбачено, що формування тарифної сітки, тарифних ставок та встановлення посадових окладів працівникам провадиться на основі мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством. На порушення вищезазначених нормативних актів, Позивачем раніше термінів введення в дію розмірів мінімальної заробітної плати працівникам зайво нараховані та сплачені грошові кошти.
Посилання Позивача на лист Міністерства праці та соціальної політики України від 05.09.2008 р. (а.с.124), в якому з посиланням на ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зазначено, що в колективному договорі можуть встановлюватись додаткові порівняно з чинним законодавством угодами гарантії, та при умові, що підприємство має відповідні фінансові можливості розмір заробітної плати, виходячи з якого провадиться побудова схеми окладів (тарифних ставок) інших працівників, може перевищувати законодавчо встановлений рівень мінімальної заробітної плати судом не приймаються, оскільки в колективному договорі Позивача не зазначається про вищезазначену можливість підвищувати тарифну сітку, тарифні ставки та підвищення посадових окладів працівникам без законодавчого підвищення мінімальної заробітної плати. Окрім того, Позивачем не доведено суду наявність фінансової можливості у підприємства для вищезазначених підвищень на період встановлених порушень.
Суд проаналізувавши надані докази та порівнявши їх з чинним законодавство, яке регулює дані правовідносини приходить до висновку, що оскаржувальні вимоги Відповідача винесені в рамках повноважень наданих чинним законодавством Відповідачу та на підставі встановлених в ході проведення перевірки фактів порушень з боку посадових осіб Позивача, норм чинного законодавства, які регулюють правовідносини в сфері формування та виплати заробітної плати.
Що стосується позовних вимог Позивача щодо визнання відсутності у Відповідача компетенції з тлумачення умов колективного договору щодо термінів застосування мінімального розміру плати, то суд приходить до висновку, що у Позивача відсутнє право звертатись до суду з такими вимогами, оскільки згідно п. 3. ч. 1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів. Таким чином, оскільки Позивач не є суб’єктом владних повноважень суд вважає за необхідне відмовити йому в задоволені даної вимоги.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи вищезазначеного, суд вживши передбачені законом заходи, необхідні для повного та всебічного з’ясування обставин у справі, у т.ч. з урахуванням встановлених під час розгляду справи фактів, приходить до висновку, що рішення Відповідача є законним та прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, у зв’язку з чим, судом не вбачається необхідність в задоволенні позовних вимог позивача.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд також вважає за необхідне на підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Український науково – дослідний інститут радіо і телебачення» до Контрольно – ревізійного управління в Одеській області про визнання протиправними та скасування вимоги та визнання відсутності компетенції відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.О. Cтефанов